Справа № 500/517/20
19 травня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-879-50 У про стягнення з ОСОБА_1 2457,18 грн. зі сплати єдиного внеску, зобов'язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника з урахуванням скасованої вимоги, зняти позивача з обліку платника єдиного внеску та внести відповідні відомості до інформаційної системи (бази) АІС "Податковий блок" та реєстру страхувальників.
Позов обґрунтований тим, що позивач до жодної з категорій осіб, що зазначені в ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не належить, підприємницькою діяльністю не займається, доходів від такої діяльності не отримує. Позивач у письмовій позовній заяві вказав, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.06.2019 записів про позивача не знайдено. Крім того, зазначив, що близько 25-ти років працює в Чортківському державному медичному коледжі. Відтак, позивач вважає, що оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена з порушенням чинних норм права, у зв'язку із чим даний позов просив задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання в даній справі призначено на 23.03.2020 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Відповідно до інформації щодо позивача, яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що він зареєстрований як суб'єкт господарювання станом на 11.01.2001 року Чортківською районною державною адміністрацією за кодом КВЕД 52 "Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку" та взятий на облік Чортківською ДПІ (м. Чортків). Зазначив, що на дату надсилання вимог про сплату боргу (недоїмки), як і на дату подання адміністративного позову позивач не був знятий з обліку, як платник ЄСВ. Вказав, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань працює як публічний державний реєстр лише з липня 2004 року, з огляду на що, вважає, що долучений до позову витяг із ЄДРПОУ щодо ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує факту реєстрації припинення його підприємницької діяльності, оскільки містить виключно вказівку на те, що відносно ОСОБА_1 в ЄДРПОУ «записів не знайдено». Також, на думку представника відповідача, Законом №2464 не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи - підприємця, яка застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві. Така особа має обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальних підставах. Сплата ЄСВ в такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець. За наведених мотивів, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
23.03.2020 розгляд справи відкладено до 23.04.2020 о 10:00 год у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці.
Позивач та його представник в судове засідання не прибули, представник позивача подав до суду письмове клопотання, в якому просив справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що згідно даних "Податковий блок. Облік платників податків" у розділі "Реєстраційні дані" позивач 11.01.2001 зареєстрований, як ФОП органами державної реєстрації, та з 11.01.2001 перебував на податковому обліку у Головному правлінні ДПС у Тернопільській області (м.Чортків) (основне місце обліку), 06.07.2016 перейшов до іншої ДПІ.
Згідно довідки №3 від 22.01.2020, виданої Чортківським державним медичним коледжем, позивач працює в Чортківському державному медичному коледжі: у період з 03.05.1995 по 31.08.2003 на посаді лаборанта, з 01.09.2003 по 31.08.2014 на посаді педагога - організатора, з 01.09.2014 по даний час на посаді керівника гурткової роботи.
14.08.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-879-50 У, у відповідності до якої заборгованість позивача станом на 26.09.2019 зі сплати єдиного внеску становить 2754,18 грн.
Позивач 27.12.2019 звернувся зі скаргою на вказану вимогу до Державної податкової служби України, однак Рішенням Державної податкової служби України від 03.02.2020 №4281/61990008-01-0106 позивача повідомлено про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-879-50 У ГУ ДПС у Тернопільській області сформована для передачі до Державної виконавчої служби для примусового стягнення, як узгоджена, та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку. Також, вказаним рішенням ДПС України позивача повідомлено про те, що він має право оскаржити вимогу в судовому порядку з урахуванням строків давності.
Не погоджуючись із даною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, надалі, Закон №2464-VІ).
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, є платниками єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску.
За змістом частини першої статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VI).
Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд вважає, що в даному випадку важливим є визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця, що має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
01.07.2004 набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; далі - Закон №755-IV).
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою регламентована нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Пунктом восьмим статті 4 Закону №755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
01.07.2010 прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням" від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:
"Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру."
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 21.06.2019, за критерієм пошуку - реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі записів не знайдено. Інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру отримується в органі державної влади, в якому проводилась державна реєстрація.
Водночас, судом не здобуто, а учасниками справи не подано до суду належних, достатніх та допустимих доказів про наявність запису про позивача як суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що свідчить про відсутність позивача як суб'єкта господарювання та виключає його з категорій осіб, передбачених ст.4 Закону №2464.
Крім цього, судом беруться до уваги доводи сторони позивача, що він працевлаштований в Чортківському державному медичному коледжі: у період з 03.05.1995 та працює по даний час, оскільки наведене дає підстави вважати, що в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.
Також, у відповідності до відомостей з інформаційної системи "Єдиний державний реєстр судових рішень", Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 залишено без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1902/19 від 10.10.2019. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2019 №Ф-879-50. Отже, судове рішення у справі набрало законної сили, а тому в силу вимог частини четвертої ст.78 КАС України, встановлені у них обставини не доказуються.
Суд зазначає, що у контексті норм Закону №2464, оскаржувана в даній справі вимога є вимогою за тим же номером, що і оскаржувана вимога в адміністративній справі №500/1902/19, яка скасована у судовому порядку.
З огляду на наведене та з врахуванням вимог частини другої ст.2 КАС України, суд вважає, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI та не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимога про сплату боргу прийнята стосовно ОСОБА_1 необґрунтовано та безпідставно.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника з урахуванням скасованої вимоги, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Констатація порушення прав особи внаслідок бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на протиправність оскаржуваної в даній справі вимоги про сплату боргу (недоїмки), з метою належного та ефективного захисту порушеного права платника податків необхідно відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 №Ф-879-50 У.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зняти позивача з обліку платника єдиного внеску та внести відповідні відомості до інформаційної системи (бази) АІС "Податковий блок" та реєстру страхувальників, суд вважає, що дана позовна вимога є передчасною, оскільки належних доказів про звернення позивача до контролюючого органу з відповідною заявою про вчинення таких дій та відмову у цьому позивачем не надано, а судом не здобуто, а тому дана позовна вимога до задоволення не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У спірному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, тому судові витрати підлягають розподілу у відповідності до частини третьої ст. 139 КАС України
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2.Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.08.2019 №Ф-879-50 У.
3.Зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходу і зборів та інтегровану картку платника з урахуванням скасованої вимоги.
4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 43142763) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. № НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 ( чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплаченого у відповідності до квитанції №11813 від 17.02.2020 на загальну суму 840 грн.80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Головуюча суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.