«20» травня 2020 року
м. Харків
справа № 644/10495/19-ц
провадження № 22ц/818/2688/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.
учасники справи:
заявник - Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів»,
боржник - ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року в складі судді Бугера О.В.
У грудні 2019 року Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вивезення побутових відходів у розмірі 2166,99 грн і судових витрат.
23 грудня 2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за вивезення побутових відходів, що утворилась за період з 01 лютого 2017 року по 01 грудня 2019 року у розмірі 2166,99 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 192,10 грн.
17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу, в якій вказав, що оплачував послуги з вивезення побутових відходів, однак у розрахунку заборгованості це не враховано.
Просив на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прийняти його заяву про скасування судового наказу до розгляду та скасувати судовий наказ про стягнення з нього на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за вивезення побутових відходів, що утворилась за період з 01 лютого 2017 року по 01 грудня 2019 року, у розмірі 2166,99 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 192,10 грн.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухвалою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та зобов'язати Орджонікідзевський районний суд м. Харкова прийняти до розгляду його заяву про скасування судового наказу від 23 грудня 2019 року, подану ним 17 січня 2020 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми процесуального права.
Вважав, що суд безпідставно повернув його заяву про скасування судового наказу через несплату судового збору, оскільки він звільнений від його сплати на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як споживач послуг з вивезення побутових відходів, адже його права порушені наданням підприємством неправдивих даних у розрахунку заборгованості.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З частини 2 статті 369 ЦПК України вбачається, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу судді - залишити без змін.
Ухвала судді суду першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає поверненню без розгляду через несплату судового збору за її подання.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Тобто, одночасно з заявою про скасування судового наказу подається квитанція або інший платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору.
Підпунктом 4-2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на час подання відповідної заяви ОСОБА_1 мав бути сплачений судовий збір у розмірі 105,10 грн.
Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Отже, чинним цивільним процесуальним законом не передбачено можливості залишення заяви про скасування судового наказу без руху для усунення її недоліків.
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись з заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 не надав документ, що підтверджує сплату судового збору.
Встановивши, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу неналежно оформлена, оскільки до неї не додано документу, що підтверджує сплату судового збору, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу заявнику відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 на положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з частиною третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Частиною третьою статті 19 ЦПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною другою статті 42 ЦПК України передбачено, що при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Системне тлумачення зазначених вище норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що пільги, передбачені частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», не поширюються на боржників у спорах, які вирішуються у порядку наказного провадження.
Зазначений висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 490/1009/18, провадження № 61-7188ск19; від 21 травня 2019 року у справі № 490/1009/18, провадження 61-7188ск19; від 05 липня 2019 року у справі № 645/7058/18, провадження № 61-12214ск19.
При цьому, посилання ОСОБА_1 на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, згідно якого споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав, на всіх стадіях процесу, судова колегія відхиляє, оскільки зазначена правова позиція не може бути застосована при розгляді справ в порядку наказного провадження.
Отже, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи несплату ОСОБА_1 судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу, висновок суду першої інстанції про те, що його заява подана з порушенням вимог статті 170 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає поверненню без розгляду, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
При цьому, повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу не є порушенням права особи на захист і справедливий суд та не може вважатися обмеженням права доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє боржника права на повторне звернення до суду із заявою, яка оформлена відповідно до вимог статті 170 ЦПК України, зокрема, до якої додано докази сплати судового збору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо повернення заяви про скасування судового наказу.
Оскільки ухвалу судді постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
О.М. Хорошевський
Повний текст постанови складено 20 травня 2020 року.