ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2020 року Справа № 924/1298/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Павлюк І.Ю.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 12.02.2020, повне рішення складено 18.02.2020, у справі № 924/1298/19
за позовом Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999"
до відповідача Теофіпольської селищної ради
про стягнення 142857,79 грн.
У грудні 2019 Приватне підприємство «Строй-Сервіс-999» звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Теофіпольської селищної ради про стягнення 142857,79 грн за договором на поточний ремонт № 71 від 28.12.2018.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що у відповідності до досягнутої згоди з істотних умов, які знайшли своє відображення в Договорі на поточний ремонт № 71 від 28.12.2018, позивач узяв на себе зобов'язання щодо проведення поточного ремонту дорожнього покриття по вул. Франка у м. Теофіполь. Зазначає, що по завершенню ремонтних робіт, позивач надіслав на адресу відповідача лист з доданими до нього договором № 71 від 28.12.2018, актами, звітною та проектно-кошторисною документацією, які були підписані позивачем. Відповідач повернув зазначений лист звернення позивачу, аргументуючи це рішення перебуванням селищного голови на лікарняному. Таким чином, позивач, посилаючись на ст. 640, ч. 2 ст. 642 ЦК України, вказує, що Договір №71 від 28.12.2018 є укладеним, а тому беручи до уваги належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором, у відповідача рахується заборгованість за Договором у сумі 142 857,79 грн /а.с. 2-6/.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19, у позові Приватного підприємства «Строй Сервіс-999» до Теофіпольської селищної ради смт Теофіполь Хмельницької області про стягнення 142 857,79 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань щодо поточного ремонту дорожнього покриття вулиці І.Франка у смт. Теофіполь. При цьому, надіслання відповідачем на адресу позивача відповіді на лист № 1090 від 28.12.2018 не може бути належним та допустимим доказом виникнення між сторонами договірних зобов'язань в розумінні ст. 640 ЦК України та ч.2 ст. 642 ЦК України, оскільки вказаний лист не містить інформації про прийняття пропозиції щодо укладення Договору № 71 від 28.12.2018, тоді як відповідач не підписав надісланий примірник Договору та не вчиняв будь-яких дій, які б засвідчували його бажання укласти Договір на поточний ремонт № 71 від 28.12.2018 /а.с. 80-82/.
Позивач ПП «Строй Сервіс-999», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
- судом не забезпечено розгляд клопотання позивача від 27.01.2020 про призначення судової інженерно-технічної експертизи;
- оскаржуване рішення винесено в межах судового засідання яке було призначено на 12.02.2020, не взявши до уваги клопотання про відкладення судового засідання подане представником позивача з поважних причин.
Таким чином, на думку скаржника, висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції винесені без з'ясування обставин, що мають значення для справи із порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак наявні усі правові підстави для його скасування /а.с. 94-95/.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Строй Сервіс-999» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19; розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Строй Сервіс-999» ухвалено здійснювати без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача Теофіпольську селищну раду протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
04.05.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Теофіпольської селищної ради надійшов відзив (вих.№ 234 від 29.04.2020), в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказує, що позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за неіснуючим Договором № 71 від 28.12.2018, тоді як у відповідача не було жодних підстав для його укладення. Просить, рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19 залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
28.12.2018 Приватне підприємство «Строй-Сервіс-999» звернулось до Теофіпольської селищної ради з листом № 91 від 28.12.2018, у якому повідомляло, що у відповідності до попередньої домовленості підприємство взяло на себе та виконало зобов'язання щодо проведення поточного ремонту дорожнього покриття по вул. І. Франка, смт. Теофіполь Хмельницької області. Задля приведення у відповідність правовідносин з наведених вище реалізованих зобов'язань підприємство просило селищну раду погодити та підписати: 1) Договір № 71 від 28.12.2018 в запропонованій редакції, 2) довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на будівництво «Поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вулиці Франка, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область» за формою КБ-3, 3) акт приймання виконаних будівельних робіт на вказане будівництво за формою № КВ-2в, 4) підсумкову відомість ресурсів на будівництво за формою № 34_1_2-1_ПД_ИВР, 5) розрахунок загальновиробничих витрат до локальною кошторису № 2-1-1 на будівництво, довідку про договірну ціну на будівництво, що здійснюється в 2018, за формою № 34_ДЦ_ДЦ, 6) локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вулиці Франка, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область, що здійснюється в 2018, за формою №1 (34_ДЦ_ЛС1_2-1-1), 7) локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вулиці Франка, за формою № 1 (34_ДЦ_ЛС1_2-1-1), 8) підсумкову відомість ресурсів на поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вулиці Франка, смт. Теофіполь, за формою № 1 (34_ДЦ_ИВР), 9) розрахунок загальновиробничих втрат до локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вулиці Франка /а.с. 13-14/.
У відповідь на вищевказаний лист Теофіпольська селищна рада листом за № 1090 від 28.12.2018 повідомила, що подані документи повертаються без розгляду на підставі статті 23 Бюджетного кодексу України, так як усі бюджетні призначення станом на 28.12.2018 втратили чинність після закінчення бюджетного періоду. Крім того, відповідач повідомив, що надісланий Договір від 28.12.2018 № 71 в запропонованій редакції не може бути підписаний у зв'язку із тим, що селищний голова відсутня з причин тимчасової непрацездатності /а.с. 12/.
Враховуючи вказані обставини, позивач Приватне підприємство «Строй-сервіс-999» звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача 142 857,00 грн заборгованості за Договором № 71 від 28.12.2018. На підтвердження позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи Договір № 71 на поточний ремонт від 28.12.2018, згідно з п. 1.1 якого Замовник (Теофіпольська селищна рада) доручає, а Підрядник (приватне підприємство «Строй-сервіс-999») виконує власними та залученими силами і засобами поточний ремонт дорожнього покриття дороги по вул.Франка в смт. Теофіполь Теофіпольського району Хмельницької області, що передбачено проектною документацією, здає об'єкт Замовнику в експлуатацію, ліквідовує недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта.
За умовами п. 2.1 Договору, договірна ціна робіт, що доручені Підряднику по цьому договору орієнтовно складає 142 857,79 гривень. Згідно з п. 3.2 Договору роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт, або підтвердженні, як перехідні. Кінцеві розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються на протезі 20 днів після підписання акту виконаних робіт (п.4.1 Договору).
Договір підписано та скріплено лише відтиском печатки підрядника позивача. Підпису та відтиску печатки замовника Теофіпольської селищної ради Договір № 71 на поточний ремонт від 28.12.2018 не містить /а.с. 15-16/.
Також на підтвердження позовних вимог позивач подав в матеріали справи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2018, акт приймання виконаних будівельних робіт за 2018, підсумкову відомість ресурсів по об'єкту, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, договірну ціну на будівництво, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1. Зазначені документи складені стосовно виконання будівельних робіт по поточному ремонту по покриттю дороги по вул. І. Франка в смт Теофіполь Хмельницької області на загальну суму 142,85779 тис. грн, містять підпис підрядника - Приватного підприємства «Строй-сервіс-999», підпис замовника на вказаних документах відсутній /а.с. 17-31/.
Крім того, матеріали справи містять підписаний між сторонами Договір № 47 від 23.05.2018, за умовами п. 1.1, 2.1, 3.1 якого Теофіпольська селищна рада доручила приватному підприємству «Строй-сервіс-999» виконати капітальні ремонтні роботи на об'єкті дорожнього покриття дороги по вул. І. Франка, смт. Теофіполь Хмельницької області, вартістю 999 079,00 грн /а.с. 40-43/.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача 142 857,79 грн заборгованості, яка, як вказує позивач, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт - поточного ремонту дорожнього покриття по вул. І.Франка, що у смт. Теофіполь Хмельницької області, передбаченого Договором № 71 на поточний ремонт від 28.12.2018.
Частиною 1 ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 641, ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, враховуючи зазначені норми закону, господарський договір вважається укладеним, якщо: було досягнуто згоди по всіх істотних умовах; сторонами дотриманий порядок укладання господарського договору, передбачений законом; дотримана форма господарського договору, передбачена законом.
Судом встановлено, що позивач 28.12.2018 звернувся до відповідача з листом № 91, у якому просив погодити та підписати Договір № 71 від 28.12.2018 на поточний ремонт дорожнього покриття по вул. І. Франка в смт. Теофіполь, два примірника якого додав до вказаного листа.
Розглянувши пропозицію позивача, відповідач листом № 1090 від 29.12.2018 повернув проект Договору № 71 від 28.12.2018 без підпису, що не заперечується позивачем.
Апеляційний суд приймає до уваги, що наявний в матеріалах справи Договір № 71 на поточний ремонт від 28.12.2018, невиконання умов якого позивач зазначає підставою для нарахування 142 857,79 грн заборгованості, підписано та скріплено відтиском печатки лише позивача. Зі сторони відповідача вказаний договір не підписаний. Не містять підпису відповідача і наявні в матеріалах справи довідка про вартість виконаних робіт та витрати за 2018, акт приймання виконаних будівельних робіт по вул. І. Франка у смт Теофіполь та інші документи, якими відповідач обґрунтовує розмір заявлених позовних вимог.
З огляду на вказані вище обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань щодо поточного ремонту дорожнього покриття вулиці І. Франка у смт. Теофіполь, тоді як доказами у справі стверджується, що між сторонами існували лише правовідносини за Договором № 47 від 23.05.2018, які не є предметом розгляду в суді.
Апеляційний суд констатує, що факт надіслання відповідачем на адресу позивача відповіді на лист № 1090 від 28.12.2018 не може бути належним та допустимим доказом виникнення між сторонами договірних зобов'язань в розумінні ст. 640 ЦК України та ч. 2 ст. 642 ЦК України, на які здійснює посилання позивач у позовній заяві, оскільки вказаний лист не містить інформації про прийняття пропозиції щодо укладення Договору № 71 від 28.12.2018. При цьому, відповідач не підписав надісланий примірник договору та не вчинив будь-яких дій, які б засвідчували його бажання укласти Договір на поточний ремонт № 71 від 28.12.2018. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Строй-Сервіс-999» до Теофіпольської селищної ради про стягнення 142 857,79 грн за безпідставністю.
Щодо посилання позивача на те, що судове рішення у даній справі було прийнято без участі представника позивача, а подане ПП «Строй-Сервіс-999» клопотання про відкладення з зазначених у ньому на те поважних причин не прийнято судом до уваги, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2020, закрито підготовче провадження у справі № 924/1298/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год 12.02.2020. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Як вбачається з клопотання адвоката позивача - Захаркевича О.В. про відкладення розгляду справи, яке надійшло до Господарського суду Хмельницької області (вх. № 05-22/1197/20 від 10.02.2020), останній вказував на неможливість прибути в судове засідання 12.02.2020 через перебування його у відрядженні, однак будь-яких доказів, зокрема документів, проїзних квитків тощо на підтвердження зазначеного суду не надав, а тому причини неявки представника, вказані у клопотанні, не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, позивач ПП «Строй-Сервіс-999» був своєчасно, 10.02.2020, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи - 12.02.2020 /а.с. 74/ відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки повідомлені ним причини неявки не знайшли свого підтвердження, а відтак поважними не визнаються.
Отже, посилання апелянта на неприйняття судом до уваги клопотання позивача з наведених у ньому причин колегією суддів до уваги не береться, адже не відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не було забезпечено розгляд клопотання позивача від 27.01.2020 про призначення судової інженерно-технічної експертизи, судом апеляційної інстанції також не приймаються до уваги, оскільки, як вбачається з ухвали Господарського суду Хмельницької області від 03.02.2020, яка не є предметом апеляційного розгляду, зазначене клопотання судом було відхилене з огляду на те, що позивач не обґрунтував доцільності призначення у даній справі запропонованої ним експертизи.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно ч.2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, у тому числі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (ст. 99 ГПК України).
У даному випадку, докази якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги не кореспондуються з умовами чинного законодавства, оскільки договірні відносини щодо поточного ремонту дорожнього покриття вулиці І. Франка у смт. Теофіполь між позивачем та відповідачем не підтверджені матеріалами даної справи, а тому відсутні у будь-якому випадку підстави для призначення експертизи за клопотання позивача.
Таким чином, заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, адже не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ПП «Строй-Сервіс-999» не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19 відсутні.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Відповідно до част.4 ст.240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до част.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Строй-Сервіс-999" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.02.2020 у справі № 924/1298/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 924/1298/19 повернути господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "20" травня 2020 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Павлюк І.Ю.