Справа № 357/3717/20
2-а/357/142/20
21 травня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Біла Церква, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в м.Біла Церква в Київській області молодшого лейтенанта батальйону №1 роти №2 патрульної поліції у Київській області ДПП Стоян Анни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 06.04.2020 року поліцейським батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Стоян А.О. було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП України /серії ЕАК №2350017/, якою на позивача накладено штраф в розмірі 425 грн., за те, що керуючи транспортним засобом «Mazda E2200 » д.н.з. НОМЕР_1 , він здійснив зупинку транспортного засобу на проїздній частині дороги при цьому не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушено п.9.9 «а» ПДР. Позивач заперечує дані обставини, вказує на ряд порушень, що допустив інспектор при складанні постанови та просив суд скасувати постанову серії ЕАК №2350017 від 06.04.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду спраив була повідомлена належно, надано відзив на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2020 року поліцейським батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Стоян А.О., було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАК №2350017, відповідно до якої гр. ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 425 грн.(а.с.4).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 06.04.2020 року о 17 год.04 хв. керуючи транспортним засобом «Mazda E2200» д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Залізнична,49 в м.Біла Церква, здійснив зупинку транспортного засобу на проїздній частині дороги при цьому не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушено п.9.9 «а» ПДР.
В постанові про притягнення позивача до адмінвідповідальності вказується на порушення ним п.9.9 «а» ПДР.
Відповідно до п.9.9 «а» ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Позивач заперечує факт порушення ним п.9.9 «а» ПДР, в судовому засіданні пояснив, що згідно з Постановою КМ «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 р. №1306, вимушена зупинка це - припинення руху ТЗ через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. В даному випадку мова могла йти тільки про порушення розташування ТЗ на проїздній частині, і ці порушення регулюються п.11 ПДР України, а не п.9, як зазначено в постанові. Позивач зазначає, що жодних знаків щодо заборони зупинки не було.
З наданих позивачем фото, вбачається, що позивач зупинився в правому ряду на дорозі, яка має дві смуги для руху автотранспорту в одному напрямку і дорожніх знаків про те, що там зупинка заборонена немає і ніяких перешкод для руху інших ТЗ створено не було.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Спірні правовідносини врегульовано положеннями Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 року (далі - ПДР).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно до ст. 222 КУпАП органи національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає, що позивач довів відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. З наданих фото місця події вбачається, що автомобіль під його керуванням перебував в правому ряду дороги, яка має дві смуги для руху автотранспорту в одному напрямку. Автомобіль позивача не перешкоджав руху інших ТЗ та обмежувальних знаків щодо зупинки ТЗ не має.
Відповідач не вказав в оскаржуваній постанові (серії ЕАК №1953781 від 09.01.2020 ) на докази в підтвердження вини позивача, не надав таких доказів до суду, не спростував обставин викладених в позовній заяві.
Відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що оскаржувальна постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ч.2 ст.122, ст.ст.280, 283,284, 293 КУпАП, ст.ст. 2,6,19,77,78,159,242-246,250,286, 293,295 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2350017 від 06.04.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за адміністративне порушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі.
Апеляційні скарги на судове рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. Я. Ярмола