справа № 278/642/20
21 травня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоговором позики, -
Представник позивача звернулася до суду з даним позовом, яким просила стягнути з відповідача на користь позивача 300 000, 00 гривень боргу за договором позики та 4 647, 00 гривень пені за прострочення виконання зобов'язання.
В обґрунтування позову вказано, що 19.06.2019 року між сторонами укладено договір позики №1, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 300 000, 00 гривень, а останній взяв на себе зобов'язання повернути взяті у борг кошти у строк до 31.12.2019 року.
Станом на момент звернення до суду відповідач не виконав зобов'язань по поверненню позики, передбачених вказаним договором.
Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами і підстав для переходу в інше провадження судом встановлено не було.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідач не скористався своїм правом надати до суду належні та допустимі докази, які б спростовували доводи позивача, відзиву на позов не подав, свого ставлення до позовної заяви не висловив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.
Відповідно до договору позики №1 від 19.06.2019 року позивач передав для власних потреб відповідачу, а останній зобов'язався повернути, а також сплатити в разі прострочення виконання зобов'язання пеню в розмірі, порядку та на умовах, визначених договором, 300 000, 00 гривень. Відповідно до п. 2.2. договору позика повертається у повному обсязі відповідачем у строк до 31.12.2019 року. Відповідно до п. 3.1. договору проценти від суми позики за таким договором не сплачуються і такий договір є безвідсотковим. Позичальник зобов'язаний повернути позику на умовах та у строки, визначені п. 2.2. договору (п. 5.1.). У випадку несвоєчасного повернення позики, позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі діючої на момент нарахування подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.3. договору). У випадку недосягнення згоди між сторонами спір передається на розгляд суду у відповідності до приписів чинного законодавства України (п. 6.2.) (а.с. 7-8).
Відповідно до акту приймання-передачі грошей до договору №1 позики від 19.06.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв від позивача усю суму позики у національній валюті України в розмірі 300 000, 00 гривень. Передача позивачем коштів та їх прийняття відповідачем відбулася 19.06.2019 року (а.с. 9).
Станом на 21.01.2020 року відповідач борг у зазначеному розмірі не повернув, чим порушив умови договору та у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з метою відновлення його порушених прав.
Згідно наданих позивачем розрахунків, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 304 647, 54 гривень (з яких 300 000, 00 гривень - заборгованість за договором позики, 4 647, 54 гривень - пеня).
Правовідносини, що склались між сторонами у справі, відповідають та регулюються наступними нормами матеріального закону.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України надалі за текстом Кодекс).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Кодексу). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Кодексу). Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1-2 ст. 533 Кодексу).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначних родовими ознаками (ст. 1046 Кодексу). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На позичальника покладається обов'язок, передбачений ст. 1049 Кодексу, повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Кодексу).
Крім цього, наведені правовідносини регулюються наступними нормами процесуального закону.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми закону, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У ході розгляду справи беззаперечно встановлено наявних зі сторони відповідача перед позивачем боргових зобов'язань, що, зокрема, не спростовувалось відповідачем. В даний час відповідач ухиляється від покладених на нього зобов'язань за договором позики №1 від 19.06.2019 року, адже заборгованість за таким договором позивачу не повернута. За таких обставин, права позивача підлягають судовому захисту в обраний ним спосіб.
Оскільки позов підлягає до повного задоволення, на підставі положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім і документально підтвердженні судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 3 046, 49 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 селищна рада, садово-городницьке товариство "Дачне" Житомирського району Житомирської області, вул. Абрикосова, 9, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 304 647 (триста чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 54 копійки заборгованості за договором позики №1 від 19.06.2019 року.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 3 046 (три тисячі сорок шість) гривень 50 копійок.
Повне рішення складено - 21 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Грубіян