ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2020Справа № 910/15958/19
За позовом Київської міської ради (м. Київ)
до Приватного підприємства "Ярослава-96" (м. Київ)
про розірвання договору та стягнення 1.396.418,34 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Ільчик М.О.
Від відповідача: Дьомкін С.М.
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ярослава-96» про:
- розірвання Договору від 20.12.18. № ОПФ/2018, укладений між позивачем та відповідачем;
- стягнення 1.396.418,34 грн, з яких: 1.032.726,20 грн оплати за товар, 301.329,64 грн пені, 25.804,00 грн 3% річних, 36.558,50 грн інфляційних втрат.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Звертаючись з даним позовом до суду Київська міська рада обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.
В тендерній документації було встановлено параметри потужності в кВт, які мають бути не менше визначених: 4.4, 6.4, 9.1, 10.1. Згідно наданої відповідачем специфікації заявлені параметри фанкойлів відповідали тендерній документації. Однак під час монтажних робіт було встановлено, що поставлені фанкойли мають меншу потужність, що підтверджується Актом невідповідності технічних даних фанкойлів від 11.02.19. та звітом Інституту технічної теплофізики НАН України від 07.08.19.
За вказаних підстав позивач дійшов висновку, що товар не відповідає вимогам тендерної документації та звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів, пені, 3 відсотків річних, інфляційних втрат та розірвання Договору на підставі ст. 651 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.19. відкрито провадження у справі № 910/15958/20 та призначено підготовче засідання на 24.12.19.
23.12.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує посилаючись на те, що оскаржувані параметри, на які посилається позивач, залежать від температури теплоносія при роботі на тепло на вході до фанкойлів, та не були враховані позивачем.
24.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21.01.20.
21.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.02.20.
18.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 10.03.20.
10.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 02.04.20.
Судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 02.04.20., не відбулось, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.20. призначено удове засідання по розгляду справи № 910/15958/19 по суті на 12.05.20.
При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Представник позивача в судовому засіданні 12.05.20. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та подав судові дебати в письмовому вигляді.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.20. проти позову заперечував.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.05.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
20.12.18. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір № ОПФ/2018 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник передає у власність Замовника фанкойли ("39710000-2 - електричні побутові прилади"), а Замовник оплачує за товар відповідно до умов Договору.
Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за Договором, ціна за одиницю товару, його асортимент, номенклатура, визначаються специфікацією, яка є додатком № 1 до Договору (п. 1.2 Договору).
Додатковою угодою від 20.12.18. до Договору сторони погодили, що загальна сума Договору становить 1.032.726,20 грн та виклали видаткову накладну в редакції відповідно до ціни Договору.
Відповідач поставив позивачу на суму 1.032.726,20 грн за Договором за видатковою накладною від 22.12.18.
Позивач сплатив відповідачу 1.032.726,20 грн платіжним дорученням від 26.12.18. № 1611.
Звертаючись з даним позовом до суду Київська міська рада обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.
В тендерній документації було встановлено параметри потужності в кВт, які мають бути не менше визначених: 4.4, 6.4, 9.1, 10.1. Згідно наданої відповідачем специфікації заявлені параметри фанкойлів відповідали тендерній документації. Однак під час монтажних робіт було встановлено, що поставлені фанкойли мають меншу потужність, що підтверджується Актом невідповідності технічних даних фанкойлів від 11.02.19. та звітом Інституту технічної теплофізики НАН України від 07.08.19.
За вказаних підстав позивач дійшов висновку, що товар не відповідає вимогам тендерної документації та звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача сплачених за товар грошових коштів, пені, 3 відсотків річних, інфляційних втрат та розірвання Договору на підставі ст. 651 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Також, відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Постачальник гарантує відповідність товару вимогам і специфікаціям виробника (п. 6.3 Договору).
Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені, зокрема ч. 2 ст. 678 ЦК України, згідно із якою у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Разом з тим позивачем не доведено невідповідності поставленого товару вимогам тендерної документації та умовам Договору.
При цьому суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем в односторонньому порядку було складено Акт невідповідності технічних даних фанкойлів від 11.02.19., підписаний особами, наявність у яких відповідних знань та кваліфікації для встановлення невідповідності теплової потужності поставлених фанкойлів вимогам тендерної документації та специфікації до Договору не доведено; не надано підтвердження повноважень таких осіб для складання та підписання таких актів та засвідчення відповідних фактів.
Наданий позивачем звіт Інституту технічної теплофізики НАН України від 07.08.19. не є висновком експерта в розумінні приписів ст. 104 ГПК України, в тому числі стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості; містить припущення щодо пояснення розбіжності між виміряною і заявленою потужністю та носять рекомендаційний характер, в тому числі звернутись за роз'ясненнями до Постачальника.
Суд звертає увагу, що на проведення експериментальної роботи за вказаним звітом ставилось питання щодо визначення мінімальної теплопродуктивності фанкойлів з використанням загальної потужності в режимі опалення та загальної корисної потужності, що не надає жодного підтвердження доводам позивача.
Крім вказаного означений звіт містить висновки про те, що від температури теплоносія при роботі на тепло на вході до фанкойлів і визначається теплова потужність поставлених за Договором фанкойлів, що підтверджує доводи відповідача.
Жодних інших доказів позивачем до матеріалів справи не подано.
Позаяк, відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Слід зауважити, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б .В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України наділені правом надати висновок експерта, складений на їх замовлення.
Проте, позивачем не подано експертного висновку щодо невідповідності характеристик поставленого товару вимогам Договору та тендерної документації, як і не заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи.
Також суд звертає увагу, що згідно специфікації до Договору поставлялись фанкойли моделі a-LIFE3 2T компанії ClimaVeneta (Італія), яка є дочірньою компанією DeLclima групи компаній Mitsubishi Electric Hydronics & IT Cooling Systems S.p.a, з огляду на що відповідач з використанням ліцензійної програми Mitsubishi Electric Hydronics & IT Cooling Systems S.p.a здійснив розрахунок необхідної потужності фанкойлів виходячи саме з максимальної температури теплоносія при роботі на тепло на вході (параметр 80 градусів по цельсію).
При цьому згідно офіційного сайту
https://www.melcohit.com/EN/Products/Product.aspx?IdSottofamiglia=1960
в розділі Tecnical data, зокрема, для моделі a-LIFE3 2T DLMV 0102 вказано показник теплової потужності в 0,95 кВт в режимі мінімальної швидкості (є ще дані для середньої та максимальної) зі зноскою (2) про те, що вказана потужність - це потужність теплоносія при роботі на тепло на вході 40/45 градусів по цельсію та температурі в приміщенні 20 градусів по цельсію.
Отже позивачем застосовано не всі дані та застосовані не коректні дані в обґрунтування своїх позовних вимог.
В той же час, інструкція до фанкойлів, на яку дає в тексті позовної заяви посилання позивач, не є офіційною інструкцією та є неробочим посиланням на веб-сторінку з Румунським доменом в мережі інтернет, яка видає помилку 404. Також вказане посилання є посиланням на модель a-LIFE2, а не на модель a-LIFE3.
Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Якщо під час виконання зобов'язання поставки товару здійснюватимуться неналежним чином, Замовник має право призначити Постачальнику строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Постачальником цієї вимоги - відмовитись від Договору та вимагати відшкодування збитків, витрат, пов'язаних з вчиненням дій щодо виконання Договору (п. 4.5.2 Договору).
Листом від 16.04.19., від 24.05.19., від червня 2019 року, 30.08.19., 02.09.19. позивач вказав відповідачу на необхідність заміни обладнання за Договором на аналогічний з тепловою потужністю, визначеною специфікацією або повернути сплачені кошти за товар.
При цьому листами від 12.03.19., 01.07.19., 26.07.19. відповідач надав позивачу вичерпні пояснення з приводу технічних характеристик поставленого за Договором товару.
Разом з тим, як встановлено судом, позивачем не доведено порушення істотних умов Договору оскільки не доведено передання товару неналежної якості (такого, що не відповідає умовам Договору та документації), з огляду на що вимоги про розірвання Договору та стягнення 1.032.726,20 грн задоволенню не підлягають.
З підстав відмови в позові у вказаній частині, вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму 1.032.726,20 грн, які є похідними від вимоги про стягнення 1.032.726,20 грн оплати за товар, задоволенню не підлягають. При цьому суд наголошує позивачу на наступному.
Частина 3 статті 549 ЦК України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, умовами Договору сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені.
За таких обставин, позовні вимоги позивача суд вважає безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, ГПК України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.20.
Суддя Т.М. Ващенко