Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 травня 2020 р. № 520/5069/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни третя особа: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування постанов,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61669442 від 30.03.2020 року про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна 12.03.2020 за № 9670 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №№61669442 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №61669442 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів від 30.03.2020 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною в рамках виконавчого провадження №61669442;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що виконавче провадження ВП № 61669442 від 30.03.2020 року відкрито з порушенням законодавства, оскільки на території міста Києва позивач не має жодного майна, не зареєстрована та не перебуває, а відтак дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни в частині відкриття виконавчого провадження №61669442 року та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61669442 від 30.03.2020 року, постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.03.2020 року, постанови про розмір мінімальних витрат від 30.03.2020 року, постанови про арешт коштів від 30.03.2020 року протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою від 21.04.2020 відкрито спрощене провадження з урахуванням положень ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано у відповідача належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 61669442.
На виконання ухвали суду представником відповідача надано копії витребуваних документів.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначила, що відповідно до заяви стягувача, AT «Перший Український Міжнародний Банк», приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 61669442 за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Отже оскаржувані постанови були винесені приватним виконавцем Юхименко О.Л. з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а позовна заява ОСОБА_1 є необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Від представника позивача 14.05.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що наданий відповідачем відзив не містить інформації, якою б володів приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, щодо наявності у боржника майна - грошових коштів (безготівкових коштів) на рахунку у банку, який є стягувачем, та який подав заяву про примусове виконання рішення. Вважає, що відповідачем порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставно відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі, що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 березня 2020 року ВП №61669442.
Положеннями ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення"КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Строк розгляду справи та виготовлення повного тексту здійснено з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
На адресу приватного виконавця Юхименко О.Л. надійшла заява від AT «Перший Український Міжнародний Банк» про примусове виконання рішення.
Відповідно до вказаної заяви, стягувач просив приватного виконавця відкрити, за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9670 виданого 12.03.2020 року приватним нотаріусом КМНО Харою Н.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 36 801, 04 грн.
У вищевказаній заяві, стягувач повідомив приватного виконавця Юхименко О.Л. про те, що у боржника, ОСОБА_1 наявне майно, а саме: рахунок № НОМЕР_1 .
До заяви про примусове виконання рішення стягувачем було додано довідку у якій зазначено, що у ОСОБА_4 є рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT «Перший Український Міжнародний Банк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4 та виписку по рахунку станом на 27.03.2020 року про наявність залишку коштів.
Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9670 вчиненого 12.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 36801,04 грн.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження відповідачем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 3680,10 грн., постанови про визначення розміру мінімальних витрат від 30.03.2020 року в розмірі 219,88 грн., постанову про арешт коштів від 30.03.2020 року, що містяться на рахуноку № НОМЕР_1 , відкритого в AT «Перший Український Міжнародний Банк» та на всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) якою накладено арешт на кошти боржника в загальному розмірі 40 881,14 грн.
Судом також встановлено, що ухвалою Дергачівського району Харківської області від 09.04.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк», особи які можуть отримати статус учасника справи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна.
В порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим документом, а саме: виконавчим написом, вчиненим 12 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрованим в реєстрі за № 9670, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 36 801,04 грн за виконавчим провадженням № 61669442, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною.
На виконання ухвали суду від 09.04.2020, приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 16.04.2020, яка супровідним листом направлена на адресу позивача.
Вважаючи постанови приватного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам що склались між сторонами суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII), виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Частиною 1 ст. 27 Закону № 1403-VIII встановлено, що фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404-VIII).
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VIII).
Судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні №61669442 - фізична особа - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61669442, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в AT «Перший Український Міжнародний Банк», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4., що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до ст.190 Цивільного Кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
За приписами п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 ЦКУ.
Вищевказана позиція також висвітлена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року в справі №905/3542/15.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, від 19 серпня 2019 року в справі № 922/1293/15, розглядаючи дану справу та вирішуючи спір, суду належало встановити не тільки місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів з урахуванням вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави XIII ЦК України в розумінні якої, грошові кошти є майном та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Окрім того, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу "Н", "П", карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, стягувач на підтвердження знаходження майна боржника у м. Києві, а саме: карткового рахунку, надає довідку від 26.03.2020 року за вих.№1_01, у якій вказано, що АТ «ПУМБ» підтверджує, що у клієнта ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_1 від 06.08.2018 року у валюті гривня, відкритий в АТ «ПУМБ», а також надано виписку про залишок на рахунку станом на 27.03.2020 у розмірі 1,00 грн.
Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ "Перший Український Банк України" та випискою по картковому рахунку.
Відповідно, в даному випадку порушення Закону України "Про виконавче провадження" відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Слід також звернути увагу, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
З огляду на вказане, відповідач, а саме приватний виконавець мав прийняти виконавчий документ за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
Жодних інших обґрунтувань щодо скасування постанови, яка є предметом спору, позивачем не наведено, судом не встановлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасуваня постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61669442 від 30.03.2020 року про примусове виконання виконавчого напису не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про розмір мінімальних витрат та постанови про арешт коштів від 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №61669442, слід зазначити наступне.
Статтею 42 Закону № 1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно до п. 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.1 Розділу VI Інструкції, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Пунктом 2 Розділу VI вказаної Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 наведеної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Приписами ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 3 ст. 45 цього ж закону визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Статтею 31 Закону № 1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Крім того, ч. 7 ст. 31 цього Закону передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Статтею 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Крім того, відповідно до ч. 2, 4 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Так, наведені норми встановлюють обов'язок приватного виконавця вчиняти певні виконавчі дії, направленні на виконання виконавчого документу, в тому числі і під час відкриття виконавчого провадження.
Основним доводом для скасування вказаних вище постанов приватного виконавця позивач визначив вчинення відповідачем виконавчих дій не за місцем свого проживання.
Проте, з огляду на правомірність відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність постанов, прийнятих приватним виконавцем 30.03.2020 року у виконавчому провадженні №61669442.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог то у суду немає підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 243-246, 287, 271, 272 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни третя особа: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 травня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.