Справа №638/16018/19 Провадження № 2/613/202/20
20 травня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Шалімова Д.В.,
за участю секретаря Герасимюк Л.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Богодухов в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 638/16018/19, пров. №2/613/202/20 за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», представник позивача Савіхіна А.М., до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 22 847.15 коп. за кредитним договором № б/н від 01 жовтня 2009 року та судовий збір у сумі 1 921 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає стоку дії картки. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 02 вересня 2019 року становить 22 847 грн. 15 коп.
Також від представника позивача до суду надійшло клопотання, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 ЦПК України, дана справа є малозначною та ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову становить 22 847 грн. 15 коп.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 06 березня 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати письмовий відзив в строк 15 днів з дня вручення їй ухвали про відкриття провадження. Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ОСОБА_1 ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримала 14 квітня 2020 року, що підтверджується датою у поштовому повідомленні. В установлений судом строк письмовий відзив проти позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду не надала.
Від сторін до суду не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Частиною 8 ст. 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карки.
Відповідно до п. 1.7 Статуту Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК», погодженого Національним банком України від 11 червня 2018 року, Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».
Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. .3 Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».
Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за кого користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на мовах, передбачених Договором.
Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороду банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 8.6 Умов банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
На підставі п. 5.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків.
Відповідно до п. 5.7 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за договором.
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також іншими витратами, відповідно до Умов Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 02 вересня 2019 року становить 22 847 грн. 15 коп., з яких:
- 1 094 грн. 70 коп. - заборгованість за кредитом;
- 16 215 грн. 69 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3 972 грн. 61 коп. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1 064 грн. 15 коп. - штраф (процентна складова).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства .
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін у відповідності із умовами договору.
Відповідно до змісту ст. 536 ЦК України за користування грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти та розмір процентів встановлюється договором.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України) .
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
На підставі викладеного, відповідно до положень ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Позивачем надано до суду Анкету - заяву по приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 01 жовтня 2009 року, однак, у даній заяві, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Зі змісту позовних вимог, заявлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що Банк просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 жовтня 2009 року у розмірі 22 847 грн. 15 коп., яка складається з: 1 094 грн. 70 коп. - заборгованість за кредитом; 16 215 грн. 69 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 972 грн. 61 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 064 грн. 15 коп. - штраф (процентна складова).
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на обґрунтування заявлених вимог посилається на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною картою» та «Тарифи Банку», як невід'ємні частини Договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з даними Умовами та Правилами було ознайомлено ОСОБА_1 , те, що остання погодилась з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Також, роздруківка із сайту АТ КБ «Приватбанк» не може бути належним і допустимим доказом у справі, оскільки зміст даного документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
На підставі зазначеного вище, приймаючи до уваги відсутність належних підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як Стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно змісту ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно п.6 ст. 3 ЦК України, є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Дана правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 жовтня 2009 року у сумі 1 094 грн. 70 коп., яка складається з заборгованості за кредитом.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені, відсотків та штрафів, у зв'язку з відсутністю на те правових підстав.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 92 грн. 21 коп., пропорційно розміру заявлений позовних вимог.
Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.
На підставі приведеного вище, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст.11,14, 207,526, 530, 536, 549, 551, 615, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 жовтня 2009 року у розмірі 1 094 грн. 70 коп. та судовий збір у сумі 92 грн. 21 коп., ВСЬОГО - 1 186 грн. 91 коп. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 91 копійка).
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені, відсотків та штрафів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.