25.05.2020 року Справа № 904/4519/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.
секретар судового засідання Грачов А.С.
за участю представників сторін:
від відповідача: Серьогіна С.В., довіреність №420 від 06.05.2020, адвокат;
від позивача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19 (суддя Мілєва І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 171 352,17 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 171 352,17 грн штрафу за прострочення доставки вантажів.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем встановлених ст.41 Статуту залізниць України, Правилами обчислення термінів доставки вантажів строків на доставку вантажу.
Відповідач відзив на позовну заяву не надавав. Про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції був повідомлений належним чином, надав клопотання від 25.10.2019 про продовження строку надання відзиву, яке судом першої інстанції залишено без задоволення з огляду на не надання самого відзиву та передбачену процесуальним законом можливість поновлення строку на подачу відзиву, а не на його продовження.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" 56 182,83 грн - штрафу за прострочення доставки вантажу, а також витрати по сплаті судового збору - 842,79 грн. В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано правомірністю заявленої до стягнення суми штрафу - 56182,83 грн та безпідставністю позовних вимог на суму 115169,34 грн, оскільки відповідно до ст. 116 Статуту перевізні документи на вантаж розкредитовані понад добу після отримання повідомлення про прибуття вантажу.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 115169,34 грн, судового збору в сумі 1727,49 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову, поклавши витрати по сплаті судового збору на Відповідача. Також зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом апеляційної скарги та докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч.8 ст. 129 ГПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, як вантажоодержувач, позбавлений можливості отримати вантаж до виконання залізницею обов'язку з подачі вагонів своїм локомотивом на приймально-здавальні колії, а також підтвердити факт одержання вантажу (розкредитувати), тому добовий термін вивантаження та вивезення вантажу необхідно розраховувати не з часу повідомлення залізницею вантажоодержувача про надходження вантажу на станцію Запоріжжя-Ліве, а з часу фактичної подачі вагонів на приймально-здавальні колії, оскільки у разі повідомлення про прибуття вагонів без фактичної подачі їх на приймально-здавальні колії станції вантажовласник не має можливості виконати вимоги ст.116 Статуту та вивезти/розкредитувати вантаж у термін, встановлений цією нормою.
До апеляційної скарги апелянтом додані докази на підтвердження своїх вимог, що не були ним подані до суду першої інстанції, зокрема, належним чином засвідчені копії пам'яток про подавання вагонів та копія Єдиного технологічного процесу (а.с. 206-221).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.01.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.) поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19, зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 24.02.2020 о 10 год. 00 хв. Відповідачу у строк до 13.02.2020 запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надав.
У судовому засіданні 24.02.2020 по справі оголошено перерву до 25.03.2020.
25.03.2020 у зв'язку з впровадженням на території України карантину, спричиненого поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи не відбувся, про що повідомлено учасників справи та виготовлено інформаційну довідку.
З огляду на необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), та з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства ухвалою суду від 28.04.2020 розгляд справи призначений у судовому засіданні на 25.05.2020 на 10.00 год.
У судовому засіданні 25.05.2020 повноважний представник Відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
25.05.2020 ним були подані пояснення у справі, в яких викладена позиція з приводу апеляційної скарги.
Втім, з огляду на те, що відповідно до ухвали суду від 17.01.2020 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу був встановлений Відповідачу до 13.02.2020 та у цей строк відзив на апеляційну скаргу поданий не був, а лише 25.05.2020 - пояснення, клопотання про поновлення строку на подання відзиву не подавалося, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 118 ГПК України залишає подані Відповідачем пояснення без розгляду.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 25.05.2020 не забезпечив, причин неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. У минулому судовому засіданні 24.02.2020 повноважний представник Позивача висловив доводи апеляційної скарги та відповідно до ухвали суду від 28.04.2020 його явка обов'язковою судом не визнавалася, тому суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності повноважного представника Позивача.
25.05.2020 після закінчення судового засідання об 11.49 год. канцелярією суду було зареєстровано клопотання Позивача про участь у судовому засіданні, що призначено на 25.05.2020, в режимі відеоконференції.
З огляду на те, що клопотання надійшло до суду після розгляду справи, відправлено було 21.05.2020 (менше ніж за 5 днів до судового засідання), воно залишається судом без розгляду.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення повноважного представника Відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
16.02.2018 між ПрАТ “Запоріжкокс” (замовником) та ПАТ “Українська залізниця” (перевізником) було укладено договір про надання послуг №10628/ЦТЛ-2018.
В подальшому Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” змінило форму товариства та назву на Акціонерне товариство “Українська залізниця”.
П. 1.1 договору передбачено, що предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Згідно з п. 2.3.2 договору перевізник зобов'язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС “Месплан”, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів, перелік яких визначається в додатках до цього договору.
За умовами п. 12.1 договору він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
На підставі договору на адресу позивача в період квітень-серпень 2019 року на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці надійшли вантажі за залізничними накладними №№ 48921514, 48921548, 48921563, 48975718, 48975726, 49006919, 49006935, 49031685, 49031875, 48909022, 48909063, 48908982, 49025711, 49059009, 47763248, 49072341, 49093503, 49093594, 49093610, 49095649, 49095656, 49104185, 49449499, 45608510, 49449374, 49449390, 49478217, 49478365, 49478126, 49478332, 49595564, 49595572, 49595606, 49595754, 49647878, 49707177, 49707185, 49768542, 49768559, 49769987, 49770027, 49770084, 49837206, 49837214, 50083435, 50256940, 50293331, 50293364, 50293380, 50293406, 50479526, 45539301, 50812858, 50826395, 45539319, 50864172, 50877570, 50896927, 50896984, 50897172, 50914282, 50915396, 50921253, 50994656, 50994698, 50994763, 51036168, 51044048, 51044055.
За вказаними залізничними накладними було здійснено прострочення доставки вантажу, що стало підставою для нарахування штрафу за невчасну доставку вантажу в загальній сумі 171 352,17 грн відповідно до ст.116 Статуту залізниць України та звернення позивача із даним позовом.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної.
Отже, належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км, відповідно.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, лише якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до вимог Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування (пункт 8 Правил).
Відповідно до статті 310 Господарського кодексу України процес перевезення вантажу закінчується видачею вантажу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Рішення у даній справі оскаржується в частині відмови господарським судом в задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 115169,34 грн за накладними №№ 48975718, 48975726, 49006919, 49006935, 49031685, 49031875, 48908982, 49059009, 49025711, 49072341, 49093503, 49093594, 49093610, 49095649, 49095656, 49104185, 49449374, 49449390, 49449499, 49478126, 49478217, 49478332, 49478365, 49595564, 49595572, 49595606, 49595754, 49647878, 49768542, 49768559, 50812858, 50826395, 50896927, 50896984, 50897172, 50921253, 50994656, 50994698, 50994763, 51036168.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 115169,34 грн суд першої інстанції вказав, що вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу чи не було розкредитовано перевізні документи на вантаж, що прибув впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.
Апеляційним судом досліджені спірні накладні №№ 48975718, 48975726, 49006919, 49006935, 49031685, 49031875, 48908982, 49059009, 49025711, 49072341, 49093503, 49093594, 49093610, 49095649, 49095656, 49104185, 49449374, 49449390, 49449499, 49478126, 49478217, 49478332, 49478365, 49595564, 49595572, 49595606, 49595754, 49647878, 49768542, 49768559, 50812858, 50826395, 50896927, 50896984, 50897172, 50921253, 50994656, 50994698, 50994763, 51036168, зокрема, графи 49 - «повідомлення одержувача про прибуття вантажу», 51 - «прибуття вантажу», 52 - «видача вантажу», 53 - «підтвердження одержання вантажу», 56 - «календарний штемпель станції відправлення».
З вивчених накладних вбачається, що розкредитування перевізних документів здійснено Позивачем понад добу після отримання повідомлення про прибуття.
Тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу з Відповідача за несвоєчасну доставку вантажу за зазначеними накладними у загальній сумі 115169,34 грн, бо позивачем не було розкредитовано перевізні документи на вантаж, що прибув впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.
Щодо заперечень апелянта суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. ч. 1 ,3, 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
До апеляційної скарги апелянтом додані доказі, що не були подані ним до суду першої інстанції, а саме: пам'ятки про подавання вагонів (а.с. 206-221), на підставі відомостей яких ґрунтуються вимоги апеляційної скарги, бо апелянт вважає, що між Позивачем та Відповідачем відсутній узгоджений порядок повідомлення, невідомо, про що саме повідомлено одержувача, тому, дані з графи 49 накладних не можуть бути використані як момент початку відліку «доби з моменту отримання повідомлення про прибуття вантажу», такий відлік починається з часу фактичної подачі вагону під вивантаження, який зазначений у наданих пам'ятках про подавання вагонів та не є пропущеним.
Водночас, як було зазначено, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках. Оскільки апелянтом не надано доказів неможливості подання цих доказів (пам'яток про подавання вагонів) до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, такі докази не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Тому, апеляційний суд не приймає зазначені пам'ятки до розгляду та не надає їм правової оцінки.
Крім того, оформлення видачі вантажу підтверджується саме відмітками в накладній, а не іншими доказами, зокрема, пам'ятками про подавання вагонів. Розкредитування (оформлення) видачі вантажу передує передачі вагону під вивантаження, тому доводи Позивача щодо неможливості розкредитувати перевізні документи на вантаж впродовж доби безпідставні. Так, з накладних №№ 49104185, 49449499, 50812858, 50826395 вбачається, що деякі вагони він розкредитував до подачі їх на його під'їзну колію.
Пунктом 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 передбачено, що про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).
Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Одержувач письмово повідомляє начальнику станції прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення. В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішування оголошень у товарній конторі або через посильних тощо.
Інформація одержувачів про вантажі, які мають надійти на станцію призначення, надається за договорами, укладеними одержувачами з залізницею.
Водночас, під час розгляду справи №908/2223/17 у Донецькому апеляційному господарському суді (постанова від 19.03.2018) Позивач зауважував на тому, що у нього не має потреби в такій послузі, як повідомлення про прибуття вантажу, оскільки з введенням в дію електронного перевізного документа (ЄПД) під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженого наказом Мінтранспорту № 800 від 01.11.2010, повідомлення про прибуття вантажу відображається у графі 49 електронної накладної із засвідченням електронного цифрового підпису працівника залізниці. Працівники Відповідача дізнаються про прибуття вантажів без додаткових повідомлень, шляхом отримання електронного варіанту залізничної накладної, за допомогою комп'ютерної програми "Клієнт УЗ".
Таким чином, посилання апелянта про те, що йому було невідомо про що саме і кого було повідомлено про інформацію, що зазначена в графі 49 накладних, є безпідставними.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарги відносяться на апелянта.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання про подачу доказів на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, та керуючись положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України, ч. 4 ст. 244 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подачі суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат, запропонувавши відповідачу подати свої міркування щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2019 у справі №904/4519/19.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс".
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України встановити Приватному акціонерному товариству "Запоріжкокс" строк для подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу з доданими доказами надіслання відповідних копій документів Відповідачу - до 01.06.2020.
Судове засідання по розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 10.06.2020 - 14:20 год..
Відповідач має право до судового засідання подати свої міркування щодо заявлених витрат на правничу допомогу.
Визнати явку повноважних представників учасників процесу у судове засідання не обов'язковою.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 26 травня 2020 року
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд