ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2020Справа № 910/2018/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Фінанс Груп" (м. Київ)
до Міністерства оборони України (м. Київ)
про стягнення 5.168.067,80 грн
Суддя Ващенко Т.М.
секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Єнь Д.В.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Фінанс Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 5.168.067,80 грн за послуги з організації харчування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 280/2/18/176 від 29.12.18. в частині оплати наданих послуг харчування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.20. відкрито провадження у справі № 910/2018/20 та призначено підготовче засідання на 12.03.20.
27.02.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує оскільки: позивачем не подано доказів отримання документів, визначених п. 5.1 Договору; послуги надано понад суму договору.
10.03.20. позивачем подано відповідь на відзив.
12.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.04.20.
14.04.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.05.20.
14.05.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 14.05.20. не з'явився, наразі, за висновками суду неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.05.20.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.05.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.12.18. між відповідачем (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено Договір № 280/2/18/176 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язується в 2019 році надати Замовнику послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), зазначені в специфікації до Договору, освіження продовольства, а Замовник - прийняти послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положеннями Договору.
Редакція специфікації до Договору щодо ціни, кількості та строків надання викладена в редакції пункту 2.4 Договору. Вказаним пунктом та пунктом 4.1 Договору загальну вартість послуг з ПДВ (ціну Договору) визначено в сумі 217.500.519,62 грн.
Додатковою угодою № 12 від 19.12.19. викладено нову редакцію специфікації до Договору щодо ціни, кількості та строків надання. Ціну Договору визначено в сумі 188.260.449,92 грн.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 з дати підписання і діє до 31.12.19., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії Договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого за Договором товару.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.5 Договору сторони погодили наступне.
Приймання послуг за якістю та обсягом здійснюють представники Замовника відповідно до вимог чинного законодавства у присутності представника Виконавця. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчування оформлюється актом приймання наданих послуг з харчування, підставою для складання якого є виконана заявка на приготування їжі за основними та додатковими нормами харчування та дані книги обліку контролю за якістю приготування їжі. На підставі щоденно оформлених актів приймання наданих послуг з харчування, тричі на місяць складається зведений акт приймання наданих послуг з харчування, підписаний сторонами. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчовими продуктами оформлюється актом приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами, який підтверджує виконання своїх зобов'язань Виконавцем за відповідний період; акт складається не частіше ніж тричі на місяць. Підставою для складання акту приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами за кількісними та якісними показниками є виконана в повному обсязі заявка на забезпечення харчовими продуктами військової частини, за замовленим асортиментом і кількістю, наявністю документів, що засвідчують якість і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасністю поставки до вказаного місця.
На підставі наявних в матеріалах справи підписаних сторонами наступних документів судом встановлення факт надання послуг позивачем відповідачу за Договором у період з 11.12 по 31.12.19. на суму 5.168.067,80 грн: щоденних актів приймання наданих послуг з харчування, зведеними актами приймання наданих послуг з харчування, актами приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами, повідомленнями-підтвердженнями.
Документи, передбачені умовами Договору, в тому числі п. 5.1, 11.01.20. позивачем надано відповідачу згідно реєстрів документів на оплату послуг згідно Договору, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.
Означене спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи документи є належним доказом належного надання послуг, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань на суму 5.168.067,80 грн в межах Договору здійснено належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розрахунки за Договором проводяться шляхом оплати фактично наданих Виконавцем та прийнятих представником Замовника Послуг, за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 20 банківських днів з дня надходження до Замовника наступних документів: рахунків-фактур; зведеного акту приймання наданих послуг з харчування та/або акту приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами; підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.16. № 757 (п. 5.1 Договору).
Додатковою угодою № 13 від 20.01.20. встановлено, що відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 02.03.12. № 309 підлягають оплаті у 2020 році послуги, надані за загальним фондом у період з 11.12 по 31.12.19. на суму 5.168.067,80 грн. Оплата послуг за рахунок спеціального фонду здійснюється виключно після надходження відповідних коштів на реєстраційний рахунок Міністерства оборони України.
Відповідачем не доведено власних тверджень про надання послуг понад суму Договору.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, послуги, отримані на підставі Договору оплачено не було, в результаті чого у Замовника утворилась заборгованість в сумі 5.168.067,80 грн.
Надаючи правову оцінку наданому позивачем акту звіряння взаємних розрахунків від 14.01.20. між позивачем та відповідачем за Договором, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Судом встановлено, що вказаний акт підписано встановленими особами позивача та відповідача із зазначенням їх посад, а визначена в ньому сума заборгованості відповідача перед позивачем узгоджується з наданими до матеріалів справи документами, з огляду на що суд приймає означений акт до уваги в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5.168.067,80 грн.
Враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за Договором на суму 5.168.067,80 грн настав.
Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 5.168.067,80 грн, що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.
З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову повністю, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Фінанс Груп" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2б; ідентифікаційний код 37371973) 5.168.067 (п'ять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) грн 80 коп. заборгованості та 77.521(сімдесят сім тисяч п'ятсот двадцять одну) грн 02 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.20.
Суддя Т.М. Ващенко