Справа № 202/8426/19
Провадження № 2/202/808/2020
Іменем України
20 травня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Бєсєди Г.В.
за участю секретаря: Голобородько О.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 , останній було 90 років, і ще задовго до смерті за станом свого здоров'я вона потребувала постійного стороннього догляду, не могла пересуватися по квартирі самостійно, тільки з його допомогою або за допомогою підручних засобів, у неї не вистачало сил готувати собі їжу, прибирати, прати речі, вона також потребувала постійного контролю та прийому ліків у визначені часи. У зв'язку із зазначеними обставинами він після смерті свого батька на початку 2016 року переселився до своєї матері ОСОБА_5 та став постійно з нею проживати до її смерті. Нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просить суд встановити факт постійного проживання його, як спадкоємця, зі своєю матір'ю спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1 , представник позивача, підтримали викладені в позові обставини та вимоги, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Підтвердив, що дійсно позивач, його брат, після смерті батька, з початку 2016 року став постійно проживати з їх матір'ю ОСОБА_5 , оскільки остання потребувала сторонньої допомоги. Він також навідувався приблизно два рази на тиждень до матері, тому йому достовірно відомо саме про постійне проживання позивача з ОСОБА_5 .
Представник відповідача - Дніпровської міської ради Булах М.О. не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кококадзе Л.В. в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, приходить до таких висновків.
Позивач ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська 12 лютого 2003 року.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1219.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 06 грудня 1993 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 06 грудня 1993 року № И-3546, ОСОБА_5 за життя належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Індустріальним районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 18 вересня 2017 року.
Згідно довідки № 8834 про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 09 липня 2018 року, в квартирі АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та знятий з реєстрації 01.06.2016 року, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та знята з реєстрації 26.06.2018 року.
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. 13 липня 2018 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки останній не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк та на момент смерті ОСОБА_5 не був зареєстрований за її адресою. Згідно довідки зі спадкового реєстру від 17.02.2020 року, інші спадкоємці до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались, спадкова справа не заводилась.
Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з правилами ст. 1220 ЦУ України часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За положеннями ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Тобто, за змістом цих правових норм суд повинен встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи було це місце постійним або переважним місцем його проживання (ст. 29 ЦК України) або тимчасовим; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті позивач; характер та період його проживання із спадкодавцем.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
За змістом статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 3 цього Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Допитані свідки в судовому засіданні ОСОБА_7 яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_3 , стверджували, що дійсно після смерті батька позивача ОСОБА_6 , з кінця 2015 року, на початку 2016 року з ОСОБА_5 став постійно проживати її син - позивач ОСОБА_1 . ОСОБА_5 потребувала стороннього догляду за своїм віком та станом здоров'я. Повідомляли, що позивач проживав зі своєю матір'ю по день її смерті.
Зазначені свідками обставини підтвердив в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3 .
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами факт постійного його проживання зі своєю матір'ю ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 . Доказів того, що у зазначений період позивач проживав за іншою адресою матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право власності на квартиру 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 входить до спадкової маси.
Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що у інший спосіб, окрім як за рішенням суду, позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом, після смерті матері ОСОБА_5 не може реалізувати своє право, суд приходить до висновку про захист права позивача та визнання за ним права власності на 1/3 частину квартири, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому позовні вимоги про встановлення факту проживання спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1220, 1221, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 264, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Роз'яснити, що відповідно до п. 3 розділ ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 284, 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст складено 25 травня 2020 року
Суддя: Г.В. Бєсєда