18 травня 2020 року справа № 580/850/20
17 годин 15 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/850/20
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач - не прибув]
до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Кузьмишин О.О. - згідно витягу з ЄДР]
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, прийняв рішення.
11.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 № 116432-5513-2325, податкову вимогу від 02.12.2019 № 171874-55 та рішення від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою від 20.03.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 30.03.2020. Ухвалою від 30.03.2020 відкладено розгляд справи до 28.04.2020. Ухвалою від 28.04.2020 оголошено перерву до 18.05.2020.
У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС України в Черкаській області прийнято податкову вимогу від 02.12.2019 № 171874-55 та рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018, що отримано позивачем 10.12.2019. Із зазначених документів позивач довідався про наявність податкового боргу із сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 67152,67 грн. За результатами адміністративного оскарження позивач дізнався про існування податкового повідомлення - рішення (далі - ППР) від 11.07.2019 № 116432-5513-2325 про нарахування зобов'язання у сумі 67152,67 грн.
Протягом 2019 року у користуванні позивача не перебувало земельної ділянки, за використання якої позивач мав би сплачувати орендну плату. До 2019 року такий платіж сплачувався, позаяк у той період у користуванні позивача, відповідно до договору оренди землі від 25.12.2014 перебувала земельна ділянка, загальною площею 0,3632 га, кадастровий номер 7124989000:02:004:0877, що розташована в АДРЕСА_2 . Зазначена земельна ділянка була надана позивачу під обслуговування торгово-готельно адміністративного комплексу, що у той період належав позивачу на праві власності. Станом на 10.10.2018 право власності на 100% зазначеного об'єкту нерухомого майна було позивачем передано іншим фізичним особам, про що було укладено відповідні нотаріально посвідчені договори дарування та купівлі-продажу. З метою забезпечення можливості новим власникам вказаної вище будівлі оформити право користування відповідною земельною ділянкою, 18.12.2018 ОСОБА_1 оформлено нотаріально засвідчену заяву про згоду на вилучення з його користування земельної ділянки кадастровий номер 7124989000:02:004:0877. Листом від 21.02.2019 та повідомленням-вимогою від 22.04.2019 позивач повідомляв Червонослобідську сільську раду про припинення землекористування внаслідок продажу нерухомого майна. Позивач вважає, що оскільки з листопада 2018 року ОСОБА_1 не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, то визначення йому податкового зобов'язання за 2019 рік у сумі 67152,67 грн згідно ППР від 11.07.2019 № 116432- 5513-2325, прийняття податкової вимоги від 02.12.2019 № 171874-55 та прийняття рішення від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 про опис майна у податкову заставу, є протиправним. На думку позивача податковий період, за який прийняті оскаржувані рішення (2019 рік) підтверджується рішенням про результати розгляду скарги від 13.02.2020 та корінцем оскаржуваного ППР. Представник позивача у судове засідання 18.05.2020 не прибув, згідно пояснень від 12.05.2020 (а.с.120) просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, 08.04.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позов де зазначив, що відповідно до вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Згідно пункту 288.2 статті 288 Кодексу № 2755 платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Позаяк відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 25.12.2014 за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,3632 га, кадастровий номер 7124989000:02:004:0877, то орендарем земельної ділянки є ОСОБА_1 , тому на нього покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до договору. Факт використання земельної ділянки іншими фізичними особами не змінює статусу позивача як орендаря та не звільняє від обов'язку сплачувати орендну плату. У обґрунтування відзиву відповідачем зазначено про наявність правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 № 803/3798/16. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем, представником позивача та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 25.12.2014 Червонослобідська сільська рада (орендодавець) надає, а ОСОБА_1 (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,3632 Га, кадастровий номер 7124989000:02:004:0877, що розташована в АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Згідно пункту 3 зазначеного договору на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: торгово-готельно-адміністративний комплекс з прибудовами. Згідно пункту 5 - договір укладено на 49 років. У пункті 34 зазначеного договору вказано, що договір також припиняється у інших випадках, встановлених законодавством (а.с.21-23).
Згідно розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 18.05.2016 № 245 «Про перейменування об'єктів топоніміки Черкаської області» у с. Червона Слобода вулицю «Жовтнева» перейменовано у «Чигиринський шлях» (http://search.ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/HK160049.html).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, що орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу № 2755 платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно пункту 286.5 статті 286 Кодексу № 2755 нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідачем 11.07.2019 прийнято ППР № 116432-5513-2325 про нарахування орендної плати за податковий період - 2019 рік у сумі 67254,47 грн (а.с.41, 131).
Згідно інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 26.10.2019 позивачу нараховано орендну плату за землю з фізичних осіб у сумі 67254,47 грн (а.с.117).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу № 2755 у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно пункту 59.3 статті 59 Кодексу № 2755 податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
02.12.2019 відповідачем прийнято податкову вимогу № 171874-55 (а.с.4) у сумі 67152,67 грн, згідно якої майно позивача передано у податкову заставу у зв'язку із наявністю податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 67152,67 грн.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Кодексу № 2755 право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно пункту 89.2 статті 89 Кодексу № 2755 з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 вирішено здійснити опис майна позивача у податкову заставу (а.с.5).
За результатами адміністративного оскарження податкової вимоги від 02.12.2019 № 171874-55 та рішення від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 про опис майна у податкову заставу (а.с.31) Державною податковою службою України прийнято рішення від 13.02.2020 № 692/В/99-00-10-05-09 (а.с.32-33) про залишення без змін податкової вимоги від 02.12.2019 № 171874-55 та рішення від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 про опис майна у податкову заставу, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Кодексу № 2755 об'єктами оподаткування є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.
Під час переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Кодексу № 2755).
Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон № 161) встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Кодексу № 2755 платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Згідно підпункту «е» пункту 30 договору оренди землі від 25.12.2014 (а.с.21-23) встановлено, що у разі відчуження будівель і споруд (або їх часток), розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця у 10-ти денний термін з дня відчуження, а також повідомити нового власника про необхідність оформлення правових документів на землю.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №825/308/17 (ЄДРСР 71979241), від 19.06.2018 у справі №822/2696/17 (ЄДРСР 74820587), від 17.12.2019 у справі № 804/4739/16 (ЄДРСР 86387954), від 27.02.2020 у справі № 804/4665/18 (ЄДРСР 87869016).
Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений законом обов'язок зі сплати орендної плати, на якій розташоване набуте ним майно.
Судом встановлено, що відповідно до нотаріально-посвідченого договору дарування частки у майні від 10.10.2018 ОСОБА_1 подарував 23/100 часток в праві власності на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6-7).
Згідно нотаріально-посвідченого договору дарування частки у майні від 21.09.2018 ОСОБА_1 подарував 9/100 часток на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 (а.с. 9-11).
Відповідно до нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 03.10.2017 ОСОБА_1 продав на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 37/100 часток на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , (а.с.12-13).
Згідно нотаріально-посвідченого договору дарування частки у майні від 30.08.2018 ОСОБА_1 подарував 23/100 частки на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_8 (а.с.14-16).
Відповідно до нотаріально-посвідченого договору дарування частки у майні від 26.10.2018 ОСОБА_1 подарував 29/100 на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_9 (а.с.17-19).
Згідно нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу частки у майні від 11.07.2018 ОСОБА_1 продав 4/25 частки на торгово-готельно-адміністративний комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на користь ПП «Праймтор» (а.с.50-51).
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 відсутні відомості про речові права власності чи інші речові права на зазначений об'єкт зареєстровані за позивачем (а.с.52-55).
Відповідно до заяви, посвідченої нотаріально, поданої до Червонослобідської сільської ради 18.12.2018 повідомлено, що ОСОБА_1 дає згоду на вилучення з його користування земельної ділянки площею 0,3632 га кадастровий номер 7124989000:02:004:0877 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.20)
Судом встановлено, що позивачем у 2017-2018 роках відчужено нерухоме майно (нежитлову будівлю), що розташовано на орендованій земельній ділянці, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу та дарування (23/100 + 9/100 + 23/100 + 29/100 + 4/25 = 1).
З моменту відчуження права власності ОСОБА_1 на будівлю, що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, для позивача така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за третіми особами.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачає, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку твердженню відповідача щодо застосування правових висновків постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 803/3798/16 (ЄДРСР 76139798): орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_3, що підтверджується Договорами від 24.12.2015, інформація про які внесена до Державного земельного кадастру. У зв'язку з цим , суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що саме на ОСОБА_3 покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки», варто зазначити, що у даній справі та справі № 803/3798/16 відмінні обставини, зокрема у справі № 803/3798/16 не відчужувалось нерухома майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, а здійснювалось використання земельної ділянки через створене позивачем фермерське господарство, а тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 803/3798/16 не належать застосуванню до правовідносин у даній справі.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване ППР від 11.07.2019 № 116432-5513-2325 про нарахування орендної плати за податковий період - 2019 рік у сумі 67254,47 грн діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України, без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення у зв'язку з чим ППР від 11.07.2019 № 116432-5513-2325 належить скасувати.
Відповідно до підпункту 60.1.4 та 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Кодексу № 2755 ППР або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно пункту 60.5 статті 60 Кодексу № 2755 у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкової вимоги від 02.12.2019 № 171874-55 та рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018 є похідними від задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР від 11.07.2019 № 116432-5513-2325, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції від 10.03.2020 № 30321274-1 у сумі 840,80 грн (а.с.3) та від 20.03.2020 № 0.0.1655791478.1 у сумі 1345 грн (а.с.40) позивачем сплачено судовий збір у сумі 2185,80 грн. Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області судових витрат із сплати судового збору у сумі 2185,80 грн на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 № 116432-5513-2325 про нарахування орендної плати за податковий період - 2019 рік у сумі 67254,47 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 02.12.2019 № 171874-55 у сумі 67254,47 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 05.12.2019 № 1026/23-00-55-10-018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 2185,80 грн (дві тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 80 копійок).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142920].
Повне судове рішення складено 19.05.2020.
Суддя Л.В. Трофімова