Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 травня 2020 р. Справа№200/14741/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку довічного грошового утримання та стягнення його невиплаченої частки,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку довічного грошового утримання та стягнення його невиплаченої частки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Указом президента України від 15.01.2001 року №12/2001 вона була призначена суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя строком на 5 років, а постановою Верховної ради України від 22.22.2005 року №3281-IV призначено суддею цього ж суду безстроково. 14.10.2018 року виповнилося 65 років. 08.10.2018 року позивач надала до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення у відставку з 16.10.2018 року, але рішенням Вищої ради правосуддя №3268/0/15-18 від 25.10.2018 року було відмовлено у звільненні з посади судді у відставку з посиланням на недостатність необхідного стажу роботи суддею. Тому наказом в. о. голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя була звільнена з посади у зв'язку з досягненням 65-річного віку.
На день звільнення позивач отримувала пенсію державного службовця.
Позивач оскаржила вказане рішення Вищої ради правосуддя до Верховного Суду, який рішенням від 20.08.2019 року задовольнив позов, визнав протиправним та скасував рішення Вищої ради правосуддя про відмову у звільненні у відставку. 10.10.2019 року Вища рада правосуддя повторно розглянула заяву про звільнення у відставку та задовольнила її, на підставі чого головою Жовтневого районного суду м. Маріуполя 01 листопада 2019 року внесено зміни до наказу про звільнення з посади судді і вказано, що позивач звільнена з 16 жовтня 2018 року у відставку.
В рішеннях Верховного Суду та Вищої ради правосуддя вказано, що до стажу, який дає право на відставку, підлягає зарахуванню окрім стажу роботи на посаді судді, також 11 місяців строку навчання на денній формі юридичного факультету Томського державного університету та 3 роки роботи адвокатом до призначення на посаду судді. Тому, на думку позивача, загальний стаж, що дає право на відставку з посади судді становить 21 рік 8 місяців, через що розмір щомісячного грошового утримання повинен становити 82% від суддівської винагороди, що на 1 січня 2019 року в грошовому еквіваленті становить 37805,28 грн. (46104x82%).
Позивач зазначає, що відповідачем з 8 листопада 2019 року призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці, але його розмір визначено не 82%, а 80%, що у грошовому еквіваленті становить 36883,20 грн., тобто різниця становить 922,08 грн. щомісячно.
Окрім того позивач вказала, що відповідачем довічне утримання призначено не з дня звільнення у відставку - з 01.11.2018 року, а з 08.11.2019 року - з дня видачі наказу про зміну підстав звільнення, що, на думку позивача, порушує право на отримання довічного утримання саме з 01.11.2018 року. Розраховуючи від вказаної дати суму щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 82 % розміру щомісячної суддівської винагороди за період до 08 листопада 2019 року, за вирахуванням отриманої пенсії, позивач зазначає, що всього за вказаний період недоплачено відповідачем 200351,60 грн., через що вважає, що вказана сума підлягає примусовому стягненню з відповідача на її користь.
З наведених підстав позивач просила:
визнати неправомірним перерахунок відповідача щомісячного грошового утримання як судді у відставці з 8 листопада 2019 року у розмірі 80% суддівської винагороди на день звільнення у відставку;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи судді 11 місяців 22 днів навчання на денному відділенні юридичного факультету Томського державного університету та 3 років стажу роботи адвокатом;
стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 1 листопада 2018 року по 7 листопада 2019 року включно в розмірі 200351,60 грн.
Ухвалою від 26 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Ухвалою від 27 лютого 2020 року встановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано у відповідача належним чином виготовлені та засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
З боку відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01.11.2019 року стаж роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 21 рік 08 місяців 19 днів. Позивачу на підставі її особистої заяви від 07.11.2019 року Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з 07.11.2019 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи судді 20 років 08 місяців 28 днів із розрахунку 80 % заробітної плати судді. Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Стаж роботи адвокатом Маріупольської центральної міської колегії адвокатів з 25.10.1994 року по 24.10.1997 року управлінням зараховано позивачці до стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Не було враховано до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивачу, час навчання на денному відділенні вузу з 18.07.1975 року по 09.07.1976 року.
Відповідач вказав, що ОСОБА_1 не зверталась до управління із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи судді половини часу навчання на денному відділенні вузу. Я огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про визнання дій управління неправомірними в частині не зарахування до стажу судді половину часу навчання на денному відділенні вузу є передчасними, оскільки відповідачем в цій частині не приймалось жодне рішення.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.11.2018 року по 07.11.2019 року позивач з вказаними вимогами до управління не зверталась. За матеріалами пенсійної справи позивачем була надана довідка від 04.11.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.10.2019 року. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про стягнення суми щомісячного грошового утримання судді у відставці за вказаний період відповідач вважає неправомірними і також є передчасними.
З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 року їй виповнилось 65 років.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 15.01.2001 № 12/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.12.2005 № 3281-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
11.10.2018 до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 від 08.10.2018 про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у відставку з 16.10.2018 на підставі ч.1 ст. 116, ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 12.07.2018).
До заяви від 08.10.2018 додала, зокрема, довідку від 08.10.2018, видану за підписом керівника апарату Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, відповідно до якої стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді - 17 років 08 місяців, стаж роботи в адвокатурі - 23 роки 05 місяців.
До стажу зараховано такі періоди:
- 07.1975 - 07.1977 - студентка Томського державного університету;
- 08.1977 - 01.1978 - стажер Донецької обласної колегії адвокатів;
- 01.1978 - 10.1994 - адвокат Донецької обласної колегії адвокатів;
- 10.1994 - 01.2001 - адвокат Маріупольської центральної міської колегії адвокатів;
- 01.2001 - 02.2008 - суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області;
- 02.2008 - 02.2013 - заступник голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області;
- 02.2013 - по т.ч. - голова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
Згідно з довідкою від 15.11.2018, виданою за підписом в.о. голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 05.08.2018 складає 19 років 06 місяців 10 днів, з яких:
- 2 роки (25.10.1994 - 24.10.1996) - адвокат Маріупольської центральної міської колегії адвокатів;
- 07 років 01 місяць (29.01.2001 - 28.02.2008) - суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області;
- 04 роки 11 місяців 14 днів (29.02.2008 - 11.02.2013) - заступник голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області;
- 05 років 05 місяців 25 днів (12.02.2013 - 06.08.2018) - голова Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
17.10.2018 до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просить не розглядати її заяву про звільнення з посади судді у відставку до проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з нею співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання, призначеної на 23.10.2018.
25.10.2018 за результатами розгляду матеріалів заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку рішенням Вищої ради правосуддя № 3268/0/15-18 відмовлено у звільненні з посади судді у відставку. Рішення було мотивовано тим, що суддя ОСОБА_1 , крім стажу роботи на посаді судді, який становить 17 років 9 місяців, також має 11 місяців 22 дні стажу, який може бути зарахований до стажу, що дає право на відставку, який складається з періоду половини строку навчання на денній формі в Томському державному університеті (з 18.07.1975 по 01.07.1977). Також суддя має 22 роки 11 місяців стажу, який складається з періоду роботи адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів та адвокатом Маріупольської центральної міської колегії адвокатів.
Проте з огляду на пункт 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до стажу, що дає право на відставку судді, періоди її роботи адвокатом, оскільки на день обрання позивача суддею, робота на зазначених посадах не визначалася як стаж, що дає право на відставку. Зазначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку, зараховується інша діяльність судді лише протягом 11 місяців 22 днів. До загального стажу роботи ОСОБА_1 , який би давав їй право на відставку, можна зарахувати лише 18 років 9 місяців з необхідних 20 років.
Наведені обставини встановлені, зокрема, при розгляді Верховним Судом справи №9901/938/18, та приймаються судом відповідно до частини 4 статті 78 КАС України.
Вказане рішення Вищої ради правосуддя від 25.10.2018 року № 3268/0/15-18 позивачем оскаржене до Верховного Суду.
Рішенням Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №9901/938/18 позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя № 3268/15-18 від 25 жовтня 2018 року «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у відставку», зобов'язано Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення її з посади судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у відставку та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом (а.с.11-19).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10.10.2019 року № 2641/15-19 вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.20-21).
01 листопада 2019 року наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01.11.2019 року № 7-К/02-04 внесено зміни до наказу від 29.10.2018 року № 11-К/02-04 «Про припинення повноважень та відрахування зі штату судді ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років», в якому зазначено, що позивач 16 жовтня 2018 року звільнена на підставі рішення Вищої ради правосуддя у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.7).
На підставі заяви позивача від 07.11.2019 року (а.с.124) рішенням відповідача № НОМЕР_1 від 20.11.2019 року здійснений перерахунок пенсії, із зазначенням, зокрема, таких відомостей:
«Довічне грошове утримання, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», призначення за рішенням суду, суддя у відставці - з 25.10.2018 довічно, заг. процент розрах. пенсії від заробітку 80,00» (а.с.125).
Суть спору полягає у незарахуванні відповідачем до спеціального стажу позивача часу навчання на денному відділенні університету з 18.07.1975 року по 09.07.1976 року та призначення довічного грошового утримання судді у відставці з дня звернення позивача за перерахунком пенсії, а не з часу її звільнення на підставі рішення Вищої ради правосуддя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон 1402-VIІІ) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною 2 статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Як свідчать матеріали справи, на час розгляду заяви судді ОСОБА_1 про відставку, остання мала 17 років 9 місяців стажу роботи на посаді судді до якого може бути зараховано 11 місяців 22 дні стажу (період половини строку навчання на денній формі в Томському державному університеті), що загалом становить 18 років 9 місяців. Крім стажу роботи на посаді судді, який становить 17 років 9 місяців, та 11 місяців 22 дні стажу, який складається з періоду половини строку навчання на денній формі в Томському державному університеті з 18.07.1975 по 01.07.1997, до стажу зараховується також три роки роботи в галузі права.
Аналогічні висновки щодо стажу роботи позивача викладені в рішенні Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №9901/938/18.
Відповідач протягом розгляду справи не обґрунтував мотиви та підстави не зарахування до спеціального стажу позивача половини часу навчання на денному відділенні університету.
У розділі ХІІ Закону 1402-VIІІ пунктом 25, який не був визнаний неконституційним та діяв на час звільнення позивача, було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Отже, маючи стаж роботи суддею більше 21 року, позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 відсотки суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
Щодо дати призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону 1402-VIІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з пунктом 11 частини 5 статті 48 Закону 1402-VIІІ незалежність судді забезпечується, зокрема, правом судді на відставку.
Статтею 142 Закону 1402-VIІІ закріплено право судді на отримання пенсії на умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. При цьому, щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Натомість, відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За вказаних обставин суд не приймає посилання відповідача на норми пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нормами зазначеної статті врегульовані строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії в системі системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, тоді як умови виплати щомісячного довічного грошового утримання врегульовані спеціальним Законом 1402-VIІІ.
Крім того, суд зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891) затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 2 розділу І вказаного Порядку № 3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Позивач набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі звільненням 16 жовтня 2018 року на підставі рішення Вищої ради правосуддя у зв'язку з поданням заяви про відставку. Проте, затримка у наданні відповідної заяви до відповідача пов'язана з необхідністю звернення позивача за судовим захистом, через що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення позивача у відставку 16 жовтня 2018 року прийнято лише 10 жовтня 2019 року. Отже, позивач звернулася за призначенням довічного грошового утримання 07 листопада 2019 року, тобто в межах тримісячного строку після прийняття уповноваженим органом рішення про звільнення у відставку. За таких обставин дата подачі вказаної заяви не може обмежувати право позивача на нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді після набуття права на відставку.
Посилання відповідача на відсутність відомостей про складові суддівської винагороди за період до 01 листопада 2019 року, які необхідні для розрахунку суми щомісячного довічного грошового утримання судді, не можуть бути підставами для відмови позивачу у захисті її прав, оскільки вказане питання врегульоване пунктами 4 та 5 розділу І Порядку № 3-1. Зокрема, у разі, якщо до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додані не всі необхідні документи, орган, що призначає щомісячне довічне утримання, письмово повідомляє про те, які документи необхідно подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців з дня отримання такого повідомлення, днем звернення за призначенням щомісячного довічного утриманням уважається день прийняття заяви про призначення щомісячного довічного утримання. Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, щомісячне довічне утримання, за згодою судді у відставці призначається за наявними документами.
Відповідач у справі не довів, що він реалізував своє право повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, і дотепер не позбавлений можливості зробити таке повідомлення.
З викладених підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання з 01 листопада 2018 року у розмірі 82 відсотки суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
Водночас, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом стягнення з відповідача різниці між сумою фактично отриманої пенсії та сумою належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не відповідає характеру та змісту правовідносин між сторонами.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України коштом Державного бюджету України.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Тому стягнення сум довічного утримання з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не відповідає приписам закону, через що вказані вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.
Розглядаючи справу у межах заявлених вимог, судом встановлено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання з 01 листопада 2018 року у розмірі 82 відсотки суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
Отже, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 914110144339 від 20.11.2019 року та зобов'язати відповідача призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання у вищезазначеному розмірі з урахуванням фактично сплачених сум.
Оскільки від сплати судового збору позивач звільнена через наявність інвалідності 2 групи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 241-246, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку довічного грошового утримання та стягнення його невиплаченої частки - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 914110144339 від 20.11.2019 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та сплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 листопада 2018 року у розмірі 82 відсотки суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписане 18 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов