19 травня 2020 року о 12 год. 53 хв.Справа № 280/5375/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.
представника позивача - Арман В.М.
представника відповідача - Михайленка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд»
до Бердянської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
04 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд» (далі - позивач) до Бердянської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 рішення №17 від 05.09.2019 року 67 сесії VII скликання Бердянської міської ради «Про відмову у наданні дозволів приватному акціонерному товариству «Бердянськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», якими відмовлено у наданні дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та щодо встановлення меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул. Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства;
зобов'язати Бердянську міську раду вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наданої судом у рішенні, а саме надати дозвіл позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та щодо встановлення меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства.
Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.12.2019.
Ухвалою суду від 03.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 18.02.2020.
18.02.2020 підготовче засідання відкладено на 04.03.2020.
04.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.04.2020.
07.04.2020 розгляд справи відкладено на 19.05.2020.
В судовому засіданні 19.05.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його структурним підрозділам на праві постійного користування надано надана земельна ділянка площею 1,1187 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розміщення асфальто бетонного заводу та котельні по вул. Будівельній, а також земельна ділянка площею 13,02 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розміщення бази підприємства по вул. Будівельній, 3. Зазначає, що для приведення у відповідність до діючого законодавства державної реєстрації права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками та отримання кадастрових номерів, позивач звернувся до відповідача, як власника земельної ділянки, з заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вищезазначені земельні ділянки. Вказує, що комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради на своєму засіданні розглянула вищезазначені заяви позивача, на якому одноголосно підтримала заявника та рекомендувала Бердянській міській раді погодити надання дозволу ЗАТ «Бердянськбуд» (правонаступник ПРАТ «Бердянськбуд»). Проте, на думку позивача, спірним рішенням Бердянської міської ради позивачу протиправно відмовлено у задоволенні його заяв, оскільки жодних правових підстав для відмови у надані позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не існує, свою відмову про надання дозволу відповідач, який діяв на власний розсуд, не обґрунтував. Крім того, позивач вважає, що відповідачем проігнорована позиція постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, викладена в п.п.24, 25 протоколу №15 від 24.05.2016 року, яка рекомендувала погодити дозвіл на розроблення документації.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстави викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що посилання позивача на рішення постійної комісії від 24.05.2016 №15 є безпідставними, оскільки 16.08.2019 повторно проведено засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин Бердянської міської ради, згідно витягу з протоколу від 16.08.2019 №84 підтримано проект рішення №14 з урахуванням змін, а саме замість слів «надати дозвіл» читати «відмовити у наданні дозволу» та викласти назву проекту рішення №14 в наступній редакції «Про відмову у наданні дозволів приватному акціонерному товариству «Бердянськбуд» на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)». Також, відповідач вказував на те, що приймаючи пункти 1 та 2 рішення від 05.09.2019 №17 «Про відмову у наданні дозволів приватному акціонерному товаристві «Бердннськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" Бердянська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відокремленому підрозділу ПрАТ «Бердянськбуд» - структурному підрозділу БП №1 «Спецбуд», рішенням сесії Бердянської міської ради народних депутатів від 26.01.1995 року №5 на праві постійного користування надана земельна ділянка площею 1,1187 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розміщення асфальто бетонного заводу та котельні по вул. Будівельній, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЗП №000339 від 23.04.1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №498.
Крім того, відокремленому підрозділу ПрАТ «Бердянськбуд» - структурному підрозділу управління виробничо-технічної комплектації, рішенням сесії Бердянської міської ради народних депутатів від 30.09.1993 року №13 на праві постійного користування надана земельна ділянка площею 13,02 гектарів в межах згідно з планом землекористування для розміщення бази підприємства по вул.Будівельній,3 що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 16.05.1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №244.
Також, ПрАТ «Бердянськбуд» є власником майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Бердянськбуд», на підставі договору купівлі-продажу №КП-119 від 23.06.1993 року, акту прийому-передачі від 02.09.1993 року та свідоцтва про власність від 22.12.1993 року, реєстр. №П-130, виданого Фондом державного майна України, частка майна якого розташована на зазначених земельних ділянках.
29.03.2016 року позивач звернувся із заявою до Бердянської міської ради про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вищезазначені земельні ділянки.
24.05.2016 року постійна комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради на своєму засіданні розглянула вищезазначені заяви позивача, на якому одноголосно підтримала заявника та рекомендувала Бердянській міській раді погодити надання дозволу ЗАТ «Бердянськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, розташованої за адресою: вул. Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та щодо встановлення меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) площею 13,0200 га, розташованої за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства, для подальшої підготовки відповідного проекту рішення сесії Бердянської міської ради, що позивач підтверджує витягом із протоколу №15 по п.п.24,25 засідання вищезазначеної комісії, який наданий відповідачем на запит позивача (копії додаються).
Разом з тим, пунктами 1 та 2 рішення 67 сесії VII скликання Бердянської міської ради №17 від 05.09.2019 «Про відмову у наданні дозволів Приватному акціонерному товариству «Бердянськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» відмовлено у наданні дозволу ПрАТ «Бердянськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул.Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні, та щодо встановлення меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства.
Позивач, не погодившись відмовою у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно зазначених земельних ділянок, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно пункту «в» статті 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує: встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності; створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю (пункти «а», «г» статті 6 Закону України «Про землеустрій»).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Згідно пункту «г» частини 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.
Відповідно до приписів пункту 4.3 розділу IV Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Судом встановлено, що позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача з заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га та площею 13,0200 га, які перебувають у постійному користуванні ПрАТ «Бердянськбуд».
А відтак, ПрАТ «Бердянськбуд», як постійний користувач земельних ділянок має право ініціювати проведення робіт із землеустрою на зазначених земельних ділянках, в тому числі і щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В свою чергу, спірним рішенням Бердянської міської ради від 05.09.2019 №17 позивачу відмовлено у наданні відповідних дозволів, при цьому, жодних обґрунтувань щодо підстав відмови спірне рішення не містить.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.
Так, частиною 2 статті 22 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Суд зазначає, що ані Закон України «Про землеустрій», ані Земельний кодекс України, не містить законодавчо закріплених підстав для відмови землекористувачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Також, суд вважає за необхідне зазначити те, що розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій», не змінює та не встановлює прав власності/користування на земельну ділянку, а лише спрямоване на усунення недоліків такої земельної ділянки, зокрема і в частині присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.
Суд наголошує, що зі змісту рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не можливо встановити, яким саме вимогам і нормам законодавства не відповідає звернення позивача. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем.
Так, само критично оцінює протокол №84 від 16.08.2019 засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, яким підтримано проект рішення №14 з урахуванням змін, а саме замість слів «надати дозвіл» читати «відмовити у наданні дозволу» та викласти назву проекту рішення №14 в наступній редакції «Про відмову у наданні дозволів приватному акціонерному товариству «Бердянськбуд» на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», оскільки такий протокол також не містить жодних доводів та посилань, що послугувало підставою для зміни прийнятого ще у 2016 році рішення про надання рекомендацій щодо надання дозволу на розроблення технічної документації.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було належним чином розглянуто звернення позивача, прийнято необґрунтоване та не вмотивоване рішення, то наявні підстави для зобов'язання Бердянську міську раду повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд» про надання дозволів на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: м.Бердянськ, вул. Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: м.Бердянськ, вул.Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства, з урахуванням висновків суду по даній справі.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача саме надати дозвіл на розроблення технічної документації є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відносяться до дискреційних повноважень Бердянської міської ради, як колегіального органу місцевого самоврядування.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд».
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд» (71112, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Шевченка, 13, код ЄДРПОУ 01239826) до Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл.Єдності, 2, код ЄДРПОУ 20525153) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 рішення №17 від 05.09.2019 року 67 сесії VII скликання Бердянської міської ради «Про відмову у наданні дозволів приватному акціонерному товариству «Бердянськбуд» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», якими відмовлено у наданні дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та щодо встановлення меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: Запорізька обл., м.Бердянськ, вул. Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства.
Зобов'язати Бердянську міську раду повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд» про надання дозволів на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,1187 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: м.Бердянськ, вул. Будівельна, для розміщення асфальтобетонного заводу та котельні та площею 13,0200 га, яка перебуває в користуванні, розташованої за адресою: м.Бердянськ, вул. Будівельна, 3, для розміщення бази підприємства, з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Бердянськбуд» судовий збір в розмірі 1921 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 26.05.2020.
Суддя І.В. Новікова