19 травня 2020 року
м. Харків
справа № 623/1042/20
провадження № 22-ц/818/2935/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Хорошевського О.М.
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря судового засідання Брулевича В.В.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Касаційний цивільний суд,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, постановлену 25 березня 2020 року у складі судді Одарюк М.П.
24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої йому незаконним рішенням Касаційним цивільним судом.
Позов мотивовано тим, що рішенням від 18.10.19 направленим позивачу лише після двох місяців, судом було відмовлено у відкритті провадження. Вказаним рішенням позивачу завдано моральну шкоду у розмірі 10000 грн. тому він з посланням на положення ч. 3 ст. 8 ст. 56 Конституції України вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 11 - 12).
Апеляційна скарга мотивована тим, що кожна особа має право на відшкодування шкоди, завданої їй незаконними діями чи рішенням органу державної влади. Вказані позови розглядаються в порядку цивільного судочинства. Незаконним рішенням Касаційного цивільного суду від 18.10.2019 у справі № 623/2985/19 апелянту була завдана моральна шкода, яку має відшкодувати суд.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, а будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави. Разом з тим, позивачем визначено відповідачем у справі суд, а не державу.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтями 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається;суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи,а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Тобто, якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він мав можливість оскаржити ухвалені у цій справі судові рішення до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, визначених у відповідному процесуальному законі.
Цим правом позивач скористався. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для відкриття касаційного провадження.
Висновок про те, що застосування Верховним судом норм процесуального права створили для позивача перепони у доступі до правосуддя може бути зроблений Європейським судом з прав людини.
Щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має просить притягнути суд-відповідача, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).
Зазначений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.
Такий висновок викладений у правовій позиції Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, висловленій у постанові: від 31 липня 2019 року у справі№ 636/5534/15 (провадження № 61-9921св18).
Отже, позов про відшкодування шкоди завданої діями судді/суду може бути пред'явлений лише до держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись до ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, 375, ст.ст. 381- 384, ст.ст. 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, які продовжуються на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції «COVID-19», може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина