ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 травня 2020 року Справа № 902/83/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2020р.
(ухвалене о 10:48 у м. Вінниці, повний текст складено 06.03.2020р.)
у справі № 902/83/20 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД"
про стягнення 4 848,00 грн.
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" про стягнення 4 848,00 грн., з яких 4 604,91 грн. - пені; 243,09 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу №1112/15-ТЕ-1 від 27.11.2014р. щодо строків оплати отриманого природного газу, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього Договору нараховано пеню, а також 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.03.2020р. у справі № 902/83/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016р.), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, оскільки остаточний розрахунок за зобов'язанням по договору №1112/15-ТЕ-1 від 27.11.2014р. здійснено 25.01.2016р.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2020р. у справі № 902/83/20 та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі також - Закон), та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 11, ст. ст. 74, 76, 77, 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України - без дослідження усіх істотних обставин справи, тому підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що застосування судом до спірних правовідносин норм ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним. Пояснює, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і судом не зазначено, на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, а відтак застосування ч.3 ст.7 Закону є неправомірним, а рішення суду - необґрунтованим та незаконним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" не скористалось правом подати відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 27.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплокомуненерго Маяк ЛТД" укладено Договір №1112/15-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір) (т.1, а.с.12-17), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2015 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 Договору).
Умовами п.3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості невиплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно розділу 11 Договір набуває чинності з дати уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2119356,21 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: актами від 31 січня 2015 року на суму 171281,32 грн., від 28 лютого 2015 року на суму 163498,13 грн., від 31 березня 2015 року на суму 175622,62 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 39845,15 грн., 31 травня 2015 року на суму 78321,90 грн., 30 червня 2015 року на суму 157808,59 грн., 31 липня 2015 року на суму 158311,63 грн., 31 серпня 2015року на суму 131994,73 грн., 30 вересня 2015 року на суму 345335,61 грн., від 31 жовтня 2015 року на суму 355417,42 грн., від 30 листопада 2015 року на суму 210080,09 грн., від 31 грудня 2015 року на суму 131829,02 грн., які підписані представниками сторін без заперечень і їх підписи скріплені печатками (т.1, а.с.31-42).
Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням строку виконання зобов'язання, визначеного умовами пункту 6.1 договору. Факт несвоєчасного виконання платежів підтверджується "операціями за договором" (т.1, а.с.44-46), де відображений рух коштів за договором.
Позивач, посилаючись на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230 - 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань у строк, визначений договором, нарахував відповідачу 4604,91 грн. пені, 243,09 грн. 3% річних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до норм ст.275 ГК України, ст.714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов'язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов'язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з тим, 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідно до ст.1 даного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, застосування якої не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Як встановлено апеляційним судом, станом на 25.01.2016 р. відповідач повністю здійснив оплату за природний газ згідно з Договором купівлі-продажу природного газу №1112/15-ТЕ-1 від 27.11.2014р., що не заперечується АТ "НАК "Нафтогаз України" і підтверджується "операціями за договором" (т.1, а.с. 46 на звороті) та поданим до суду позивачем розрахунком сум пені та 3% річних.
Враховуючи, що заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню та 3% річних, погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто - до 30.11.2016р., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується АТ "НАК "Нафтогаз України", тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4604,91 грн. пені, 243,09 грн. 3% річних.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019р. у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019р. у справі № 905/1964/18.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2020р. у справі № 902/83/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2020р. у справі № 902/83/20 - без змін.
2. Справу № 902/83/20 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" травня 2020 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.