20 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/3729/20
категорія 10603000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі згідно форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за формою згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виплачена позивачу грошова компенсація за неотримане речове майно. Позивач звернувся до військової частини для отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Однак, відповідачем відмовлено у видачі такої довідки, у зв'язку з тим, що заява позивача надіслана після звільнення з військової служби, а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача.
Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у строк та в порядку подав відзив на позовну заяву №2633 від 13.04.2020, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Наголошує, що позивач під час проходження військової служби з рапортом до командира військової частини про виплату грошової компенсації за невикористане речове майно не звертався, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №71 від 25.03.2016, в якому зазначено всі здійснені грошові виплати ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 . Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою лише 20 січня 2020 року, в якій просив видати довідку про неотримане речове майно, на яку було надано відповідь, оформлену листом від 10 лютого 2020 року за №1293.
Через відділ документального забезпечення суду 27 квітня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України та перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.03.2016 №71 позивача виключено зі списку особового складу частини, всіх видів забезпечення з 25 березня 2016 року.
Позивач звертався із заявою, зокрема, щодо отримання довідки про розмір та вартість грошової компенсації на час звільнення з військової служби.
Листом від 10.02.2020 №1293 роз'яснено, що підстави для виплати грошової компенсації за речове майно відсутні, оскільки заява позивача на отримання грошової компенсації надійшла після звільнення з військової служби, що суперечить нормативним актам про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, які визначають виплату лише військовослужбовцям.
Вважаючи, що він має право на отримання довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою за №178 від 16.03.2016 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм такої виплати (далі - Порядок №178).
Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу (абзац перший п.2 Порядку №178). Така грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (п.3 Порядку №178).
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178).
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26.05.2016 за №768/28898 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспец зв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку №178).
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Абзацом третім п.242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
В свою чергу, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 військовою частиною не було видано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.
Таким чином, позивач, як військовослужбовець, звільнений в запас, на час підписання наказу про звільнення, мав право на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, яку він не отримав в період проходження військової служби.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо наявності у позивача права на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі після звільнення зі служби.
Таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за формою згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі згідно форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 20 травня 2020 року.
Суддя Л.А.Шуляк