26 травня 2020 року Справа № 160/12303/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркт Сервіс Группе" про визнання протиправними та скасування рішень,-
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправними та нечинними повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.10.2018 року №1039 "Про внесення змін до рішення №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі" та рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.07.2019 року №743 "Про внесення змін до рішення №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі".
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час прийняття оспорюваного рішення відповідачем було допущено ряд процедурних порушень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме:
в порушення ст.7 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» питання щодо затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі не було включено до плану діяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів;
в порушення ст.9, 13 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень і пропозицій;
в порушення ст.8 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не було розроблено та опубліковано аналіз регуляторного впливу до проекту оскаржуваного рішення;
в порушення ст.9 Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не було проведено громадських обговорень проекту рішення №512.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адмініративного суду від 24.12.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.01.2020р. до суду надійшов відзив а адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що оскаржувані акти не належать до категорії регуляторних актів, внаслідок чого відсутні порушення виконкомом процедури прийняття таких актів. Також відповідач зазначає про відсутність права позивача на звернення з даним адміністративним позовом.
07.02.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив на позов, в якій позивач зазначає про необґрунтованість та невідповідність дійсності, викладених у відзиві аргументів, обґрунтовуючи віднесення оскаржуваного рішення до регуляторних актів. Разом з тим, позивачем викладені заперечення тверджень відповідача щодо відсутності прав на звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.02.2020 року у задоволенні заяви Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.
18.02.2020 року відповідачем подано додаткові пояснення.
Ухвалами суду від 18.02.2020 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркт Сервіс Группе" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні.
18.03.2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій представник просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі" із подальшими змінами та доповненнями.
В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що до первісного рішення №512 вносилися зміни рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1231 від 28.09.2011р., №943 від 05.12.2017р., №323 від 24.04.2018р., №1039 від 23.10.2018р., №743 від 23.07.2109р. та рішенням №253 від 18.02.2020р. з тими ж процедурними порушеннями.
Вказує, що рішенням №253 внесено зміни до рішення №512 від 11.04.2011р. «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі» зі змінами, а саме пункти1-225 викладено у новій редакції, згідно якої встановлено тарифи вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі за 1 годину паркування в розмірі від 10,00 до 15,00 грн. в залежності від адреси паркування.
Вважає дії Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо прийняття рішення №225 також протиправними, внаслідок невідповідність процедурі прийняття регуляторних актів, встановленій Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При цьому позивача також зазначає, що відповідач своїми діями взнає оскаржуваний нормативно - правовий акт регуляторним актом, оскільки ним включено до плану діяльності Виконавчого комітету Дніпровської міської ради з підготовки проектів регуляторних акті на 2020 рік затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 14.11.2019р. №1198 (зі змінами, внесеними рішенням від 17.12.2019р. №1398) питання «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі (п.7), у графі «Мета прийняття регуляторного акта» вказано: затвердження економічно обґрунтованих тарифів з урахуванням розташування майданчика для паркування та визначення пакувальних зон.
Ухвалою суду від 25.03.2020 року відкладено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи на 07.04.2020 року.
Ухвалою суду від 06.04.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/12303/19 було відмовлено.
Ухвалою суду від 07.04.2020 року відкладено підготовче засідання з розгляду адміністративної справи на 30.04.2020 року.
24.04.2020р. до суду надійшло клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи, зокрема листа Державної регуляторної служби України вих.№2121/0/20-20 від 03.04.2020р.
Ухвалою суду від 28.04.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/12303/19 було відмовлено.
29.04.2020 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо зміни предмета позову, в яких відповідач зазначає, що фактично рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2020р. №253 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 11.04.2011 №512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі» було внесено змін до усіх попередніх рішень щодо затвердження тарифів вартості послуг з паркування транспортних засобів, з урахуванням чого останньою чинною редакцією тарифів вартості з послуг паркування транспортних засобів станом на 28.04.2020р. є саме зазначене рішення. Також 29.04.2020 року від відповідача надійшло письмове клопотання щодо розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
30.04.2020р. від третьої особи ТОВ «Паркт Сервіс Группе» до суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи без участі сторін за наявними письмовими матеріалами.
Ухвалою суду від 30.04.2020р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20 травня 2020 року о 14:00 год.
20.05.2020р. до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.Просить врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06.05.2020р. у справі №804/340/18, яким встановлено що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів на послуги для населення є регуляторним актом. Також, зазначає що висновок Державної регуляторної служби України викладений у листі від 03.04.2020р. №2121/0/20-20, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, якими внесено зміни до рішення №512 від 11.04.2011р. «Про затвердження тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі» не містять норм регуляторного характеру, а їх прийняття не потребувало реалізації процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» - не відповідає положенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.9 ст.205 КАС України, суд розглянув адміністративну справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно положень пунктів 1-2, 7 ч.1 ст.4 КАС України. адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якомухоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єктом владних повноважень визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною 1 ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що система місцевого самоврядування включає, зокрема виконавчі органи міської ради.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Підпункт 2 п."а" ч.1 ст.28 «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належатьвласні (самоврядні) повноваження, а саме встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Отже, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, як виконавчий орган Дніпровської міської ради, є органом місцевого самоврядування та відповідно суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з чим даний спір є справою адміністративної юрисдикції, підсудний Окружному адміністративному суду і виник у зв'язку із виконанням публічно-владних управлінських функцій.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №253 від 18.02.2020р. «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 11.04.2011 № 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі'внесені зміни до рішення виконкому міської ради від 11.04.2011№ 512 «Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі», зі змінами, шляхом викладені пунктів 1 - 225 тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі у редакції згідно з додатком.
Вказане рішення, обґрунтоване положеннями Податкового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановами Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», зі змінами, від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», зі змінами, рішеннями міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», зі змінами, від 21.12.2016 № 38/17 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра», зі змінами, та мотивоване необхідністю забезпечення ефективного функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів у місті, відповідно до листа департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради від 10.01.2020 вх. № 8/141 (преамбула вказаного рішення).
Додатком до рішення виконкому міської ради 18.02.2020 №253 затверджені зміни до тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, зокрема затверджено 225 об'єктів місцезнаходжень пакувальних майданчиків, агент ТОВ «Паркт Сервіс Группе» та вартість 1 години паркування для кожного пакувального майданчика.
Відповідно до рішенням Дніпровської міської ради №38/17 від 21.12.2016р. затверджені Правила паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, пункти 2.1-2.3, 2.13 розділу 2 «Визначення термінів» якого визначають, що майданчиком для платного паркування транспортних засобів (далі - майданчик для паркування) є площа території (земельна ділянка), що належить на правах власності територіальній громаді або державні, яка визначена виконавчим комітетом міської ради як спеціальна земельна ділянка, відведена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування та використовується для паркування зі справлянням збору за місце для паркування транспортних засобів із встановленим режимом роботи та тарифом.
Вартість послуг з користування майданчиками для паркування (далі - вартість послуг за паркування) це економічно обґрунтовані витрати оператора, пов'язані з утриманням таких майданчиків, а користувачами є фізичні та юридичні особи, які розміщують транспортний засіб на майданчику для паркування. Оператором визнається суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який здійснює обладнання та утримання майданчика для паркування.
Вважаючи те, що відповідачем допущені порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при прийнятті рішення про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, Громадська організації «Платформа Громадський Контроль» звернулася до суду з даним позовом, з урахуванням змінених позовних вимог.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №1160), стаття 1 якого визначає, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статей 7-9, 13 Закону №1160, регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.
План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.
Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:
визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;
визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;
визначити цілі державного регулювання;
визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;
аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;
описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;
обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;
оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;
оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;
визначити показники результативності регуляторного акта;
визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.
Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування Національним банком України затверджується спільно Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування іншими розробниками проектів регуляторних актів - Кабінетом Міністрів України. Методика підготовки аналізу регуляторного впливу є обов'язковою для застосування розробниками проектів регуляторних актів.
Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.
Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:
стислий виклад змісту проекту;
поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;
інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону);
інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань;
інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
План діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.
При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті:
надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;
забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.
Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.
Витрати, пов'язані з оприлюдненням документів, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, фінансуються за рахунок розробників проектів регуляторних актів або регуляторних органів, які оприлюднюють ці документи.
З огляду на зміст спірних правовідносин визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відноситься оскаржуване рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії регуляторних актів.
Частиною 1 ст.1 Закону №1160 визначено, що регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
З аналізу наведеної норми слідує, що регуляторним актом визнається нормативно правовий акт, який спрямований на регулюваннягосподарських відносин, або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Частинами 4-7 ст.3 ГК України передбачено, що сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Разом з тим, згідно положень ч.1-2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З системного аналізу наведених норм слідує, що господарські відносин, це відносини, які виникають, зокрема, між суб'єктами господарювання (господарські організації та підприємці) та спрямовані на врегулювання майнових та інших відносин при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
В даному випадку рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, передбачає правове регулювання між оператором (суб'єктом господарювання, який здійснює обладнання та утримання майданчика для паркування) та споживачами (фізичні та юридичні особи, які розміщують транспортний засіб на майданчику для паркування), тобто між учасниками відносин у сфері господарювання, а не господарських відносин.
Відсутність обставин регулювання господарських відносин рішенням про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, свідчить про не віднесення оскаржуваного рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії регуляторних актів.
Крім того, згідно листа вих.№2121/0/20-20 від 03.04.2020р. Державної регуляторної служби України, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, які:
23.10.2018 року №1039 "Про внесення змін до рішення №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі";
від 23.07.2019 року №743 "Про внесення змін до рішення №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі";
від 18.02.2020 №253 «Про внесення змін до рішення №512 від 11.04.2011 "Про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі",
не містять норм регуляторного характеру, а їх прийняття не потребувало реалізації процедур передбачених Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до положень п.1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою КМ України №724 від 24.12.2014р., Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
Пунктом 4 вищезазначеного Положення визначені завдання ДРС, зокрема згідно п.п.18,19, 36 надає роз'яснення положень законодавства з питань державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, узагальнює практику застосування законодавства з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю ДРС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.
Враховуючи відсутність обставин віднесення рішення про затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м.Дніпрі, до категорії регуляторних актів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко