про поновлення пропущеного строку на звернення до суду
25 травня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/1623/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 52933-52У від 07.11.2019, -
16 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 07 листопада 2019 року № Ф-52933-52У в сумі 26539,26 грн.
Разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивач не мала можливості вчасно звернутись до суду з причин, які не залежали від її волі.
Зазначила, що з корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52У від 07.11.2019 слідує, що поштове відправлення, в якому надсилалась зазначена вимога, вручене позивачу 02 грудня 2019 року. З інформації за відстеженням трек-номеру відправлення на офіційному веб-сайті АТ «УКРПОШТА» слідує, що поштове відправлення від 29.11.2019 (трек-номер 9340102648933) вручене позивачу особисто 30 листопада 2019 року. При цьому інформація з обох цих джерел не відповідає дійсності, оскільки, як зазначено вище, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52У від 07.11.2019 позивач від Головного управління ДПС у Луганській області рекомендованим поштовим відправленням ані під розписку, ані без розписки фактично не отримувала.
Без фактичного отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-52933-52У від 07.11.2019 позивач не могла реалізувати своє право на її оскарження до адміністративного суду в 10-денний строк, який встановлений Законом № 2464-VІ. Тому позивач просить суд прийняти рішення про поновлення строку звернення до суду.
Від представника відповідача 13.05.2020 через канцелярію до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.39-40), в якому представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без розгляду внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки 02.12.2019 позивач отримала оскаржувану вимогу, в той час, до суду позивач звернулася лише - 16.04.2020, з огляду на що, нею не було реалізовано протягом 10 днів з дня отримання вимоги право на її оскарження, тому даний адміністративний позов слід залишити без розгляду.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує такі обставини та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті другої Закону № 2464-VI).
Положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.
В силу приписів пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абзацами четвертим, п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абзацу десятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Отже, зазначеними положеннями визначено порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Платник єдиного внеску має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням 10-денного строку звернення, встановленого абзацом десятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI.
Відповідачем надано до суду корінець оскарженої вимоги, на якому відсутній підпис позивача на підтвердження факту особистого отримання вказаного документу (а.с.41).
Крім того, відповідач надав суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу особисто 02.12.2019, однак опису вмісту цього відправлення відповідач суду не надав, отже не підтвердив факт вручення їй саме оскарженої вимоги з вказаним повідомленням (а.с.41).
Також судом перевірено дату вручення зазначеного рекомендованого повідомлння за трек-номерами, копії яких надані відповідачем (а.с.41).
За даними з офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» в мережі інтернет за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html поштове відправлення від 29.11.2019 (трек-номер 9340102648933) вручене особисто 30 листопада 2019 року, а за даними з офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» в мережі інтернет за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=9341102707170 поштове відправлення від 29.11.2019 (трек-номер 9341102707170) вручене особисто 04 грудня 2020 року.
Отже, факт вручення вказаного рекомендованого повідомлення позивачу особисто саме 02.12.2019 не підтверджено доказами, наданими відповідачем, які містять суперечливу інформацію.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази вручення оскарженої вимоги позивачу, суд дійшов висновку, що позивач не була своєчасно повідомлена про прийняте щодо неї рішення відповідача, отже пропустила строк звернення до суду з поважних причин.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у рішеннях по справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та по справі “Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням обставин справи, зважаючи на доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, що є підставою для його поновлення.
Одночасно, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з зазначених вище підстав.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 52933-52У від 07.11.2019.
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 52933-52У від 07.11.2019 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.С. Шембелян