Справа №463/5529/19
Провадження №2-в/463/3/20
14 травня 2020 року суддя Личаківського районного суду м.Львова, вивчивши матеріали цивільної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року, матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто Личаківському районному суду м.Львова для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі у порядку, передбаченому Розділом Х ЦПК України.
Справа поступила на адресу суду 07 травня 2020 року.
В ухвалі Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року зазначено, що втрачене судове провадження у даній справі відновлено не було, а також не було вжито всіх можливих заходів щодо цього, що унеможливлює розгляд апеляційної скарги - тому матеріали справи з апеляційною скаргою слід повернути до суду першої інстанції відповідно до ч.3 ст.365 ЦПК України для вирішення питання про відновлення судового провадження.
Крім цього, в ухвалі Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року міститься посилання на правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 2-4646/11. Зокрема, за правилами розділу X ЦПК України відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 491 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).
Відповідно до ст.488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Вимогами статей 489, 490 ЦПК України, передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що суддею Львівського апеляційного суду вкотре повернуто матеріали цивільної справи для вирішення питання щодо ініціювання відновлення втраченого судового провадження, однак слід звернути увагу, що чинними нормами цивільно-процесуального закону передбачено право щодо ініціювання вказаного питання саме судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відтак саме суд, який постановив рішення перевіряє наявність підстав для відкриття провадження у відповідності до вимог ст.492 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд першої інстанції не вбачає підстав для відкриття провадження щодо відновлення втраченого судового провадження у вказаній справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.492 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках: подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду; заява подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою статті 491 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Пунктом 2 ч.1 ст.186 ЦПК України, передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Судом встановлено, що судове провадження у цивільній справі № 2-964/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання згідно Інструкції про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду від 14 липня 2003 року № 277, номенклатури справ № 1 за 2014 року, затвердженої головою районного суду 19 березня 2014 року, акт знищення № 4 від 15 лютого 2016 року (термін зберігання - 5 років).
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скеровано матеріали справи до суду першої інстанції для ініціювання відновлення втраченого провадження, відповідно до вимог розділу Х ЦПК України. Крім цього, 25 липня 2019 року на адресу суду поступила заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Так, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 18 грудня 2019 року, яка набрала законної сили, відмовлено у відновлені втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-964/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Крім цього, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05 березня 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-964/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині наданих в судовому засіданні пояснень представниками відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Слід зазначити, що ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 18 грудня 2019 року та ухвала Личаківського районного суду м.Львова від 05 березня 2020 року набрали законної сили та не були оскаржені учасниками справи. Крім цього, наведені вище факти свідчать про те, що судом першої інстанції було ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження, а також прийнято рішення за відповідною заявою відповідача у справі представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , відтак вичерпано передбачені законом випадки щодо вирішення зазначеного вище питання.
Так, зазначені судові рішення є обов'язковими в силу приписів ст.129 Конституції України, яка визначає, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення. Крім цього, основною засадою (принципом) цивільного судочинства, в тому числі є верховенство права, основним аспектом якого є юридична визначність (остаточність).
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у справі «Христов проти України» суд визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Так, у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 р., у справі «Рябих проти Росії» від 24.07.2003 р., у справі «Праведна проти Росії» від 18.11.2004 р., у справі «Радчіков проти Росії» від 24.05.2007 р., у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 р., у справі «Науменко проти України» від 09.11.2004 р., у справі «Волосюк проти України» від 29.06.2006 р. ЄСПЛ керується «принципом правової визначеності», який вимагає, щоб «остаточне рішення суду не ставилося під питання». Це означає, що суд та інші органи державної влади після ухвалення остаточного рішення не мають права на звернення щодо перегляду рішення суду. Вказане стосується також посадових осіб органів державної влади, які не брали участь у справі. Тобто повторний розгляд справи по суті за зверненням органів влади чи місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб є порушенням принципу правової визначеності.
Враховуючи наведене вище, дотримуючись принципів диспозитивності та остаточності судового рішення, а також керуючись правом застосування аналогії права, визначеного ч.9 ст.10 ЦПК України, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження щодо вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, оскільки існують рішення суду, якими вирішено питання, що підлягають з'ясуванню у межах вказаного провадження.
Керуючись ст.ст.488-492 ЦПК України, суд, -
у відкритті провадження щодо вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ВАТ «Комерційний банк «Надра», місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Артема (Січових стрільців),15, код ЄДРПОУ - 20025456.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - інформація відсутня.
Суддя Р.Р.Грицко