21.05.2020 року м.Дніпро Справа № 908/626/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020, постановлену суддею Гороховим І.С., повний текст якої складений 17.03.2020 у справі № 908/626/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", м. Київ
до ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Бердянськ
про стягнення коштів
орган виконання: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Запорізька область, м. Бердянськ
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі №908/626/19 повернуто без розгляду з підстави невідповідності вимогам ч.2 ст.170 ГПК України скаргу ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Бердянськ на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни при примусовому виконанні судового наказу господарського суду Запорізької області виданого 27.06.2019 у справі № 908/626/19.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до господарського суду.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції докази направлення копії скарги та доданих до неї документів іншим учасникам (фіскальні чеки) оцінено неправильно, а вимога суду щодо підтвердження факту направлення скарги саме описом вкладення є неправомірною, оскільки змістовний аналіз Господарського процесуального кодексу України в частині питання направлення учасниками справи заяв по суті, заяв з процесуальних питань та(або) інших письмових заяв свідчить, що положеннями ГПК України розмежовують способи та засоби такого направлення відповідно до приписів спеціального нормативно-правового акту у даних правовідносинах - Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі за текстом - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Зокрема, прямо передбачають обов'язок особи надсилати документи листом з описом вкладення, що зумовлює необхідність надсилання відповідних документів внутрішнім поштовим відправленням з оголошеною цінністю, оскільки лише для такого виду відправлень передбачено прийняття оператором поштового зв'язку опису вкладення відповідно до п. 19 Правила надання послуг поштового зв'язку, норми статей 172 (позовна заява та додані до неї документи), 259 (апеляційна скарга з додатком) та 291 (касаційна скарга з додатком). В той час, як питання подання скарги на стадії виконання судового рішення, а саме вимога її надіслання (надання) іншим учасникам справи, врегульовано частиною 2 ст. 170 ГПК України, відповідно до якої до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Умов (вимог) про надсилання скарги іншим учасникам листом з описом вкладення вказана норма не містить, як відсутні такі вимоги у Господарському процесуальному кодексі України і до надсилання решти заяв по суті справи (крім позову), як-то відзиву, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, заяв і клопотань з процесуальних питань.
Скаржник зауважує, що ним здійснено направлення скарги на дії державного виконавця в порядку пунктів 2, 8, 11 Правил надання поштового зв' язку, докази чого надані суду разом зі скаргою. Такі докази (фіскальні чеки AT "Укрпошта") є належним підтвердженням направлення таких документів, надання послуги поштового зв'язку та містить найменування осіб - отримувачів поштового відправлення, трек-номер, за яким таке відправлення відстежується на шляху прямування від відправника до отримувача засобами AT "Укрпошта".
Апелянт стверджує, що судом не застосовано ст. 79 ГПК України та не враховано принцип вірогідності наданого доказу, значення розгляду справи для ОСОБА_1 , оскільки оскаржувані рішення державного виконавця фактично зазіхають на конституційні права громадянина, необхідність захисту яких і обумовила звернення до суду з даною скаргою.
Як приклад належності та допустимості доказів на підтвердження обставини надіслання особою копій документів та можливість застосування аналогії права посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/1186/17.
Також у скарзі викладено клопотання про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника - адвоката Стребіжа С.О.
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" - відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, що, в свою чергу, на підставі ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення (ухвали) суду першої інстанції.
При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції обмежений тридцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції (ч.2 ст.273 ГПК України).
Про відкриття апеляційного провадження та надання часу для направлення відзиву на апеляційну скаргу повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900081580850 у справі (а.с.189).
Старший державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліна Сергіївна також не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу; про відкриття апеляційного провадження та надання часу для направлення відзиву на апеляційну скаргу повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900081580834 у справі (а.с.192).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2020 (колегією суддів у складі: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі № 908/626/19; з урахуванням приписів ч.2 ст.271 ГПК України апеляційну скаргу вирішено розглядати у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін; сторонам наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У березні 2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", м. Київ до відповідача ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості за договором поставки № 3087 від 15.01.2018, в розмірі 350 069,65 грн, з яких: основний борг в розмірі 147 219,67 грн, пеня у розмірі 38 128,01 грн, штраф за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів в розмірі 14 721,97 грн, штраф за неповернення позивачу отриманого від нього майна в розмірі 150 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №3087 від 15.01.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару за період з кінця квітня по серпень 2018 року, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 147 219,67 грн. Крім того, позивачем в період з 16.04.2018 по 04.06.2018 на виконання п. 4.6 Договору було надано відповідачеві 20 одиниць торгівельного холодильного обладнання, яке у визначений договором порядок повернуто не було. За несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки щодо оплати отриманого товару, позивачем нараховані відповідачу пеня в розмірі 38 128,01 грн, штраф в розмірі 14 721,97 за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів та штраф у розмірі 150 000,00 грн. за неповернення відповідачем отриманого майна від позивача майна, а саме ТХО у кількості 20 штук. Нормативно-правовим обґрунтування позовних вимог зазначені норми ст.ст. 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 51, 52, 209, 226, 525, 526, 549-551,598-609, 610, 612, 624, 625, 626, 1049 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 у справі № 908/626/19 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" основний борг в розмірі 147 219,67 грн, пеню у розмірі 37 364,48 грн, штраф за прострочення розрахунків за отриманий товар понад 20 днів в розмірі 14 721,97 грн, штраф за неповернення позивачу отриманого від нього майна в розмірі 150 000,00 грн, судовий збір в розмірі 5239,59 грн.
Рішення в апеляційному порядку оскаржено не було, в зв"язку з чим на його 27.06.2019 видано наказ про примусове стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 09.09.2019 видано дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 27.06.2019 у справі № 908/626/19.
13.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни (б/н від 11.03.2020), в якій заявник просив суд:
- поновити строк для подання скарги на рішення державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 05.11.2019 та від 18.12.2019 по виконавчому провадженню № 60355098;
- визнати постанову старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 05.11.2019 "Про арешт коштів боржника" (ВП № 60355098) неправомірною в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку # НОМЕР_1 в АТ "Альфа-банк" (ІКЮО: 23494714);
- скасувати постанову старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 05.11.2019 "Про арешт коштів боржника" (ВП № 60355098) в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку # НОМЕР_1 в АТ "Альфа-банк" (ІКЮО: 23494714);
- зобов'язати старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліну Сергіївну зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку # НОМЕР_1 в АТ "Альфа-банк" (ІКЮО: 23494714);
- визнати постанову старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 18.12.2019 "Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" (ВП № 60355098) неправомірною;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни від 18.12.2019 "Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" (ВП № 60355098).
Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі №908/626/19 повернуто без розгляду скаргу ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Бердянськ на дії старшого державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Добряк Аліни Сергіївни при примусовому виконанні судового наказу господарського суду Запорізької області виданого 27.06.2019 у справі № 908/626/19.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Повертаючи скаргу на дії державного виконавця без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями ч.4 ст.170 ГПК України та дійшов висновку, що скаржником, в порядку виконання вимог ч.2 ст.170 ГПК України, на підтвердження направлення позивачу та Бердянському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області копії скарги від 11.03.2020 та доданих до неї документів додано фіскальні чеки № 000083236 00027 від 11.03.2020 та № 000083234 00026 від 11.03.2020, які суд не визнав належними доказами направлення копій скарги від 11.03.2020 з доданими до неї документами на адресу інших учасників провадження, оскільки за твердженням суду належним доказом відправлення копії скарги та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.
Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
За приписами ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Аналогічні положення щодо можливості оскарження в судовому порядку рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення містяться у частині 1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.340 ГПК України).
Згідно зі ст.341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно копії скарги, наявної у справі, та відповідно до оскаржуваної ухвали, скаржником на підтвердження направлення позивачу та Бердянському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області копії скарги від 11.03.2020 та доданих до неї документів додано фіскальні чеки АТ "Укрпошта" № 000083236 00027 від 11.03.2020 та № 000083234 00026 від 11.03.2020.
Відповідно до Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила), ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 2 цих Правил визначені такі поняття: адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці; одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником; просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється/вручається без розписки; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Так, відповідно до п. 12 Правил поштові відправлення поділяються на дві групи: (1) внутрішні (пересилаються в межах України) та (2) міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).
До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю (пункт 8 Правил).
За п.10 цих Правил оператори поштового зв'язку зобов'язані забезпечувати, зокрема, надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв'язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв'язку, у нормативні строки, встановлені Мінінфраструктури.
Таким чином, згідно наведених норм, фіскальні чеки відділення поштового зв"язку - це розрахункові документи встановленої форми, що підтверджують прийняття до пересилання поштового відправлення.
При цьому таке відправлення може бути рекомендованим з оголошеною цінністю (в такому разі складається опис вкладення) та без оголошеної цінності (в даному випадку опис вкладення не складається).
Господарський суд при поверненні скарги відповідача, послався на п.п.59, 61 Правил надання послуг поштового зв"язку, які регламентують пересилання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення.
В той же час, як слушно зауважив апелянт, згідно системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, обов"язковим є надання опису вкладення у цінний лист для підтвердження направлення лише позовної заяви (ст.172 ГПК України), апеляційної скарги (ст.259 ГПК України), касаційної скарги (ст.291 ГПК України).
Для решти заяв по суті справи (відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи на позов або відзив) та для заяв/клопотань з процесуальних питань наявність опису вкладення у цінний лист, а відтак. Направлення рекомендованого листа з оголошеною цінністю, нормами чинного процесуального законодавства не вимагається.
Оскільки нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не вимагається обов"язкова наявність опису для відправлення скарги на дії державного виконавця, а опис вкладення у цінний лист складається лише для поштового відправлення з оголошеною цінністю, то апелянтом надано належні та допустимі докази направлення скарги учасникам провадження у справі рекомендованою кореспонденцією без оголошеної цінності, тому в даному випадку опис вкладення у цінний лист не складався.
В зв"язку з викладеним, судом першої інстанції здійснено помилковий висновок про недотримання заявником вимог частини 2 ст.170 ГПК України та передчасно повернуто скаргу відповідача на дії державного виконавця.
Згідно зі ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Запорізької області, з подальшим направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 280-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Запорізька область, м. Бердянськ - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі № 908/626/19 - скасувати.
Справу № 908/626/19 передати до Господарського суду Запорізької області на стадію вирішення питання про прийняття скарги до розгляду відповідно до Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України.
Розподіл сум судового збору за подання апеляційної скарги здійснити Господарському суду Запорізької області за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.05.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік