18 травня 2020 р. № 400/4265/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10,м.Київ,01135
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, Міністерство), в якому просив: визнати протиправною бездіяльністю Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому протягом місяця маю чи не має він право на отримання диплома бакалавра або дубліката диплома бакалавра про закінчення ним інституту в 1981 році; визнати протиправною бездіяльністю Міністерства освіти і науки України щодо повідомлення йому протягом місяця має чи не має він право на отримання диплома магістра або дубліката диплома магістра про закінчення ним інституту в 1981 році; зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити має чи не має він право на отримання диплома бакалавра або дубліката диплома бакалавра про закінчення ним інституту в 1981 році; зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити має чи не має він право на отримання диплома магістра або дубліката диплома магістра про закінчення ним інституту в 1981 році.
Ухвалою суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не відповів на його звернення 19.10.2019 за номером ІЛ-9804416, чим порушив моє право на отримання правової інформації щодо можливості отримання Позивачем диплома бакалавра або диплома магістра для підтвердження вищої освіти здобутої у 1981 році. Відповіді на звернення відповідач не направив, хоча минуло більше місяця.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач отримав від нього достовірну інформацію на його звернення у повному обсязі, листом від 30.10.2019 № 1/11-9517 у строки та у спосіб передбачений законодавством, а саме: частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян». Відповідач також звернув увагу на зловживання позивачем своїми правами при неодноразових зверненнях з тотожними питаннями, на які вже неодноразово отримував обґрунтовані відповіді.
На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
19.10.2019 року позивач звернувся до Урядової гарячої лінії із заявою, зареєстрованою за № ІЛ-9804416, згідно якої повідомив, що у 1981 році він закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут імені В.Г. Бєлінського і отримав диплом, який повернув до інституту через наявність у ньому помилок. Дотепер не отримав диплом без помилок. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського (далі - Університет), який є правонаступником інституту, не може видати диплом, бо немає бланків дипломів зразка СРСР. А також просив повідомити, чи має він право на отримання диплома бакалавра або дубліката диплома бакалавра про закінчення ним інституту в 1981 році, або право на отримання диплома магістра або дубліката диплома магістра про закінчення ним інституту в 1981 році.
Заява позивача була направлена до Міністерства освіти та науки України.
Листом від 30.10.2019 року № 1/11-9517 відповідач надав відповідь на звернення позивача, зокрема на заяву від 19.10.2019 № ІЛ-9804416, в якій повідомив, що у зв'язку з тим, що Позивач здобув вищу освіту у 1981 році йому не може бути видано диплом (дублікат диплома) бакалавра, а також диплом (дублікат диплома) магістра. У випадку, якщо первинний документ про вищу освіту було видано до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 16.04.1997 «Про внесення змін і доповнень до переліку і зразків документів про освіту та вчені звання в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1993 р. № 1058», дублікат документа про вищу освіту видається закладами вищої освіти за Формою (зразком) диплома спеціаліста з відтворенням всієї інформації про документ про вищу освіту, що містилась у первинному документі про вищу освіту, сформована в ЄДЕБО згідно з Переліком інформації, яка повинна міститися в документах про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 193.» Додатково проінформовано що Міністерством освіти і науки України неодноразово надавались Вам грунтовні відповіді з роз'ясненнями з питань, що стосуються видачі Миколаївським національним університетом імені В. ОСОБА_2 Сухомлинського дубліката диплома про вищу освіту, здобуту Позивачем у 1981 році в Миколаївському державному педагогічному інституті імені В. Г. Бєлінського, а також можливості наразі отримання дубліката диплома відповідно до чинного законодавства. Зокрема, протягом тільки 2018, 2019 років Міністерством надіслано відповіді-роз'яснення від 16.01.2018 № 1/11-474, від 30.01.2018 № 1/11-1034, від № 1/11-3853, від 26.12.2018 № 1/11-14652, від 04.03.2019 № 1/11-2255, від 12.03.2019 № 1/11-2540, від 26.03.2019 № 1/11-3052 та № 1/11-3053, від № 3.4.3/8-19, від 18.06.2019 № 1/11-5654, від 19.06.2019 №3.4.3/87-19.
Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України № 393).
Відповідно до ст. 1 Закону України № 393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом ст. 3 Закону України № 393 заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
У відповідності до ст. 15 Закону України № 393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За приписами ст. 20 Закону України № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на заяву (звернення) позивача від 19.10.2019 року № ІЛ-9804416 надано у встановлені Законом України № 393 строки та містить у собі відповідь на поставлене питання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, метою адміністративного судочинства є захист саме порушеного права особи.
Дослідивши надані сторонами докази та заяви по суті справи, суд встановив, що права позивача при розгляді його звернення відповідачем не порушені, оскільки відповідачем дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України, надано відповідь по суті поставленого питання та у визначений Законом України № 393 строк.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник