19.05.2020 Справа № 756/4238/20
Унікальний № 756/4238/20
Провадження 3/756/2237/20
19 травня 2020 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Оболонського УП ГУНП України у м.Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.44-3 КпАП України, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР 18 №357083 від 30.03.2020 р., 30.03.2020 близько 05 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відмовилась від перебування на обсервації після повернення з о.Балі, чим порушила п.3-2 Постанови Кабінету Міністрів України № 241 від 29.03.2020 року та скоїв правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.
В судове засідання призначене на 19.05.2020 року ОСОБА_1 не з'явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко К.І. направив до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Статтею 268 КУпАП визначений перелік статей, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП не входить до вищевказаного переліку, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України розглядає адміністративний матеріал за відсутністю особи відносно якої складено адміністративний протокол.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суддя встановив наступне.
Відповідно до положень ст. 44-3 КпАП України встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 вказаного Закону визначено карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин.
Як вбачається з адміністративного протоколу АПР 18 №357083 від 30.03.2020р. ОСОБА_1 інкриміновано порушення нею 30.03.2020 року п. 3-2 постанови Кабінету Міністрів України № 241 від 29.03.2020 року.
Проте, 29.03.2020 року урядом України ухвалено постанову № 241 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211". Так, нею доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" пунктом 3-2 такого змісту: "Особи, що відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді (крім водіїв та обслуговуючого персоналу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з особою, хворою на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2), вважаються такими, що мали контакт з хворим на зазначену хворобу, і підлягають обов'язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах, які визначаються Київською міською, обласними державними адміністраціями.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 року № 241 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211" набрала законної сили 31.03.2020 року, а отже, вказана постанова та її п. 3-2, порушення якого інкриміновано ОСОБА_1 , станом на 30 березня 2020 року не діяли.
Ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
За положеннями ч. 1 ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають (ч. 2 ст. 8 КУпАП).
Наведені норми Конституції та Кодексу свідчать про те, що ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за порушення положень підзаконного нормативно-правового акта, які не діяли на час складання стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відсутність події адміністративного правопорушення означає, що діяльність (дія чи бездіяльність) особи не може розцінюватися як правопорушення, тобто відсутній сам факт правопорушення. У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Зважаючи на те, що дії, вчинені ОСОБА_1 30.03.2020 року, не можуть розцінюватись як порушення нею вимог п. 3-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 року № 241 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211", тобто не можуть бути кваліфіковані як правопорушення, передбачене ст. 44-3 КпАП України, то суддя вважає, що відсутній сам факт адміністративного проступку, що є підставою для закриття провадження у справі у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, 283-284 КпАП України, суддя
Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, в зв'язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня її постановлення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці, з дня набрання постановою законної сили.
Суддя