79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" травня 2020 р. Справа №914/61/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Федорів Н.
розглянувши без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 30.03.2020 за № 14/4-2124-20
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 (повний текст складено 05.03.2020, суддя Іванчук С.В., м. Львів)
у справі № 914/61/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
про стягнення пені та 3% річних,
09.01.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява АТ «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення боргу в загальній сумі 7 403,59 грн., у тому числі пеня - 6 189,88 грн. та три проценти річних - 1 213,70 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу №4619/18-БО(Т)-21 від 12.01.2018 в частині оплати товару у встановлений договором строк, відповідно до чого позивач керуючись вимогами п.8.2. договору нарахував пеню в розмірі 6 189,88 грн. та згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 1213,70 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечив позовні вимоги, вказавши про те, що на момент подання позовної заяви сума основного боргу за спожитий природний газ сплачена ним в повному обсязі. При цьому, посилається на важкий фінансовий стан, вказуючи, що дебіторська заборгованість станом на 01.01.2020 становить 4068369,00 грн., кредиторська 379606,00 грн. Також зазначає, що КЕВ м. Львова є структурним підрозділом Міністерства оборони України є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення КЕВ м. Львова від 30.06.2017 фінансується за рахунок Державного бюджету України , а тому відповідно до п.6 ст. 2 Бюджетного кодексу є неприбутковим. Відповідно до чого просив зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за спожитий природний газ на 50%.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/61/20 позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково; з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь позивача стягнуто 3094 грн. 94 коп. пені, 1213 грн. 70 коп. 3% річних та 1921 грн. 00 коп. судового збору. В решті позовних вимог щодо стягнення пені відмовлено, у зв'язку із зменшенням судом її розміру.
Дане рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за поставлений газ в строки визначені пунктом 6.1. договору, в зв'язку з чим обґрунтованими визнано позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6189,89 грн. та трьох процентів річних в сумі 1213,70 грн. Однак, при цьому, взято до уваги клопотання відповідача, яке було викладено у відзиві, щодо зменшення пені на 50 % тобто стягнуто 3094,94 грн., мотивуючи це збалансованістю інтересів сторін, врахувавши важкий фінансовий стан відповідача.
Позивач - АТ «НАК «Нафтогаз України» частково не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що таке, в частині зменшення пені на 50%, прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552, 599,625 Цивільного кодексу України та процесуального права зокрема ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України без дослідження усіх істотних обставин справи.
Cкаржник зазначає, що зменшуючи розмір пені, суд мав би врахувати майновий стан сторін у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші їх інтереси. Крім цього, вважає, що суд повинен надати належну правову оцінку доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків, а також, врахувати, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівняні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу. При цьому, також скаржник зазначає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Відповідно до викладеного, просить, рішення місцевого господарського суду від 03.03.2020 у справі №914/61/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 3094,94 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове, про задоволення даних вимог в повному обсязі. В іншій частині просить рішення залишити без змін. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2881,50 грн. за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 (в складі колегії: головуючого судді Орищин Г.В., суддів - Галушко Н.А., Желіка М.Б.) поновлено АТ «НАК «Нафтогаз України» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/61/20 та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Призначено розгляд даної апеляційної скарги на 14.05.2020 та при цьому ухвалено здійснювати розгляд справи №914/61/20 без виклику сторін.
Сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження у справі №914/61/20 ухвалою від 13.04.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи.
Станом на 14.05.2020 додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, відтак судова колегія ухвалила розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/61/20 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
12.01.2018 ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (споживач) уклали договір №4619/18-БО(Т)-21 постачання природного газу (а.с.9-18), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 1 кварталі 2018 року природний газ, а позивач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями (п.1.2. договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що за даним договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКВ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на митну територію України).
У відповідності до п.6.1. вищевказаного договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 12 вищевказаного договору визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2018 до 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 150,000 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис. куб. м.): січень 55,00, лютий 50,00, березень 45,00, I кв. 150,00.
На виконання п.2.1. договору позивач поставив протягом січня 2018 року - березня 2018 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1690666 грн. 90 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: - від 31.01.2018 передано 52,200 тис. куб. м. на загальну суму 495307 грн. 01 коп. (з ПДВ); - від 28.02.2018 передано 65,981 тис. куб. м. газу на загальну суму 626069 грн. 95 коп. (з ПДВ); - від 31.03.2018 передано 59,997 тис. куб. м. газу на загальну суму 569289 грн. 94 коп. (з ПДВ). Дані акти підписані та скріплені печатками сторін.
Обставинами справи встановлено, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем за період з січня 2018 року по березень 2018 року виконав у повному обсязі, що підтверджується операціям КЕВ м. Львова по договору №4619/18-БО(Т)-21 з 01.01.2018 по 30.06.2019 (а.с.7, 29), банківськими виписками по рахунку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спірний період (а.с.50-57), листами КЕВ м. Львова №2079 від 16.05.2018 та №3107 від 20.07.2018 про зарахування коштів (а.с.23, 24, 58), проведеними позивачем розрахунками заявлених до стягнення сум та не заперечується сторонами.
Зокрема відповідачем здійснено оплату за спожитий газ на загальну суму 1 690 666 грн. 90 коп.: 22.02.2018 - 495 307,01 грн. за спожитий газ в січні 2018 (а.с.51); 16.03.2018 - 626 069,95 грн. за спожитий газ в лютому 2018 (а.с.53а); 28.03.2018 - 301919,04 грн. (а.с.56), 22.05.2018 - 134 912,07 грн. (а.с.24), 20.07.2018 - 132 458,83 грн. за спожитий газ в березні 2018 (а.с.23, 58), що відповідно не заперечується та визнається позивачем.
Однак, позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, зобов'язання у строк визначений договором не виконував, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п.6.1. договору, а відтак, просить стягнути з відповідача в судовому порядку 3% річних в розмірі 1213,70 грн. за період з 26.04.2018 до 19.07.2018 та пеню в розмірі 6189,88 грн. за період з 26.04.2018 до 19.07.2018, згідно поданого розрахунку (а.с.8).
Дані позовні вимоги мотивовано положеннями ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174 , 193, 175, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як зазначалося вище, 12.01.2018 сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу №4619/18-БО (Т)-21 (Т-1, а.с.9-18).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання щодо поставки природного газу, у строки та в обсягах визначених договором, виконано належним чином. Так на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 690 666,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками (а.с.20-22).
Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару.
Нормою ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, оплату за переданий газ відповідач здійснював з порушенням строку визначеного договором, про що свідчать долучені до матеріалів справи розрахунки. Окрім того, даний факт щодо не своєчасності оплати вартості поставленого газу не заперечується і самим відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2 договору №4619/18-БО(Т)-21 від 12.01.2018 з врахуванням додаткової угоди №1 від 19.03.2018 сторони встановили, що у разі прострочення споживачем оплати, згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відтак, як встановлено обставинами справи, згідно п.8.2. договору позивач за період з 26.04.2018 по 19.07.2018 нарахував відповідачу по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 пеню у розмірі 6189,88 грн. (а.с.8).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак позивач керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу по акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 за період з 16.04.2018 до 19.07.2018 3% річних в сумі 1213,70 грн.
Як вбачається з обставин справи, вищевказані розрахунки пені та 3% річних не оспорені та не заперечуються відповідачем у справі. Крім цього, дані розрахунки перевірені місцевим господарським судом (а.с.84-86) та відповідають розрахункам позивача (а.с.8), а відтак визнані обґрунтованими місцевим господарським судом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, на 50% від заявленої суми (а.с.68-70).
Статтею 233 Господарського кодексу України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не визначено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
В обґрунтування зменшення розміру пені, відповідач покликається на складне фінансове становище підприємства, в підтвердження чого подано довідку за №450 від 04.02.2020; також вказує на те, що підприємство є неприбутковим, фінансується з Державного бюджету України, в підтвердження чого долучено положення КЕВ м. Львова; зазначає, що борг виник не з його вини, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з Державного бюджету України і на 2019 рік кошти для оплати штрафних санкцій в тому числі пені не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд враховував:
- скрутне фінансове становища відповідача;
- що природний газ, який постачався за договором, відповідач отримував виключно для подальшої реалізації для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а не для власних потреб;
- заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за договором виникла у зв'язку з відсутністю своєчасного фінансування з Державного бюджету України;
- позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача;
- що відповідачем повністю оплачено поставлений природний газ, який був поставлений по договору, а предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій і передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань, що в свою чергу, не є основним доходом АТ «НАК «Нафтогаз України» і не може вливати на його господарську діяльність.
З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, яке викладено у відзиві, оскільки присудження до стягнення 50 % від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів.
При цьому, як зазначалося вище, задоволення у повному обсязі вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних забезпечить захист майнових прав та інтересів АТ "НАК "Нафтогаз України", що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано інтереси позивача.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19.
Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені не може слугувати підставою для скасування рішення, що оскаржується, оскільки, як уже зазначалося, зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Тобто рішення місцевого господарського суду в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування в цій частині.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.03.2020 у справі №914/61/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судові витрати покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 19.05.2020.
Головуючий суддя Г.В.Орищин
Суддя Н.А.Галушко
Суддя М.Б.Желік