18 травня 2020 р. № 400/30/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання протиправним та скасування рішення від 04.12.2019 р. № 674/03.19-р., зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.12.2019 року № 674/03.19-р;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити мені пенсію за віком згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з 25.11.2019 року з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати довідку від 22.11.2019 року № 09.5765/04 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), довідку від 22.11.2019 року № 09.5765/04 про складові заробітної плати в органах місцевого самоврядування для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка, за ранг, надбавка за вислугу років), виданих Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулась із заявою до відповідача про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 -VIII. За результатами розгляду заяви відповідач рішенням від 04.12.2019 року № 674/03.19-р відмовив у переведенні пенсії, посилаючись на те, що позивач не відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу». Позивач відмову відповідача вважає протиправною та такою, що порушує її права і законні інтереси.
Відповідач надав відзив на позов, просив в його задоволенні відмовити, та зазначив, що дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 -VIII не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, рішення від 29.10.2019 р. № 613/03.19-р є правомірним, а вимоги позивача задоволенню не підлягають
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
25.11.2019 року позивач подала до відповідача заяву про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 -VIII.
Відповідач рішенням від 04.12.2019 року № 674/03.19-р відмовив у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (надалі Закон № 3723).
Так, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що до стажу державної служби можливо зарахувати періоди роботи позивача з 12.02.1996 року по 23.09.1997 року; з 03.07.2000 року по 15.08.2001 року, з 11.07.2003 року по 08.07.2003 року, з 01.08.2006 року по 22.04.2011 року, що складає 10 років 5 місяців 11 днів.
Разом з тим, відповідач не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача з 27.04.2011 року на посадах особи місцевого самоврядування - Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з відповідним присвоєнням рангу посадової особи місцевого самоврядування.
Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
У п.2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889 -VIII вказано, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
У силу приписів пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 відповідно: державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції чинній з 01.10.2017, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У той же час, попередня редакція ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що була чинною до 01.10.2017, встановлювала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Так, з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889 передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до приписів ст. 1, 2, 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (надалі - Закон № 2493), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889.
Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом № 889 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно з абз.13 п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Так, відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 27.04.2011 року працювала на посаді головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення; 29.01.2013 року призначена на посаду начальника контрольно-ревізійного відділу управління фінансів департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради; 01.07.2015 року призначена на посаду заступника директора департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради; 16.10.2018 року переведена на посаду заступника директора департаменту-начальника управління соціального захисту населення та сімейної політики департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. 03.07.2017 року присвоєно 8 (восьмий) ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах четвертої категорії осіб.
Вказані періоди відповідачем не зараховані до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, з огляду на те, що вказані посади відносяться до посад органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 (закон втратив чинність на підставі Закону № 889, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 розділу XI Закону № 889), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З огляду на вищезазначену норму, необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058.
Таким чином, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
1) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року відповідно до ст. 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 295/16375/16-а.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493 зараховуються до стажу державної служби.
Таким чином, доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до 01.05.2016 року не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
В той же час, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з огляду на відсутність достатнього стажу, то, враховуючи приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.11.2019 року про переведення на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з урахуванням висновків суду у даній справі.
При цьому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, та ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р., з 25.11.2019 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати з огляду на їх передчасність.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 674/0319-р від 04.12.2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про переведення на інший вид пенсії, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12 2015 року з 25.11.2019 року, з урахуванням висновків суду.
4.В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в миколаївській області (вул. Морехідна, 55-е,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник