Справа № 420/442/20
26 травня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника ТОВ «Жемчужина» від 30.04.2020 року (вхідний №ЕП/6225/20) про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки,26, м.Київ, 01133), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (вул.Василя Тютюнника,буд.28-Б, м.Київ, 03150) про визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об'єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: м.Одеса, Приморський район, пляж «Аркадія», 1 та пляж « ІНФОРМАЦІЯ_1 »,3; Одеська область, м.Одеса, Приморський район, інше пляж «Аркадія», 1 та пляж «Аркадія»,3» та його скасування, зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вести відомості до реєстру дозвільних документів про скасування дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об'єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та пляж « АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 інше пляж « АДРЕСА_3 », 1 та пляж «Аркадія»,3»,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки,26, м.Київ, 01133), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (вул.Василя Тютюнника,буд.28-Б, м.Київ, 03150) про визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об'єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: м.Одеса, Приморський район, пляж «Аркадія», 1 та пляж «Аркадія»,3; Одеська область, м.Одеса, Приморський район, інше пляж «Аркадія», 1 та пляж «Аркадія»,3» та його скасування, зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вести відомості до реєстру дозвільних документів про скасування дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об'єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: м.Одеса, Приморський район, пляж «Аркадія», 1 та пляж «Аркадія»,3; Одеська область, м.Одеса, Приморський район, інше пляж «Аркадія», 1 та пляж «Аркадія»,3».
Ухвалою суду від 22.01.2020 року було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання на 20.02.2020 року.
Ухвалою суду від 25.03.2020 року було зупинено провадження по справі до забезпечення можливості продовження розгляду справи через карантинні обмеження.
Через канцелярію суду 30.04.2020 року (вхідний ЕП/6225/20) від представника ТОВ «Жемчужина» надійшло клопотання про закриття провадження по справі, оскільки справа №420/442/20 не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та згідно п.1 ст.238 КАС України провадження підлягає закриттю з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного суду в Постанові від 15.04.2020 року по справі №727/8819/16-а сформувала свою думку щодо підходу в визначенні предметної юрисдикції ( http://rcveslr.court.gov.ua/Rcview/88880711).
Так, в Постанові від 15.04.2020 року по справі №727/8819/16-а зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Звертаємо увагу суду на те, що ОСОБА_1 оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не йому, а третій особі. Звертаючись до суду з позовною заявою, Позивач вважав, що порушене його право вільно користуватися міською парковою зоною, тобто цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства про що прямо вказано в вищенаведеному рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341 цс 18).
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статую суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане клопотання було розглянуто в підготовчому судовому засіданні 26.05.2020 року з викликом представників сторін.
Представник ТОВ «Жемчужина» підтримав доводи клопотання.
Позивач Михайлик О.С. та його представник заперечили проти задоволення клопотання з огляду на те, що позов повинен розглядатись судами адміністративної юрисдикції, оскільки спір носить характер публічно-правового.
Представник відповідача - ДАБІ України в підготовче засідання не прибув та правової позиції з приводу заявленого клопотання не висловив.
Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Предметом цієї адміністративної справи є оскарження рішення суб'єкту владних повноважень, яке порушує право позивача та інших осіб на належні та безпечні умови життя, в тому числі, шляхом доступу до місць загального відпочинку, парків, скверів, дендропарків тощо, яке гарантовано державою України позивачу положеннями ст.2 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст.3 Конституції України.
Вказане обумовлює суспільний інтерес, якій підлягає захисту під час розгляду цієї справи, що виключає можливість визначення даного спору як приватноправового.
Окрім того, представником відповідача у клопотанні не зазначено, який саме приватноправовий спір щодо яких саме майнових чи не майнових прав існує між позивачем та ТОВ «Жемчужина», чи розглядається він в судах інших юрисдикцій, що обумовлювало неможливість розгляду цієї справи в судах адміністративної юрисдикції за правилами ч.3 ст.19 КАС України.
Наведено в клопотанні від 29.04.2020 року посилання представника ТОВ «Жемчужина» на постанову ВП ВС України від 15.04.2020 року по справі №727/8819/16-а не є коректним, оскільки предметом тієї справи було оскарження суб'єктом господарювання рішень про надання містобудівних умов та обмежень іншому суб'єкту господарювання відносно забудови земельної ділянки, яка раніше передавалась у користування позивачеві, тобто дійсно, між позивачем та третьою особою по зазначеній справі існував приватноправовий спір стосовно права забудові однієї земельної ділянки.
Навпаки Верховний суд у постанові від 15.08.2019 року по справі №822/450/16 зазначив, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту порушені реєстрацією органом ДАБІ України декларації про початок будівельних робіт, якщо права особи на безпечне навколишнє середовище, яке повинне відповідати встановленим будівельним нормам щодо щільності забудови, безпечної відстані від багатоповерхової забудови, дотримання протипожежних відстаней, а також у наявності озеленення території, якщо проектом забудови передбачені заходів по видаленню зелених насаджень, як то передбачено проектом будівництва ТОВ «Жемчужина».
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи викладене, суд не погоджується з правовою позицією представника ТОВ «Жемчужина» про наявність в даному спорі приватноправового спору між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою на боці відповідача ТОВ «Жемчужина», в зв'язку із чим, заявлене клопотання про закриття провадження по справі не може бути задоволено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.19,204,238 КАС України суд,-
Клопотання представника ТОВ «Жемчужина» про закриття провадження по справі від 30.04.2020 року (вхідний №ЕП/6225/20) залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути приєднані до апеляційної чи касаційної скарги на остаточне рішення суду по справі.
Суддя К.С.Єфіменко