Справа № 289/581/19
Номер провадження 2/289/80/20
20.05.2020 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Сіренко Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Галькевич Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2 - Радомишльського районного військового комісаріату Житомирської області про визнання протиправним зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновлення на квартирному обліку,
12.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати протиправним протокол № 98 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2010 в частині тимчасового зняття з квартирного обліку старшого солдата ОСОБА_1 , склад сім'ї три чоловіка та скасувати його в цій частині з дати його ухвалення, зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити її на квартирному обліку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона проходила військову службу за контрактом з 13.06.1986 по 06.02.2007 та була звільнена у запас відповідно до п.п. «а» п. 85 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами і старшинами Збройних Сил України (за закінченням строку контракту), її виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік до Малинсько-Радомишльського ОРВК в Житомирській області. На даний час за позивачем рахується службова квартира АДРЕСА_1 , видана на сім'ю у складі 3 чоловік на підставі рішення виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів від 08.08.1995 № 189. Відповідно до засідання житлової комісії від 04.09.2002 за № 28 ОСОБА_2 з сім'єю 4 чоловіки поставлено на квартирний облік у загальну чергу. Рішенням виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів від 14.07.1999 № 204 особисті рахунки службової квартири переоформлено з ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 . Шлюб ОСОБА_2 та позивача розірвано з 13.06.2008 і останнього поставлено на окремий квартирний облік у військовій частині відповідно засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2008.
З відповіді військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2019 позивачу стало відомо, що відповідно до протоколу № 98 засідання житлової комісії від 01.03.2010 внесено зміни в квартирний облік військовослужбовців і її тимчасово знято з квартирного обліку на підставі розпорядження Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.09.2007 за № 303.20.906 та п. 3.12. наказу Міністра оборони України за № 577 за результатами щорічної інвентаризації облікових справ. Позивачу рекомендовано звернутися за поновленням на квартирному обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, останнім 06.02.2019 надана відповідь, що облік осіб здійснюється військовими комісаріатами у разі розформування військової частини, при якій особи були звільнені з військової служби. Позивач вважає її зняття з квартирного обліку протиправним і таким, що порушує її права військовослужбовця, так як під час проходження служби військова частина не забезпечила її житлом і не надала житла для постійного місця проживання або належної компенсації після 20-річної вислуги на військовій службі, оскільки вона вимушена проживати у службовому житловому приміщенні, що позбавили позивача та членів її сім'ї права на достатній життєвий рівень, що включає житло.
Ухвалою від 01.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.08.2019, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.39).
06.08.2019 від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, посилаючись на те, що на ім'яостаннього 27.08.1995 було видано Ордер № 17 (а.с.62-63).
19.09.2019 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що за позивачем ОСОБА_1 після звільнення з військової служби по закінченню строку контракту з вислугою понад 20 років, відповідно з набуттям права на постійне житло, станом на 06.02.2007 і по теперішній час рахується службова двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , видана підполковнику ОСОБА_2 на сім'ю у складі 3 чоловік на підставі рішення виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів від 08.08.1995 № 189, в подальшому рішенням виконкому Радомишльської міської ради народних депутатів від 14.07.1999 № 204 особисті рахунки вказаної службової квартири переоформлено з ОСОБА_2 на позивача ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 98 від 01.03.2010 ОСОБА_1 було тимчасово знято з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 за результатами щорічної інвентаризації облікових справ на підставі п. 3.12. наказу Міністра оборони України за № 577 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень». Після зняття з квартирного обліку починаючи з 01.03.2010 по 12.04.2019 ОСОБА_1 не надавала до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 передбачених Інструкцією документів (довідки ф.3, ф.5, ф.9) для перереєстрації облікової справи та, відповідно, не була поновлена на квартирному обліку за відсутності документів і підстав, враховуючи викладене протиправність дій відповідача нічим не підтверджена, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю (а.с.58-59).
23.09.2019 позивач надала до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якому ОСОБА_1 наполягає на безпідставності та незаконності її зняття з квартирного обліку, так як згідно закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей, надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Зазначає, що про зняття її з обліку її письмово не було овідомлено, про засідання комісії також не було поставлено до відому, тому вона не могла бути там присутньою та надати відповідні документи не мала змоги. Про необхідність подачі додаткових документів та їх перелік позивачу ніхто не повідомляв, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.64-66).
25.09.2019 від позивача надійшла заява про розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.30).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями ухвалою від 19.03.2020 суддею Сіренко Н.С. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2020, Цією ж ухвалою відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.81).
21.04.2020 на електронну пошту суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує (а.с.88-89).
Ухвалою суду від 22.04.2020 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.05.2020 (а.с.95).
В судове засідання сторони не з'явилися, позивач та представник відповідача-1 надали суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.102,103). Позивач позовні вимоги просить задовольнити, представник відповідача-1 позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві.
Відповідач-2 Радомишльський районний військовий комісаріат Житомирської області про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с.100), в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради народних депутатів від 08.08.1995 № 189 військовослужбовцю в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 розподілено службову квартиру АДРЕСА_2 , на сім'ю 3 чоловіки, видано ордер на вказане житлове приміщення (а.с.12-13,33).
Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради народних депутатів від 13.08.1996 № 144 змінено назву АДРЕСА_3 (а.с.15).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 13.06.1986 по 22.01.2007 проходила військову службу, в тому числі приймала участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобилі з 12.07.1986 по 16.08.1986 та з 13.09.1986 по 16.10.1986 (а.с.22-25).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 31 від 06.02.2007 старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до п.п. «а» п. 85 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами і старшинами Збройних Сил України (за закінченням строку контракту), її виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік до Малинсько-Радомишльського ОРВК в Житомирській області. Службове житло отримала за адресою: АДРЕСА_4 , ордер № 17 від 27.08.1995 (а.с.14).
Відповідно до витягу з протоколу № 28 засідання житлової комісії від 04.09.2002 ОСОБА_2 склад сім'ї 4 чоловіки зараховано на квартирний облік при в/ч НОМЕР_1 у загальну чергу з 04.09.2002 (а.с.16).
13.06.2008 шлюб між чоловіком ОСОБА_2 і дружиною ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданого 13.06.2008 (а.с.17).
Відповідно до протоколу № 98 засідання житлової комісії від 01.03.2010 внесено зміни в квартирний облік військовослужбовців і ОСОБА_1 склад сім'ї 3 чоловіка тимчасово знято з квартирного обліку до вияснення та представлення відповідних документів на розгляд житлової комісії на виконання розпорядження Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.09.2007 за № 303.20.906 та п. 3.12. наказу Міністра оборони України за № 577 за результатами щорічної інвентаризації облікових справ (а.с.18).
11.01.2019 на звернення ОСОБА_1 про відновлення в черзі осіб, потребуючих поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 головою житлової комісії роз'яснено, що після тимчасового зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку згідно протоколу № 98 засідання житлової комісії від 01.03.2010, остання не надала відповідних документів (ф.3, ф.5, ф.9) для перереєстрації облікової справи, тому, відповідно не була поновлена на квартирному обліку у військовій частині та рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для поновлення на квартирному обліку за місцем перебування на обліку (а.с.19).
На звернення ОСОБА_1 в лютому 2019 ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що згідно п. 3 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31.07.2018 за № 380, облік осіб здійснюється військовими комісаріатами у разі розформування військової частини, при якій особи були звільнені з військової служби із залишенням на обліку для забезпечення їх житлом за рахунок Міноборони.
Із витягу з протоколу № 87 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2008 вбачається, що підполковника ОСОБА_2 поставлено на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 у загальну чергу в складі 1 чол. (а.с.21).
29.11.2018 ОСОБА_1 видано довідку про те, що вона перебуває на обліку в Радомишльському РВК з 29.11.2018 (а.с.27).
Наявними в матеріалах справи довідками підтверджується факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_5 (а.с.28,29,32), а згідно довідки про наявність (відсутність) зареєстрованого майна від 23.04.2018 № 227 право власності за ОСОБА_1 за зазначеною адресою місця проживання не зареєстроване (а.с.30).
Відповідно довідки про перебування на обліку, виданої командиром військової частини 25.02.2019 за № 57/425, старший солдат запасу ОСОБА_1 під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 перебувала на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов з 04.09.2002 по 01.03.2010 (а.с.31).
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. В ч. 9 ст. 12 цього Закону визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК УРСР, потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 за № 1171/13045, що була чинною на час прийняття оскаржуваного рішення житлової комісії.
Відповідно до п. 1. 4 ч. 2 зазначеної Інструкції військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року N 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Забезпечення за рахунок Міністерства оборони України військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла у встановленому порядку. Військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання житлового приміщення зареєструватися за місцем знаходження військової частини, а в разі її розформування - за місцем знаходження військового комісаріату. Надання житлових приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей провадиться після здачі ними житлової площі, яку вони займали за попереднім місцем служби (п.1.5. Інструкції).
Згідно п. 3.10 вказаної Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
Суд вважає, що рішення про тимчасове зняття з квартирного обліку позивача ОСОБА_1 склад сім'ї 3 чоловіка, зафіксоване у протоколі № 98 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2010 є протиправним, суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577, на який є посилання як на підставу рішення комісії, і такі дії житлової комісії призвели до порушення прав позивача.
Враховуючи положення ст. 1 ЦПК України, згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги, що діями саме відповідача-1 порушено права позивача, що призвело до звернення останньої до суду із позовною заявою з метою захисту порушеного права, суд вважає за доцільне покласти саме на відповідача-1 судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 )до Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 ), Радомишльського районного військового комісаріату Житомирської області ( АДРЕСА_7 ) про визнання протиправним зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновлення на квартирному обліку - задовольнити.
Визнати протиправним рішення, викладене в протоколі № 98 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2010, в частині тимчасового зняття з квартирного обліку старшого солдата ОСОБА_1 , склад сім'ї 3 чоловіка та скасувати його в цій частині з дати його ухвалення.
Зобов'язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 судові витрати на користь держави у розмірі 1536,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. С. Сіренко