Справа №2"а"-335/08р.
21 липня 2008року Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
головуючого судді: Матвєйшиної О.Б.
при секретарі: Бел*янінової Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Луганськ ЛТД» до начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2, Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити певні дії,
Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом в якому послався, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 30.03.07 за № 14X120 їм була надана згода на розроблення проекту відведення земельних ділянок площею 0,3718 га та площею 0,5741 га під будівництво та розміщення житлових будників за адресою: вул. Гастело. Після розроблення позивачем проекту відведення земельних ділянок згідно вказаного рішення ОСОБА_1 міської ради, рішенням ОСОБА_1 міської ради від 29.02.08 № 31/53 позивачу зазначені земельні ділянки були передані в оренду. На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.02.08 № 31/53 був укладений договір оренди землі від 01.04.2008р., який 01.04.2008 був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 765 .
Відповідно до умов договору, договір набирає чинності після його державної реєстрації, а також відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України та ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, позивач подав Договір на державну реєстрацію до відповідачів.
08.05.08року начальник Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2 листом за № 44 відмовив позивачу у державній реєстрації договору з посиланням з посиланням на наступні норми та обґрунтування:
- на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон про бюджет), згідно якого були внесені зміни у ст. 124 Земельного кодексу України та у ст.16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких (змін) було передбачено, що у 2008 році набуття права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності повинно здійснюватися виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. На підставі вказаної норми відповіла зробив висновок, що після 01.01.2008року, тобто після набрання чинності вказаної норми Закону про бюджет, договори оренди землі можуть укладатися органами місцевого самоврядування виключно з переможцями аукціону, які набули право оренди земельної ділянки на земельних торгах;
- на ст.58 Конституції України та ст. 5 ЦК України, якою передбачено, що закони та інші нормативно правові акти, в тому числі акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часи, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи. На підставі вказаних норм у вказаному листі був зроблений висновок, що законодавством не передбачена зворотна дія у часі ні Земельного кодексу України, ні Закону України «Про оренду землі», з урахуванням змін, внесених до них Законом про бюджет;
- на проекти законів, якими будуть внесені зміни до Земельного кодексу України щодо набуття права оренди земельних ділянок.
Позивач зазначив, що вказана відмова порушила його право на набуття ним права на землю, передбачене ст.14 Конституції України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», про що навів наступні обгрунтування.
Як вже було вказано, законодавством не передбачена зворотна дія у часі ні Земельного кодексу України, ні Закону України «Про оренду землі», з урахуванням змін, внесених до них Законом про бюджет.
01.01.2008року набув чинності Закон про бюджет, яким були внесені зміни до деяких законодавчих актів, в тому числі до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», згідно яких (змін) було передбачено, що у 2008 році набуття права оренді земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності протягом 2008року здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб в яких відсутні акції (частки, паї"), що належать державі.
Але ж, як зазначив позивач, вказані зміни не стосуються земельних ділянок, щодо яких органами місцевого самоврядування до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.08року згідно вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» фізичним та юридичним особам були надані дозвіл або згода на розроблення проектів відведення земельних ділянок, що обґрунтовується наступним.
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають право оренди земельних ділянок у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, вказаним законом та іншими законами України.
Статтею 16 Закону України «Про оренду землі», яка (стаття) має назву «Порядок укладання договору оренди землі», в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.2008року було передбачено, що:
• - особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання);
• - розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
• - у разі надходження двох чи більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.
Таким чином, вказаною нормою було передбачено, що право оренди земельної ділянки на аукціоні або на конкурсі набувається лише у разі надходження двох чи більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки. Позивач зазначив, що до правовідносин, які пов'язані з укладанням Договору вказана норма не застосовувалася, оскільки на оренду землі за Договором не надходило інших заяв (клопотань), окрім клопотання Позивача.
В свою чергу, Земельним кодексом України в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.2008року був передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду, згідно якого було встановлено, що:
- після надходження від фізичних та юридичних осіб заяви (клопотання) міська рада розглядає її (його) у місячний термін і дає дозвіл або згоду на розроблення проекту відведення; - проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідемічним органом, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подається до міської ради, яка розглядає його у місячний термін і в межах своїх повноважень приймає рішення про передачу земельної ділянки. При цьому Земельним кодексом України передбачено, що рішення про відмову у передачі земельної ділянки має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Таким чином, із зазначеного позивач зробив висновок, що надання міською радою фізичній або юридичній особі згоди або дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки - є початком процедури передачі земельної ділянки в оренду, яка (процедура передачі) в свою чергу свідчить про початок процедури набуття права оренди земельної ділянки.
Тобто, фізичні та юридичні особи, які до моменту набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.2008року, отримали від міської ради дозвіл або згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, та які не встигли за рішенням міської ради до 01.01.08року отримати в оренду земельні ділянки, вже знаходяться у процесі передачі їм земельної ділянки в оренду, а отже - у процесі набуття права оренди земельної ділянки, який (процес) може та повинен бути лише завершений, а не розпочатий знову.
Крім того, позивач зазначив, що ст.5 ЦК України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, в тому числі акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, із зазначеного позивач здійснив висновок, що Закон про бюджет не може застосовуватися до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до набрання ним чинності, а отже Закон про бюджет не застосовується відносно фізичних та юридичний осіб, яким до набрання ним чинності міськими радами були надані згоди або дозволи на розроблення проектів відведення земельних ділянок, оскільки вказані особи на момент набрання чинності вказаного закону перебували у процесі передачі земельних ділянок в оренду, тобто у відносинах щодо оренди землі.
Таким чином, позивачу, який отримав згоду на розроблення проекту відведення до набрання чинності Закону про бюджет, а договір уклав після набрання чинності вказаного закону, неправомірно було відмовлено у реєстрації договору з посиланням на норми Закону про бюджет та ст.5 ЦК України.
Позивач зазначив, що усе вищезазначене підтверджується листом Державного агентства земельних ресурсів України від 07.03.08 № 14-11-6/2144, згідно якого вказане агентство повідомило, що «органи місцевого самоврядування відповідно до вимог чинного законодавства можуть виставити на аукціон земельні ділянки, на які громадянами та юридичними особами розпочато але не завершено набуття право оренди на момент набрання чинності зазначеного Закону (мається на увазі Закон про бюджет), за умови письмової згоди вказаних осіб на повернення відповідними органами коштів, витрачених громадянами та юридичними особами на заходи, пов'язані із набуттям права оренди земельної ділянки, та погодження на скасування раніше прийнятих рішень відповідних органів». Іншими словами, у разі якщо від фізичних та юридичних осіб, які до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.08року отримали згоди або дозволи на розроблення проектів відведення земельних ділянок, не надійде вищевказаної письмової згоди та погодження, міські ради не вправі виставляти зазначені земельні ділянки на аукціон.
Щодо посилання на ст. 58 Конституції України, позивач зазначив, що вона містить норму, аналогічну ст. 5 ЦК України і згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1-рп/99 може бути застосована лише відносно фізичних осіб, якою не є Позивач.
Щодо посилання у відмові в реєстрації Договору на будь які проекти Законів, позивач зазначив, що вказане посилання є незаконним, оскільки проект закону не містить ніяких норм права.
Крім того, позивач зазначив, що неправомірність вищевказаних дій Відповідачів обґрунтовується наступним.
Договір був укладений на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.02.08року № 31/53 про передачу позивачу в оренду земельних ділянок, яке в свою чергу було прийнято на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 25.01.08року № 29/9, яке відповідно до класифікації правових актів є нормативно-правовим актом, пунктом 1 якого було передбачено, що передача в оренду усіх (в тому числі вільних) земельних ділянок фізичним та юридичним особам, згода або дозвіл на розроблення проектів відведення яких були надані ОСОБА_1 міською радою до набуття чинності Закону про бюджет здійснюється без набуття права оренди цих земельних ділянок на аукціоні, оскільки з урахуванням ч.2 ст.5 ЦК України, зазначені фізичні та юридичні особи вже перебувають у процесі передачі їм земельних ділянок в оренду, який (процес) був розпочатий до набуття чинності Закону про бюджет.
Щодо вказаних актів, як і будь яких інших актів місцевого самоврядування, позивач зазначив, що згідно ст.144 Конституції України, ст.21 ЦК України,ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» діє принцип презумпції законності рішень органів місцевого самоврядування, відповідно, до якого ніякий орган чи посадова особа не може самовільно визнати чи вважати рішення органу місцевого самоврядування незаконними (Коментар до ст.144 Конституції України, Київ, 1996р., Інститут законодавства Верховної Ради України, стор.322), а отже, як наслідок, ніякий орган чи посадова особа не може самовільно визнати чи вважати незаконними документи, які були прийняті на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тобто безпосередньо і сам договір.
Вказані акти ОСОБА_1 міської ради, а також договір, відповідно до зазначених норм права, а також ст.204 ЦК України є правомірними доки вони не будуть визнані відповідно незаконними або недійсними у судовому порядку.
Позивач зазначив, що йому було відмовлено в реєстрації договору, без посилання на жоден нормативний акт, згідно якого відповідачам надані повноваження по відмовленню у державній реєстрації договору з підстав, зазначених у вищевказаній відмові. Отже, у відповідачів відсутні правові підстави для відмови у реєстрації договору. Вказаний висновок Позивачем зроблено із наступного.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон) передбачені випадки відмови у державній реєстрації права. З вказаної норми слід, що у державній реєстрації права може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до вказаного Закону;
- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
• - із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до вказаного Закону не може бути суб'єктом права власності на об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
• - подані документи не відповідають вимогам, установленим вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
• - заяву про державну реєстрацію права власності, відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстровано.
Також вказаною статтею встановлено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених вказаним Законом заборонена.
Із зазначених у ст. 24 Закону підстав, жодна не надавала право відмовляти у реєстрації договору, оскільки:
1) заявлене право оренди за договором та договір підлягають обов'язковій реєстрації згідно Закону України «Про оренду землі» та ст.24 вказаного Закону, а також наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 № 135.
2) із заявою про державну реєстрацію договору, відповідно до ч.1 ст.18 Закону, правомірно звернувся позивач, оскільки він є стороною по договору та правонабувачем.
3) поданий на реєстрацію договір відповідає вимогам встановленим вказаним Законом, а саме ст.20 Закону та іншим нормативно-правовим актам, тобто нормативно-правовим актам, якими встановлені вимоги, які пред'являються до договору.
4) заявлене право користування та володіння за договором раніше зареєстроване не було. З огляду на ст.24 Закону позивач вважає, що ні вказана стаття, ні Закон у цілому не містять підстав які б надавали право відповідачам при наявності двох чинних, не скасованих у судовому порядку рішень (рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.02.2008року № 31/53 та від 25.01.2008року № 29/9) та нотаріально посвідченого договору, відмовляти у реєстрації договору та прав за ним. Іншими словами, начальником Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2С були привласнені функції судових органів, оскільки ним самостійно, на свій розсуд було вирішено питання щодо правомірності договору та правомірності вищевказаних рішень ОСОБА_1 міської ради.
Крім вищевказаного, позивач також зазначив, що правомірність договору підтверджується його нотаріальним посвідченням, оскільки згідно ст. 1 та ст.49 Закону України «Про нотаріат» здійснення нотаріальної дії, а саме нотаріальне посвідчення договору свідчить про його юридичну вірогідність. У противному випадку, тобто якщо б договір не відповідав законодавству у його нотаріальному посвідченні було б відмовлено.
Крім того, позивач в обґрунтування своїх доводів зазначив, що з 01.06.2008 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VI, яким були внесені зміни до Земельного кодексу України та до Закону України «Про оренду землі» щодо набуття права оренди аналогічні тим, про які йшла мова в Законі про бюджет.
Як зазначив позивач, п. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Кабінету Міністрів України було надано доручення визначити особливості оформлення права оренди земельної ділянки (яке відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України оформлюється договором) без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулися із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, якщо станом на 01.01.2008року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийняте рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
З вказаної норми позивач зробив висновок, що громадяни та юридичні особи, які станом на 01.01.2008року отримали від органів місцевого самоврядування дозволи (згоди) на розроблення проектів відведення земельних ділянок, не повинні набувати право оренди на ці земельні ділянки на аукціоні. Таким чином, вказаною нормою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законодавець підтвердив обґрунтованість нормативно-правового рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.01.2008року № 29/9 та законність рішення ОСОБА_1 міської рад від 29.02.2008року № 31/93, згідно якого земельна ділянка за договором була передана позивачу в оренду. За таких обставин просив суд, визнати протиправними дії начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2 і як наслідок протиправними дії інших Відповідачів за цим позовом по здійсненню відмови Позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісся-Луганськ ЛТД» у державній реєстрації Договору оренди землі від 01.04.2008р., посвідченого нотаріально 01.04.2008року (зареєстрований в реєстрі за № 765 ). Зобов'язати відповідачів, а саме начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2 який діє від зазначених відповідачів, здійснити державну реєстрацію договору оренди землі від 01.04.2008р., посвідченого нотаріально 01.04.2008року (зареєстрований в реєстрі за № 765) та усіх прав передбачених цим договором.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, дав суду аналогічні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позову.
Представники відповідачів вимоги позову не визнали, заперечували проти задоволення заявлених вимог, в обгрунтування своєї позиції надали суду свої письмові заперечення по справі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку будь-яких суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Також вказаною статтею КАСУ передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які дії суб'єктів владних повноважень.
Статтею З КАСУ надані поняття суб'єкту владних повноважень, поняття справи адміністративної юрисдикції, а також поняття позивача та відповідача у розумінні вказаного кодексу, відповідно до яких (понять):
- справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня осадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; - суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом й інші особи, до яких звернена вимога позивача; Таким чином, із зазначеного слід наступне:
1. 1) Що суб'єктом владних повноважень, а також і відповідачем у адміністративному процесі - є не тільки орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, а також й будь-який інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
2. 2) Відповідачами у адміністративному процесі можуть бути як фізичні чи юридичні особи, також й інші суб'єкти, в тому числі структурні підрозділи юридичної особи.
3. 3) Відповідачем у адміністративному процесі може бути виключно суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Суд зазначає, що КАСУ не наведено визначення поняття «владні управлінські функції», але, як слід положень абз.1 та 2 п.1 інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.05 № 3.2.-2005, під владними управлінськими функціями розуміються правовідносини, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статус та повноваження відповідачів, щодо здійснення ними владних управлінських функції на основі законодавства обґрунтовуються наступним.
Статтями 18,20 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, а також, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, яка (державна реєстрація) проводиться у порядку, встановленому законом.
Таким законом на теперішній час є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , статтею 4 якого передбачено, що обов'язковій державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) підлягають речові права на нерухоме майно (до якого (нерухомого майна), згідно ст. 181 ЦК України відносяться також і земельні ділянки), що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад та інших суб'єктів, в тому числі речові права на чуже нерухоме майно, до яких (речових прав) відноситься право володіння, право користування нерухомим майном, право забудови земельної ділянки (суперфіцій) і т.д.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, договір оренди землі є документом, що посвідчує право на земельну ділянку.
Таким чином, з вищезазначеного слід, що право володіння та користування земельною ділянкою за договором оренди землі є речовим правом на чуже нерухоме майно, яке посвідчується договором оренди землі, а отже державна реєстрація договору оренди землі повинна проводитися відповідно до вказаного Закону.
Згідно ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», систему органів державної реєстрації прав складають:
• - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
• - державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом, яка створена при вищевказаному центральному органі виконавчої влади з питань земельних ресурсів (далі -Центр Державного земельного кадастру);
• - відділення на місцях вищевказаного Центру Державного земельного кадастру, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Також ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що держателем Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Держаний реєстр прав) є - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а адміністратором Державного реєстру прав - є Центр Державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут Центру Державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями Центру Державного земельного кадастру, на які, понад з іншими функціями, покладені функції по проведенню реєстрації прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовленні у реєстрації. Типове положення при місцеві органи державної реєстрації прав затверджується центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Таким чином, з вказаних норм Закону слід, що:
• - реєстрацію прав на нерухоме майно, в тому числі на землю, та правочинів щодо нерухомості, в тому числі договорів оренди землі здійснюють місцеві органи державної реєстрації прав.
• - місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями (тобто структурними підрозділами) Центру Державного земельного кадастру, типове положення про які (відділення) затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Як вже було зазначено, згідно КАС України суб'єктом владних повноважень, а отже й відповідачем в адміністративному процесі - є будь-який суб'єкт (фізична, юридична особа чи інший суб'єкт) який законодавством наділений владними управлінськими функціями. Таким чином, із зазначеного слід, що :
- Центр Державного земельного кадастру, про який йде мова у ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», - є суб'єктом владних повноважень, оскільки саме він входить до системи органів Державної реєстрації прав та є адміністратором Державного реєстру прав, а отже він наділений владними управлінськими функціями згідно Закону;
- Відділення Центру Державного земельного кадастру, про які йде мова у ч.1 ст.5 та ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» - є суб'єктами владних повноважень, оскільки вони є місцевими органами Державної реєстрації прав, які законом наділені владними управлінськими функціями по проведенню реєстрації прав на нерухоме майно (в тому числі на земельні ділянки) та правочинів щодо нерухомості (в тому числі договорів оренди землі) та здійсненню відмови у вказаній реєстрації.
Після прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Державним комітетом України по земельних ресурсах на виконання норм закону, наказом від 04.11.1997року № 110 була створена госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом, а саме - Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», який на теперішній час діє перш за все відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.03 № 1088 та наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135 (зареєстрований Міністерством юстиції України 27.05.03 за № 408/7729), яким затверджений статут вказаного підприємства.
Так п.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03 № 135 визначено, що Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди землі.
Таким чином, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» - є суб'єктом владних повноважень, а отже і усі його структурні підрозділи та посадові особи, які уповноважені на місцях здійснювати функції вказаного підприємства також є суб'єктами владних повноважень.
Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», на виконання ст.ст.5, 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»,були створені на місцях його відділення у формі регіональних філій вказаного підприємства, в тому числі й ОСОБА_1 регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», яка є місцевим органом державної реєстрації прав.
Вказані філії, діють на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 31.10.03 № 279, яким було схвалено Типове положення про регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».
Зазначені філії є суб'єктами владних повноважень, оскільки вони наділені владними управлінськими функціями по проведенню реєстрації прав на нерухоме майно (в тому числі на земельні ділянки) та правочинів щодо нерухомості (в тому числі договорів оренди землі) та здійсненню відмови у вказаній реєстрації, а тому ОСОБА_1 регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» правомірно визначений відповідачем по даній справі.
ОСОБА_1 міський реєстраційний офіс ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у своїй діяльності керується Типовим положенням про районний (міський) відділ регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», яке схвалене наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 31.10.03 № 279 (далі - Положення про відділ)
Відповідно до п.1.2 та п.2.2 вказаного Положення про відділ, відділ регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», який у ОСОБА_1 діє у статусі реєстраційного офісу, є підпорядкованим ОСОБА_1 регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та зобов'язаний здійснювати видачу і реєстрацію правовстановлюючих документів на земельні ділянки, тобто здійснювати владні управлінські функції.
Таким чином, ОСОБА_1 міський реєстраційний офіс ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» є суб'єктом владних повноважень, оскільки зазначеним Положенням про відділ, він наділений владними управлінськими функціями.
Як вже було зазначено вище, відмова позивачу у державній реєстрації договору, була здійснена начальником Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2, який є посадовою особою суб'єктів владних повноважень, тобто Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» і ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», а отже він є суб'єктом владних повноважень, оскільки безпосередньо здійснює від імені зазначених підприємств владні управлінські функції, покладені на вказаних суб'єктів вищезазначеним законодавством, щодо державної реєстрації договорів оренди землі та щодо відмови у такій реєстрації договорів оренди землі.
Таким чином, усі відповідачі є суб'єктами владних повноважень, а отже правомірно визначені відповідачами у даному адміністративному позові.
Щодо дій відповідачів по відмові у державній реєстрації договору, суд дослідив обставини справи і дійшов наступних висновків.
Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 30.03.2007року за № 14М20 позивачу була надана згода на розроблення проекту відведення земельних ділянок площею 0,3718 га та площею 0,5741га під будівництво та розміщення житлових будників за адресою: вул. Гастело.
Після розроблення позивачем проекту відведення земельних ділянок згідно вказаного рішення ОСОБА_1 міської ради, рішенням ОСОБА_1 міської ради від 29.02.2008року № 31/53 позивачу зазначені земельні ділянки були передані в оренду.
На підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.02.2008року № 31/53 між ОСОБА_1 міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі від 01.04.2008р., який 01.04.2008року був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 765.
Відповідно до умов договору, згідно яких (умов) договір набирає чинності після його державної реєстрації, а також відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України та ст.ст. 18,20 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, позивач подав договір на державну реєстрацію.
08.05.08року листом начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2 за № 44 позивачу було відмовлено у державній реєстрації договору.
Суд дійшов висновку, що вказана відмова порушила право позивача на набуття ним права на землю, передбачене ст.14 Конституції України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», з урахуванням нижченаведеного.
Зміни, внесені Законом „Про бюджет" до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», згідно яких (змін) було передбачено, що у 2008 році набуття права оренді земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності протягом 2008 року здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, не стосуються земельних ділянок, щодо яких органами місцевого самоврядування до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.2008року згідно вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» фізичним та юридичним особам були надані дозвіл або згода на розроблення проектів відведення земельних ділянок, що обґрунтовується наступним.
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають право оренди земельних ділянок у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, вказаним законом та іншими законами України.
Статтею 16 Закону України «Про оренду землі», яка (стаття) має назву «Порядок укладання договору оренди землі», в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону про бюджет, тобто до 01.01.08року було передбачено, що:
• - особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання);
• - розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
• - у разі надходження двох чи більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок.
Таким чином, вказаною нормою було передбачено, що право оренди земельної ділянки на аукціоні або на конкурсі набувається лише у разі надходження двох чи більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки. До правовідносин, які пов'язані з укладанням договору вказана норма не застосовувалася, оскільки на оренду землі за договором не надходило інших заяв (клопотань), окрім клопотання позивача.
В свою чергу, Земельним кодексом України в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону „Про бюджет", тобто до 01.01.2008року був передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду, згідно якого було встановлено, що:
- після надходження від фізичних та юридичних осіб заяви (клопотання) міська рада розглядає її (його) у місячний термін і дає дозвіл або згоду на розроблення проекту відведення; - проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідемічним органом, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подається до міської ради, яка розглядає його у місячний термін і в межах своїх повноважень приймає рішення про передачу земельної ділянки. При цьому Земельним кодексом України передбачено, що рішення про відмову у передачі земельної ділянки має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Таким чином, із зазначеного слід, що надання міською радою фізичній або юридичній особі згоди або дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки - є початком процедури передачі земельної ділянки в оренду, яка (процедура передачі) в свою чергу свідчить про початок процедури набуття права оренди земельної ділянки.
Тобто, фізичні та юридичні особи, які до моменту набрання чинності Закону „Про бюджет", тобто до 01.01.2008року, отримали від міської ради дозвіл або згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, та які не встигли за рішенням міської ради до 01.01.2008року отримати в оренду земельні ділянки, вже знаходяться у процесі передачі їм земельної ділянки в оренду, а отже - у процесі набуття права оренди земельної ділянки, який (процес) може та повинен бути лише завершений, а не розпочатий знову.
Крім того, ст. 5 ЦК України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, в тому числі акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, із зазначеного слід, що Закон „Про бюджет" не може застосовуватися до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до набрання ним чинності, а отже Закон „Про бюджет" не застосовується відносно фізичних та юридичний осіб, яким до набрання ним чинності міськими радами були надані згоди або дозволи на розроблення проектів відведення земельних ділянок, оскільки вказані особи на момент набрання чинності вказаного закону перебували у процесі передачі земельних ділянок в оренду, тобто у відносинах щодо оренди землі.
Таким чином, позивачу, який отримав згоду на розроблення проекту відведення до набрання чинності Закону „Про бюджет", а договір уклав після набрання чинності вказаного закону, неправомірно було відмовлено у реєстрації договору з посиланням на норми Закону „Про бюджет" та ст.5 ЦК України.
Щодо посилання відповідачами на ст. 58 Конституції України, слід зазначити, що вона містить норму, аналогічну ст. 5 ЦК України і згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.99року № 1-рп/99 може бути застосована лише відносно фізичних осіб, якою не є позивач.
Посилання у відмові в реєстрації договору на проекти Законів, є незаконним, оскільки проект закону не містить ніяких норм права.
Крім того, відповідачі, з урахуванням ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , якою передбачені випадки відмови у державній реєстрації права, неправомірно відмовили у державній реєстрації договору без посилання на жоден нормативний акт, згідно якого відповідачам надані повноваження по відмовленню у державній реєстрації договору з підстав, зазначених у вищевказаній відмові. Так, з вказаної норми слід, що у державній реєстрації права може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до вказаного закону;
- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
• - із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до вказаного закону не може бути суб'єктом права власності на об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
• - подані документи не відповідають вимогам, установленим вказаним законом та іншими нормативно-правовими актами або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію права власності, відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстровано.
Також вказаною статтею встановлено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених вказаним законом заборонена.
Із зазначених у ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підстав, жодна не надавала право відмовляти у реєстрації договору, оскільки:
1. 1) заявлене право оренди за договором та договір підлягають обов'язковій реєстрації згідно Закону України «Про оренду землі» та ст.24 вказаного Закону, а також наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.03року № 135.
2. 2) із заявою про державну реєстрацію договору правомірно звернувся позивач, оскільки він є стороною по договору та правонабувачем.
3. 3) поданий на реєстрацію договір відповідає вимогам встановленим вказаним Законом, а саме ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та іншим нормативно-правовим актам, тобто нормативно-правовим актам, якими встановлені вимоги, які пред'являються до договору.
4) заявлене право користування та володіння за договором раніше зареєстроване не було. З огляду на викладене,суд не вбачає підстав які б надавали право відповідачам при
наявності двох чинних, не скасованих у судовому порядку рішень (рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.02.08року № 31/53 та від 25.01.08року № 29/9) та нотаріально посвідченого договору, відмовляти у реєстрації договору та прав за ним.
Крім вищевказаного, правомірність договору підтверджується його нотаріальним посвідченням, оскільки згідно ст.1 та ст.49 Закону України «Про нотаріат» здійснення нотаріальної дії, а саме нотаріальне посвідчення договору свідчить про його юридичну вірогідність.
Крім того, з 01.06.2008 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VI, яким були внесені зміни до Земельного кодексу України та до Закону України «Про оренду землі» щодо набуття права оренди аналогічні тим, про які йшла мова в Законі про бюджет.
Пунктом 11 Закона України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» -Кабінету Міністрів України було надано доручення визначити особливості оформлення права оренди земельної ділянки (яке відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України оформлюється договором) без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулися із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, якщо станом на 01.01.2008року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийняте рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
З вказаної норми Закона України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виходе, що громадяни та юридичні особи, які станом на 01.01.2008року отримали від органів місцевого самоврядування дозволи (згоди) на розроблення проектів відведення земельних ділянок, не повинні набувати право оренди на ці земельні ділянки на аукціоні. Таким чином, вказаною нормою закону законодавець підтвердив обгрунтованість нормативно-правового рішення ОСОБА_1 міської ради від 29.01.2008року № 29/9 та законність рішення ОСОБА_1 міської рад від 29.02.2008року № 31/53, згідно якого земельна ділянка за договором була передана позивачу в оренду.
З урахуванням вищевикладеного, дії відповідачів по відмові позивачу у державній реєстрації договору є неправомірними.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 8, 9, 23, 86, 122, 128, 158-163 КАСУ, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі», суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Луганськ ЛТД» задовольнити.
Визнати протиправними дії начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2 і, як наслідок, протиправними дії Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» по здійсненню відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісся-Луганськ ЛТД» у державній реєстрації договору оренди землі від 01.04.2008року, нотаріально посвідченого 01.04.2008року .
Зобов'язати ОСОБА_1 регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ОСОБА_1 міський реєстраційний офіс ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та начальника Луганського міського реєстраційного офісу ОСОБА_1 регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» ОСОБА_2, який діє від зазначених відповідачів, здійснити державну реєстрацію договору оренди землі від 01.04.2008року, посвідченого нотаріально 01.04.2008року (зареєстрований в реєстрі за № 765) та усіх прав передбачених цим договором.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк від дня оголошення постанови заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протям 20 днів апеляційної скарги або в поряду ч. 5 ст. 186 КАС України.