Справа № 761/38643/19
Провадження № 2/761/2421/2020
10 лютого 2020 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» про визнання недійсним кредитного договору,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив визнати п. 3.3. Договору № 00-258424 від 08.05.2019 недійсним та визнати договір № 00-258424 від 08.05.2019, укладений між сторонами недійсним в цілому та вирішити питання про стягнення судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в липні 2019 року дізнався про те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання позики № 00-258424 від 08.05.2019, згідно з яким позивач отримав кредит у розмірі 5 775, 00 грн., відсоткова ставка 1, 50 % в день (540 % річних), відсоткова ставка фіксована, строком на 26 днів. Однак позивач вважає, що вказаний Договір ним підписаний не був, сторони не погодили всіх істотних умов, оскільки договір містить несправедливі умови, які суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становище позивача, що в свою чергу є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству, ст. 203 ЦК України. Крім того, вказує, що у позивача відсутні відомості про те, що йому були надані грошові кошти, а отже кредитний договір не є укладеним. Також не вказаний строк дій договору та інші положення, передбачені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також вважає, що вказаний правочин вчинений відповідачем з використанням нечесної підприємницької практики, а тому в силу положень ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», є недійсним. Крім того, відповідачу як кредитодавцю було заборонено встановлювати будь-яку комісію за надання кредитних коштів, а відтак пункт 3.3., яким встановлено обов'язок позичальника сплатити комісію за супровід кредиту в розмірі 500, 00 грн. в момент видачі кредиту є недійсним.
З врахуванням наведеного, звернувся до суду з вказаним позовом.
Від відповідача відзив не надходив.
03.10.2019 ухвалою суду по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
При цьому, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України, після закінчення строків для надання сторонами відповідних заяв по суті справи, визначених в ухвалі про відкриття провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з приписами ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Останні встановлені ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Крім того, відповідно до норм ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Водночас, відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 08.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 00-258424 в електронній формі (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитор (відповідач) надає Позичальнику (позивачу) кредит у гривні на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Положеннями п. 1.2.-1.3. Договору, сума кредиту 5775, 00 грн.. тип кредиту - кредит, строк дії кредиту - 26 днів Позичальник зобов'язується повернути кредит Кредитору 03.06.2019 або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п. 1.3.1.-1.3.3. цього Договору.
Положеннями п. 7.10. Договору також передбачено, що Договір діє до повного виконання грошових зобов'язань за Договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до Договору чи закону. У будь-якому разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення заборгованості.
Процентна ставка за користування коштами кредиту, відповідно до п. 1.4. Договору, становить 1, 50 % в день (540 річних), тип процентної ставки - фіксована.
Цільове призначення кредиту: на споживчі потреби. Реальна річна процентна ставка (540 % річних). Загальна вартість кредиту складає 8 027, 38 грн. (п. 1.5.-1.7. Договору).
Згідно п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитором зі свого поточного рахунку в сумі 5500, 00 грн. на карту Позичальника, емітовану банком України, в сумі 275, 00 грн. - на користь ПрАТ «ВУСО». Даний платіж Позичальник доручає здійснити Кредитору.
Також відповідно до п. 3.3. Договору, за надання кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору комісію у розмірі 500, 00 грн. Позичальник доручає Кредитору утримати розмір зазначеної комісії з суми кредиту, що підлягає наданню Позичальнику на платіжну картку в момент такого надання. Тобто на платіжну картку Позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії.
В Додатку № 1 до кредитного договору № 00-258424 від 08.05.2019 затверджено графік платежів.
Крім того, Договір містить положення про порядок розрахунку процентів, права та обов'язки сторін, порядок і строки повернення кредиту та сплати інших платежів, відповідальність сторін, заключні положення, основні терміни.
Так, відповідно до п. 7.8. Договору, особи, що підписали цей Договір, заявляють, що текст Договору прочитаний ними повністю, положення Договору зрозумілі.
Як вбачається з п. п. 7.10. Договору, цей Договір укладався шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Кредитора в особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису Кредитора, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім у Заяві на отримання кредиту. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього Договору вважається направленням Кредитору повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Договір підписаний позивачем за допомогою електронного підпису Позичальника, відтвореного шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора.
Підписавши вказаний Договір за допомогою електронного підпису, позивач підтвердив, що один примірник Договору отримав, з внутрішніми Правилами надання коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитора ознайомлений в повному обсязі.
Вказана обставина також свідчить про те,що позивач, на момент підписання кредитного договору, був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитного договору, його воля була спрямована на укладення вказаного договору.
Крім того, спірний кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, тобто містить всі істотні умови, передбачені законодавством України.
Позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, вказує що Договір ним підписаний не був, сторони не погодили всіх істотних умов. Крім того, відповідач провадить нечесну підприємницьку практику, договір містить несправедливі умови, які суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становище позивача, що в свою чергу є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству, ст. 203 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, вказує, що п. 3.3. Договору має бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні закону, проте Кредитор встановив обов'язок позивача сплатити комісію в розмірі 500, 00 грн. за супровід кредиту в момент його видачі.
Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.12.2015 року в справі № 6-1341цс15.
Крім того, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013рокув справі №6-94цс13).
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, згідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з вимогами п. 1- 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так, в судовому засіданні встановлено, що спірний Договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Підписавши спірний Договір за допомогою електронного підпису, позивач підтвердив, що один примірник Договору отримав, з внутрішніми Правилами надання коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитора ознайомлений в повному обсязі.
За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що Договір не підписаний сторонами та не містить всіх істотних умов.
Доказів протилежного позивачем не надано, як не надано і того, що відповідачем порушено норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вчинено дії, які свідчать про ведення нечесної підприємницької практики та введення позивача в оману щодо умов надання кредитних коштів за спірним Договором.
Також позивачем не було надано доказів того, що відповідачем стягнуто з позивача комісію за супровід кредиту в розмірі 500, 00 грн., чим порушено його права як споживча.
З врахуванням наведеного, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що відповідачем в будь-який спосіб було порушено права позивача, а саме лише посилання на таке порушення не може бути підставою для задоволення позову.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, факт порушення відповідачем прав позивача не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» про визнання недійсним кредитного договору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: