25.05.2020
Провадження № 2/337/23/2020
ЄУН № 337/5678/18
14 травня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі головуючого судді Кучерук І.Г.
з участю секретаря Нетяга М.І.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Георгійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частину квартири,
04.12.2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом у якому вказала, що 24.08.1968 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , та від сумісного життя спільних дітей не мають.
Під час перебування у шлюбі придбали 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ,яка згідно свідоцтву №1770про право власності на житло від 15.07.1993 року,їмз чоловіком належала на праві спільної часткової власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер, залишивши заповіт на належну йому частину квартири АДРЕСА_1 на користь відповідачки ОСОБА_4 , про що стало відомо лиш тепер.
Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на його 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Єдиною спадкоємицею першої чергина спадкове майно, за законом, являється тільки вона, прийнявши спадщину,як спадкоємиця, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на день його смерті.
Після смерті чоловіка, залишаючись проживати в вищезазначеній квартирі, вона не надавала значення оформленню документів на спадщину, вважаючи, що її права не будуть порушені.
Осінню 2018 року, за отриманням свідоцтва про право власності на свою обов'язкову частку в спадковому майні, звернулася до приватного нотаріуса Гура М.Г., але отримала відповідь, що на всю спадкову спірну частку квартири, яка за життя належала спадкодавцю, нотаріус в лютому 2016 року видав свідоцтво про правона спадщину - на 1\2частку квартири спадкоємиці за заповітом ОСОБА_4
Видане відповідачці нотаріусом свідоцтво про право власності на спадкову квартиру являється таким, яке необхідно визнати недійсним.
У зв'язку з тим, що позивачкою була фактично прийнята спадщина після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , то спадкові частки, кожного із них, з відповідачкою, будуть такими: їйповинна належати половина тієї частки , яка за життя належала спадкодавцю, тобто 1\4частка, інша 1\4 частка спадкової квартири буде належати відповідачці.
Вважає що, враховуючи недотримання приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. обов'язкової вимоги ст. 1241ЦК України, видане відповідачці свідоцтво на спадщину, на 1\2 частину спадкової квартири являється недійсним, у зв'язку з тим, що 1\4частка спадкової квартири повинна належати їй, як непрацездатній вдові померлого спадкодавця.
Просить суд визнати свідоцтво про право на спадщину- на спадкову 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , яке було видане ОСОБА_4 нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура Максимом Георгієвичем, частково недійсним,визнавши за нею право власності на спадкову 1\4частинуквартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2019 року відкрито провадження по справі, та встановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, і призначено підготовче судове засідання.
06.02.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . У власності ОСОБА_6 перебувала 1\2 частка квартири АДРЕСА_1 .
За життя, 16.09.2011 року, ОСОБА_6 склав заповіт на користь відповідачки ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура Максимом Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за № 1782.
Вказаний заповіт не був скасований, не визнаний судом недійсним, а тому є чинним, і ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_6 за заповітом.
Відповідачкою було подано заяву приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Гурі М.Г., який завів спадкову справу.
Отже, відповідачка, як спадкоємець за заповітом, вважається такою, що прийняла спадщину.
Водночас, позивачка, ОСОБА_5 , подала приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Гурі М.Г. заяву про відмову від прийняття спадщини.
Законом не заборонено спадкоємцеві, який має право на обов'язкову частку в спадщині, звернутися до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини.
Єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , є спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 , відповідач по справі.
Реалізуючи своє право (і водночас обов'язок), відповідачка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тури М.Г. за одержанням свідоцтва про право на спадщину. 02.02.2016 року приватним нотаріусом було видано відповідачці свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Оскільки, в даному випадку, відповідачка мала право на спадкування як спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину у встановлений строк, а спадкоємець за законом 1-ї черги (позивачка - дружина спадкодавця) від прийняття спадщини відмовилася, то підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачці, та для визнання за позивачкою права власності на 1\4 квартири - відсутні, а, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
13.02.2019 року до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г., надійшли матеріали спадкової справи №63/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
18.02.2019 року справа передана судді Кучерук І.Г. у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_8 у відставку.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2019 року закрите підготовче провадження по справі.
11.09.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про залучення правонаступника позивача, в якій просить суд залучити її, до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Георгійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частину квартири, у якості позивача, як правонаступника ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2019 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Гура М.Г. копію спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2019 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Філіппової Л.П. копію спадкової справи після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06.12.2019 року до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округуФіліппової Л.П., надійшли матеріали спадкової справи №44/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2019 рокузалучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Георгійович, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частину квартири ОСОБА_3 , як правонаступника позивача ОСОБА_5 , яка вибула з процесу у зв'язку зі смертю.
06.04.2020 року до суду від позивача ОСОБА_3 надійшла уточнена позовна заява, у якій вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме, 1\2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 15.07.1993 року.
ОСОБА_6 залишив заповіт на користь відповідача, ОСОБА_4 , яка спадщину у встановленому законом порядку прийняла.
Дружина, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як непрацездатна вдова, мала право на обов'язкову частку у спадщині, спадщину після смерті чоловіка в порядку ст. 1268 ЦК України (спільне проживання зі спадкодавцем на час смерті останнього) прийняла, дій, передбачених ст. 1274, 1273, 1270 України, у встановленому чинним законодавством порядку не вчиняла.
Восени 2018 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу, ОСОБА_9 , для отримання свідоцтва про право власності на обов'язкову частку у спадковому майні, що складалася з 1\4 частини вищевказаної квартири та автомобіля належного спадкодавцю, але отримала відмову, у зв'язку із видачею у лютому 2016 року відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1\2 частину спірної квартири.
Не погоджуючись з безпідставним позбавленням її належної їй частки у спадщині, ОСОБА_5 звернулась до Хортицького районного суду з позовною заявою про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 померла, у зв'язку з чим, ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 , як правонаступника, залучено до участі у справі у якості позивача.
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу, Філіпової Л.П. від 23.03.2020 року № 83, ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, представник відповідача, посилається як на підставу невизнання позовних вимог на ту обставину, що ОСОБА_5 яка прийняла спадщину (обов'язкову частку) в порядку ст. 1268 ЦК України, в порядку ст. 1270 ЦК України (тобто протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця) відмовилась від прийняття спадщини.
Водночас, такі твердження представника відповідача є помилковими і спростовуються матеріалами спадкової справи № 63/2015 (57980238). Заява ОСОБА_5 датована 02.02.2016 року, дата смерті спадкодавця, ОСОБА_6 -27.07.2015 року, отже передбачений ст. 1270 ЦК України строк сплив 27.01.2016 року.
Заява про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини подана після встановленого законом 6 місячного строку не має правових наслідків.
Нотаріус мав відмовити у посвідченні підпису ОСОБА_5 на цій заяві, оскільки її зміст суперечить чинному законодавству, і змінює порядок прийняття спадщини встановлений ст. 1268,1270 ЦК України.
ОСОБА_5 не зверталась до суду з вимогами про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, оскільки така заява подана нею поза межами строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.
Таким чином, ОСОБА_5 прийняла спадщину, як спадкоємиця за законом (обов'язкова частка) після смерті чоловіка, ОСОБА_6 , яка складається з 1\4частини квартири АДРЕСА_1 , тому після смерті ОСОБА_5 позивач, ОСОБА_3 , як спадкоємиця за заповітом успадкувала все належне ОСОБА_5 майно, в тому числі, і зазначену 1\4 частину спірної квартири.
Зважаючи на наявність спірних правовідносин ще за життя спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , не змінюючи предмет та підстави позову, наполягає на раніше заявлених позовних вимогах і просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, реєстровий номер 120, видане 02.02.2016 року, ОСОБА_4 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Гура М.Г., в частині 1\4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка прийняла але не оформила спадщину, як спадкоємиця за законом, (обов'язкова частка) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіка, ОСОБА_6 .
23.04.2020 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у яких вказано, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини, що узгоджується з вимогами ч.3 ст. 12 ЦК України.
Жодних доказів того, що відмова ОСОБА_5 від прийняття спадщини була наслідком помилки, обману, насильства, тяжкої обставини тощо, матеріали справи не містять.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання відмови ОСОБА_5 від прийняття спадщини недійсною, матеріали справи теж не містять, і такі позовні вимоги позивачкою не заявлені.
Доводи позивача про неможливість відмови від права на обов'язкову частку у спадщині теж є безпідставними, оскільки можливість такої відмови і порядок її здійснення чітко визначені пунктом 5.9 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, де зазначено, що спадкоємець може вимовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви.
У судовому засіданні представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги з мотивів викладених у позові. Також пояснила додатково, що ОСОБА_5 проживала спільно зі спадкодавцем ОСОБА_6 та тим самим прийняла спадщину та у шестимісячний строк відмову від спадщини не надавала. Нотаріус не мав приймати і посвідчувати відмову ОСОБА_5 від спадщини, та мав роз'яснити про пропуск строку на подання відмови від спадщини.
Також представник позивача відмовилась від клопотання про виклик і допит свідків, яка прийнята судом.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що заповіт на ім'я його довіритель ниці не скасований, вона прийняла спадщину. До нотаріуса ОСОБА_5 подала заяву про відмову від прийняття спадщини, яка відкликана не була та позовів про визнання її недійсною не подавалось. Просить у позові відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. надавав заяви про розгляд справи за його відсутності.
Учасники наполягали на розгляді справи за відсутності третьої особи.
Суд, розглянувши надані документи та матеріали, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 15.07.1993 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належала на праві спільної часткової власності, кожному по 1\2 частині, квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували у шлюбі зареєстрованому 24.08.1968 року Ленінським р/б РАГС м. Запоріжжя, актовий запис за№266.
16.09.2011 року, ОСОБА_6 оформив заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура Максимом Григоровичем, зареєстрований в реєстрі за № 1782, відповідно до якого всю належну йому частку квартири АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_4 .
Відповідно до відомостей вказаних у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_4 від 15.07.1993 року, інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно(матеріали спадкових справ) ОСОБА_5 , договором дарування від 26.07.2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1338, подарувала належну їй 1\2 частину, квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 5285 Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
24.09.2015 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого спадкодавця ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до ст. 75СК України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досягла пенсійного віку, і таким чином вважається непрацездатною вдовою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до пункту 5.9 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.
02.02.2016 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
У своїй заяві ОСОБА_5 вказала, що як спадкоємець за законом згідно до ст. 1241 ЦК України повідомляє, що відмовляється від свого права на спадщину. Спадщину не прийняла та не бажає оформляти спадкові права після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . На спадщину не претендує, проти оформлення спадщини спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 не заперечує.
Також 02.02.2016 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г. із заявою про відмову від видачі свідоцтва про право власності на майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
02.02.2016 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
13.04.2018 року, ОСОБА_5 оформила заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г., зареєстрований в реєстрі за № 245, відповідно до якого всеїї майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3 .
02.10.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г., видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_11 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1025 Запорізького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
05.09.2019 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Філіпової Л.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого спадкодавця ОСОБА_5 .
Згідно із ч. 1 ст. 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовується щодо обов'язкової частки у спадщині.
Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема, відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави. Тому право на обов'язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право.
Разом із тим, якщо спадкоємець, що мав право на обов'язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов'язкова частка. У такому випадку матиме місце не перехід права на обов'язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 зверталась до приватного нотаріуса із заявами про відмову від прийняття спадщини, заявою про відмову від видачі свідоцтва про право власності на майно після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Враховуючи характер спірних правовідносин, змісту і підстав поданих позовів, а саме те, що ОСОБА_5 , навіть, хоча із незначним, пропущенням шестимісячного строку, установленого ст. 1270, 1273 ЦК України, подала заяви про відмову від спадщини, та видачі свідоцтва про право власності на майно після померлого, тобто свідомо виявила своє бажання непретендувати на спадщину, відсутність вимог щодо визнання незаконними дій нотаріуса, відсутність заяв про відкликання відмови від прийняття спадщини, відсутність вимог щодо визнання відмови недійсною, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 229, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на частину квартири - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відповідно пункту 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантин.
Суддя:
Повний текст рішення складений 25.05.2020 року.
Суддя: