Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 травня 2020 р. № 520/4971/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40324829) про скасування рішення ,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області - "Повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у державній реєстрації потужності" від 24.03.2020 року № 39.0/39.1-057/373-20 та зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби з Харківській області зареєструвати згідно із заявою ФО-П ОСОБА_1 від 18.03.2020 року потужність оператора ринку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 18.03.2020 до ГУ ДПСС у Харківській області було подано заяву про державну реєстрацію потужності.
Листом ГУ ДПСС у Харківській області від 24.03.2020 року N2 39.0/39.1-057/373-20 було повідомлено про прийняття рішення щодо відмови в державній реєстрації потужності. Дане рішення Відповідача було мотивоване тим, що в заяві зазначена адреса місця проживання та житловий будинок замість адреси потужності. Відповідач прийняв рішення про відмову через те, що, позивачем було подано неповну інформацію про адресу місця знаходження потужності. Відповідач в рішенні про відмову пояснив, що житловий будинок за своїм призначенням не може відповідати змісту поняття "потужність".
Позивач не згоден з позицією відповідача, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідним вказати наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності оператор ринку зобов'язаний подати (надіслати) до територіального органу компетентного органу заяву про державну реєстрацію потужності, в якій зазначаються найменування, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місце проживання оператора ринку, назва (опис) потужності, її адреса, заплановані види діяльності та перелік харчових продуктів, виробництво та/або обіг яких планується здійснювати, вид оператора ринку за класифікацією суб'єктів господарювання, визначеною Господарським кодексом України (суб'єкт мікро-, малого, середнього або великого підприємництва).
Процедура державної реєстрації потужностей, які використовуються на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів та не потребують отримання експлуатаційного дозволу, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам врегульована положеннями Закону України Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та Порядком проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.02.2016 № 39 (далі - Порядок № 39).
Згідно п.п.1.5, 1.6 Порядку № 39, оператор ринку, який станом на дату набрання чинності Законом використовує потужність, на яку не отримано експлуатаційного дозволу, зобов'язаний подати заяву про державну реєстрацію такої потужності до територіального органу компетентного органу.
Державній реєстрації підлягає кожна окрема потужність оператора ринку.
Для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу компетентного органу за адресою потужності заяву за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (п.2.1 Порядку).
Частиною 5 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації потужності є невідповідність заяви встановленій формі, надання в ній неповної інформації або наявність раніше прийнятого рішення про державну реєстрацію цієї потужності. Відмова у державній реєстрації потужностей з інших підстав не дозволяється. У рішенні про відмову в державній реєстрації потужності обов'язково зазначаються підстава для відмови та фактичні обставини, що підтверджують наявність такої підстави.
Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації приймається протягом 10 календарних днів після отримання відповідної заяви оператора ринку. Копія рішення про державну реєстрацію потужності або про відмову у такій реєстрації надається (надсилається) оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Згідно п. 3.7 Порядку № 39, територіальний орган компетентного органу відмовляє у державній реєстрації потужності у таких випадках: 1) заява про державну реєстрацію потужності не відповідає формі, наведеній у додатку 1 до цього Порядку; 2) у заяві про державну реєстрацію потужності оператором ринку надано неповну інформацію.
Відповідно до пунктом 3.8 Порядку № 39, рішення про відмову у державній реєстрації потужності повинно бути прийнято не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності.
Пунктом 3.9 Порядку № 39 визначено, що повідомлення про відмову у державній реєстрації потужності із зазначенням чітких підстав такої відмови надсилається заявнику не пізніше 15 робочих днів після отримання територіальним органом компетентного органу заяви про державну реєстрацію потужності.
Згідно ч. 5 ст. 25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", підставою для відмови у державній реєстрації потужності є, зокрема, надання в у заяві про державну реєстрацію потужності неповної інформації.
Суд зазначає, що однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.
Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України визначено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховну Раду України визначено єдиним органом законодавчої влади, жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплено Конституцією України.
У разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Згідно п. 69 ч. 1 ст. 69 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", потужності - це споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об'єктів санітарних заходів.
Проте, згідно затвердженої форми заяви про державну реєстрацію потужності визначення "реалізація" відноситься до видів діяльності, що плануються здійснювати з використанням потужності.
Відтак, суд зазначає, що підтверджено висновки відповідача щодо подачі позивачем неповної інформації у заяві про державну реєстрацію потужності від 18.03.2020, які містяться в оспорюваному рішенні.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в м. Харкові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про відмову у державній реєстрації потужності, викладене в листі - повідомленні від 24.03.2020 року № 39.0/39.1-057/373-20, прийнято у відповідності до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, через що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації потужності на підставі заяви від 18.03.2020 року та зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію потужності та внести інформацію про зазначену у заяві від 18.03.2020 року потужність до Державного реєстру потужностей операторів ринку, - належить відмовити.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено понесені витрату позивачу не повертаються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про скасування рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.