Справа № 487/9206/19
Провадження № 2/487/955/20
19.05.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі
головуючого судді Притуляк І.О.
за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А.
представника позивача - Костоусової Я.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Новобузький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
19.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приват Банк», про визнання виконавчого напису №12400 від 23.11.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що місцезнаходженням відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» являється м. Київ, вул. Грушевського, 1-д. Окрім того, у позовній заяві позивач посилався на те, що виконавчий напис, який являється предметом спору виконується за місцем його роботи - у Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Миколаївський портовий елеватор», яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, Заводський район, вул. 1-а Слобідська, 122. Скориставшись правом вибору підсудності, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Заводського районного суду м. Миколаєва за місцем виконання виконавчого напису.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні представником позивача було надано суду витяг з АСВП від 16.05.2020 року, зі змісту якого вбачається, що Виконавче провадження №56057876 з примусового виконання виконавчого документу виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. перебуває на виконанні в Інгульському відділі ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області. Окрім того, представником позивача було зазначено, що наразі виконавчий напис не виконується та не виконувався за місцем роботи ОСОБА_1 , ніяких відрахувань з його заробітної плати не здійснюється.
Окрім того, 15.02.2020 року до суду надійшов лист Начальника Новобузького районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зі змісту якого вбачається що, виконавче провадження №57106531 з примусового виконання виконавчого напису №12400 виданого 23.11.2017 року було завершено за заявою стягувача від 13.09.2019 року на підставі п. 1 с. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Наголосив, що стягнення за виконавчим написом не проводиться.
Таким чином у підготовчому судовому засіданні було встановлено, що позовну заяву було прийнято до розгляду з порушенням правил територіальної підсудності.
В судовому засіданні на обговорення було поставлено питання про направлення справи для розгляду до належного суду, з дотриманням правил підсудності.
Представник позивача в судовому засіданні просила передати справу за підсудністю на розгляд за місцем виконання виконавчого напису, а саме, до Ленінського районного суду м.Миколаєва.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Поняття місця виконання виконавчого документу визначено положеннями ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
З огляду на те, що провадження у справі було відкрито за місцем роботи позивача Філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Миколаївський портовий елеватор», при цьому виконання виконавчого напису за місцем роботи ОСОБА_1 не здійснювалося та не здійснюється, справу була прийнята до провадження Заводського районного суду м. Миколаєва з порушенням правил підсудності.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Так, із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання виконавчого напису №12400 від 23.11.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню. З огляду на те, що даний виконавчий напис перебуває на виконанні в Інгульському відділі ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та представником позивача заявлено клопотання про направлення справи за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва, суд приходить до висновку про необхідність направити справу на розгляд до Ленінського районного суду м.Миколаєва.
Керуючись ст.ст. 28,31,32, 260, 261, 353 ЦПК України,-
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Новобузький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, направити до Ленінського районного суду м. Миколаєва, для розгляду.
Відповідно до положень п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» ЦПК України, в редакції Закону України від 30.03.2020 року, №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020 року, ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, але не пізніше закінчення строку дії карантину.
Повний текст ухвали складено 22.05.2020 року.
Суддя І.О. Притуляк