Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2467/19
Провадження № 2/553/208/2020
Іменем України
08.05.2020м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді - Крючко Н.І.,
при секретарі: - Іжик А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів ,-
В жовтні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, в якому просила стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити судовий розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та строки судового розгляду справ, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. з усіх видів заробітку, починаючи з 15 березня 2017 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.04.2018 року шлюб зареєстрований у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 82 від 05 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.
В позові позивачем вказувалось про те, що у відповідності до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26.05.2017 року вона отримує аліменти у розмірі 1000 грн., що є не достатнім розміром для забезпечення належного утримання та розвитку дитини. В обґрунтування позову вказувала про те, що дитина проживає з нею та перебуває на її утримання. При цьому, позивачка вказувала та на підтвердження своїх доводів надала ксерокопії з медичної картки дитини - ОСОБА_3 , який перебував на лікуванні та був госпіталізований до медичного закладу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тількист.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності дост.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя , необхідних для розвитку дитини. Згідно ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом з дитиною. Відповідач жодної допомоги на утримання дитини ні в примусовому порядку за рішення суду, ні в добровільному порядку не надає та не приймає участі у вихованні та розвитку дитини. При цьому, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин встановлених судом.
Таким чином, зважаючи на вище вказані обставини та факти, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 являється батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він зобов'язаний утримувати дитину до досягнення ним повноліття та приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3„Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 768,40 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 259, 263-265, 280, 430 ЦПК України, ст. 110-112, 84 166, 180-183 Сімейного кодексу України /в редакції 2003 року/, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити.
Розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 травня 2017 року (справа № 553/681/17) на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 збільшити з 1000 гривень до 3000 гривень щомісячно у твердій грошовій сумі.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко