Справа № 22-ц-1111-Ф/08 Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Соболюк М.М.
29 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В., Соболюка М.М.
при секретарі Долгополовій Є.П..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Керченської міської ради АР Крим про визнання права користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2008 року,
У листопаді 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Керченської міської ради АР Крим про визнання права користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. АР Крим.
Вимоги позову мотивовані тим. що основним користувачем зазначеної квартири був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка з 1988 року постійно проживала на спірній площі на правах члена сім'ї, а з 1991 року зареєструвала шлюб з основним користувачем. 4 березня 1989 року у позивачки та ОСОБА_4 народилася спільна дитина -позивач у справі, який з цього часу теж постійно мешкав на спірній площі. Позивачі вважають, що вони придбали право користування спірною жилою площею, незважаючи на те. що зареєстровані за іншою адресою.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2008 року у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено.
Позивачі, вважаючи вказане судове рішення незаконним та необгрунтованим, таким, що порушує їхні Конституційні права, подали апеляційну скаргу, в якій просять суд скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позову.
Вказують, що твердження суду про те, що між основним наймачем та ОСОБА_3 була укладена інша угода щодо порядку користування не відповідає дійсності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, вислухавши пояснення позивачів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог. заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень статті 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.
Згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним. вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що основним наймачем жилого приміщення -квартири АДРЕСА_1, АР Крим, площа якого згідно з особовим рахунком НОМЕР_1 складає 12, 4 м" (а.с. 10) був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачі були членами його сім'ї -дружиною та сином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема - свідоцтвом про укладення шлюбу та свідоцтовм про народження (а.с. 7. 8).
ОСОБА_3 користується цією жилою площею з 1988 року, а син ОСОБА_6 - з 1989 року з моменту народження.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8
Позивачі дійсно зареєстровані у АДРЕСА_3, площа якої згідно особового рахунку складає 12, 9 м". Окрім них у вказаній квартирі зареєстровано ще 4 особи (а.с. 11). Цією квартирою позивачі фактично не користуються.
Виходячи з положень Конституції про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність прописки не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що на час вселення до зазначеної квартири існувала угода між позивачкою та основним наймачем про порядок користування спірним жилим приміщенням, а тому підстави для визнання права користування жилим приміщенням за позивачами відсутні.
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу цьому.
За таких обставин, вказаний вище висновок суду не можна визнати правильним, а оскаржуване рішення - законним та обгрунтованим.
Аналіз доказів у справі, фактичних обставин дозволяє колегії суддів дійти висновку, що позивачі, як члені сім і' наймача, набули самостійне право користування спірним жилим приміщенням на підставі положень статті 65 Житлового кодексу України.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 309 є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового - про задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307. пунктом З частини 1 статті 309. статтями 313. 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2008 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3. ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, АР Крим.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.