ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 травня 2020 року м. Київ № 640/12017/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справи матеріали адміністративної справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул.
Тверська (Єжи Гедройця), 5 в особі регіональної філії «Південно-західна
залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ,
вул. Лисенка, 6)
до Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинського
району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича (11620,
Житомирська область, Малинський район, смт Чоповичі, вул. Вайсера, буд. 1а),
Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (11620,
Житомирська область, Малинський район, смт Чоповичі, вул. Вайсера, буд. 1а)
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - позивач) з позовом до Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича (далі по тексту - відповідач-1), Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2018 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об'єднаної територіальної громади);
- стягнути з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» 275 534,02 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року та 6 054,01 судових витрат.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачами було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не передбачено кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2018 рік; не зареєстровано за спірний період додаткових зобов'язань за фактично надані позивачем послуги з перевезення окремих категорій громадян на території Чоповицької селищної ради; не надіслано відповідної інформації про додаткові зобов'язання щомісяця та не сплачено позивачу витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян за спірний період у сумі 275 534,02 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов відповідач-1 стверджував, що при здійсненні наданих повноважень селищний голова не може одноосібно розпоряджатися бюджетними коштами, є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, та відповідальним - перед відповідною радою. Відповідач-1 повідомив, що компенсація пільг можлива за умов наявності договору між територіальним підрозділом Укрзалізниці та селищною радою про пільгове перевезення мешканців громади, договір про відшкодування на пільгове перевезення окремих категорій громадян, передбачені кошти у місцевому бюджеті та відповідні рішення прийме селищна рада. Тобто, кошти з місцевого бюджету можуть (але не зобов'язані) бути виділені на компенсацію, якщо Чоповицькою селищною радою приймалося рішення про надання таких пільг та за умови прийняття відповідної програми. При цьому, станом на 25 липня 2019 року жодного такого рішення Чоповицька селищна рада не приймала і конкретні пільгові категорії громадян, проїзд яких у залізничному транспорті мав би компенсуватися, не визначалися. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» взагалі не передбачені державні субвенції місцевим бюджетам щодо відшкодування перевізникам витрат за перевезення пільгових категорій громадян.
Додатково відповідач-1 стверджував, що доводи позивача про ухилення відповідачів від підписання договору і про допущення протиправної бездіяльності щодо не здійснення виплати компенсації суперечать вимогам статті 48 Бюджетного кодексу України.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача-2 повідомив, що з 01 січня 2017 року з Бюджетного кодексу України виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (стаття 102 Бюджетного кодексу України). Також представник відповідача-2 стверджував, що ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги не є компетенцією відділу соціального захисту населення та у справах дітей виконавчого комітету Чоповицької селищної ради. На думку представника відповідача-2, відшкодування пільгового перевезення окремих категорій громадян Коростенського району є нецільовим використанням коштів селищного бюджету.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» впродовж 2018 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області.
Пільги по наданню послуг електрозв'язку окремих категорій громадян передбачені такими нормативними актами України: Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законом України «Про охорону дитинства».
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року надано по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні на суму 275 534,02 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» не було передбачено виділення із державного бюджету коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян, але відповідно до пункту «г» статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підпунктом 1 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.
Позивач листом від 19 грудня 2017 року №ДН-4/01-4/1575 звертався до голови Чоповицької територіальної громади Філоненка М.М. щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2018 рік коштів на прогнозному рівні 471,20 тис. грн.
Крім того, на виконання вимог чинного законодавства представник позивача просиі підписати договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, так як це здійснювалось у попередні роки, але відповідач відмовився укласти договір. В подальшому, протягом 2018 року залізниця неодноразово зверталась до органів місцевої державної адміністрації з даним питанням, але відповідей не отримувала.
Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом 2018 року здійснювала всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. З 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року залізницею надано послуг по перевезенню пільгових категорій громадян на суму 275 534,02 грн.
У відповідності до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, залізниця надсилала відповідні розрахункові та облікові документи, однак органами місцевої державної адміністрації не вчинялись дії щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян.
Таким чином, відповідач-2 при складанні місцевого бюджету по Малинському району на 2018 рік не передбачив коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом; питання компенсацій залізниці вирішено не було, а відтак внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів порушено право позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, а тому позивач за захистом свого порушеного право звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено законодавчими актами України.
Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг визначає Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256.
Разом з тим, згідно частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
У відповідності з пунктами 5-8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постаново Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Згідно з пунктом 5 Порядку інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
У відповідності з пунктом 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункт 10 Порядку).
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку).
Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація на виконання повноважень в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави.
Сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги, поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів соціального захисту;
В галузі бюджету та фінансів місцева державна адміністрація, відповідно до статті 18 цього Закону складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання (пункт 1 статті 18 Закону); 2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; 3) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету.
Частинами четвертою - сьомою статті 75 Бюджетного кодексу України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним або міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п'ятої цієї статті.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статті 93 цього Кодексу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою. За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного об'єднаною територіальною громадою, відповідна сільська, селищна, міська рада може утворити комісії для забезпечення виконання таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач задля відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян вчиняв всі необхідні передбачені чинним законодавством дії, в той час, як відповідачі посилались то на відсутність обов'язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, наголошуючи при цьому саме на можливість відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі, то на відсутність коштів у місцевому бюджеті та неможливість здійснення відшкодування внаслідок інших причин.
Втім, на думку суду, чинне законодавство зокрема Закон України «Про місцеві державні адміністрації», Бюджетний кодекс України, постанови Кабінету Міністрів України №256, №1359 визначають певний алгоритм дій для можливості здійснення місцевими органами влади заходів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян.
Відповідачами не вчинялись дії щодо підписання з позивачем договорів про порядок відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, не приймались рахунки за надані послуги, облікові форми та не підписувались акти звіряння розрахунків за надані послуги, відповідно, не відображалась інформація про фактично спожиті послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян та суми заборгованості.
За таких обставин права позивача порушені, адже позивач був позбавлений можливості отримати суму у розмірі 275 534,02 грн. на відшкодування витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян, що по суті, є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговиків.
Відповідно до частин першої-третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідачі не виконали покладений на них обов'язок.
Тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2018 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об'єднаної територіальної громади).
Стягнути з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-західна залізниця» 275 534,02 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Присудити на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) гривні 01 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (11620, Житомирська область, Малинський район, вулиця Вайсера, 1а, код ЄДРПОУ 04346250).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук