19 травня 2020 року № 320/1817/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 11695,50 грн, та за весь час прострочення три проценти річних яка складає 350,84 грн, всього виплатити 12046,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у жовтні 2019 року вона звернулась до пенсійного органу із заявою, в якій просила видати довідку про отримання пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 та нарахувати за даний період додаткову пенсію по інфляції, а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних від простроченої нарахованої суми індексу інфляції. Проте, розглянувши заяву позивача, відповідач повідомив, що підстав для розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних немає. На думку позивача, такі дії пенсійного органу звужують її права як пенсіонера та знижують рівень її соціальної захищеності.
Відповідач, з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що обов'язок індексації грошового доходу позивача у повній мірі покладався на її роботодавця, а індексації підлягав виключно дохід у виді заробітної плати. Пояснив, що у даному випадку пенсійний орган не має правових підстав для здійснення індексації пенсії позивача.
Ухвалою суду від 04.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУМВС України в Київській області 14.04.1997.
Позивач має статус особи, яка постраждала від наслідків аварії Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням від 17.08..1993 серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи убачається, що 15.10.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою, в якій просила нарахувати їй недоотриману додаткову пенсію по інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018, а також нарахувати та виплатити 3% річних від простроченої цієї нарахованої суми по індексу інфляції.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 18.10.2019 №1227/П-01 повідомило позивачу про те, що згідно з чинним законодавством розмір пенсії позивача встановлено вірно.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.06.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1078), Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2019 році», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці та пенсії.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. За приписами частини 5 цієї статті індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Таким чином, проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що обчислення індексу споживчих цін відбувається у наступному місяці, що слідує за місяцем, у якому величина індексу таких цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток. Тобто, обчислення індексації здійснюється, у разі перевищення порогу індексації в розмірі 101 відсоток.
Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІ, який набрав чинності 01.01.2016, внесені зміни до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а саме: індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Тобто, з 01.01.2016 обчислення індексації здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення" були внесені зміни, зокрема, доповнено статтю 5 частиною 6 такого змісту: "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік".
Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII набрав чинності з 01.01.2015.
Таким чином, з 01.01.2015 статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 6 вказаного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні зміни були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення».
Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» є доречним у межах спірних відносин з огляду на дію загальноправового принципу дії норми права у часі, що дозволяє подальше застосування постанови Уряду.
Отже, враховуючи Прикінцеві положення закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік», індексація повинна бути проведена у відповідності до положень Порядку № 1078.
Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними.
Кабінетом Міністрів України, на виконання «Прикінцевих положень» Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", було винесено постанову від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою затверджено зміни до Порядку № 1078, які підлягали застосуванню, починаючи з 01.12.2015 року.
Пункт 6 Порядку № 1078 доповнено абзацом, який передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Слід зазначити, що у зв'язку з набранням 11.10.2017 чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» мала наступну редакцію: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд зазначає, що з 01.01.2015 проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У той же час, відповідно до п. 3 вищезгаданого Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078 - у редакції, що діяла у період, заявлений для індексації), до об'єктів індексації, визначених у п. 2, не відносились, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуваннями виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Суд зазначає, що індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати.
За приписами абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Між тим, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Водночас, Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 по справі № 21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв'язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться.
З вищевказаного з'ясовується, що пенсія, яку отримує позивач, є об'єктом індексації, яка має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі якщо індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Натомість, з матеріалів справи, зокрема, з даних індексу інфляції по Україні за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, встановлюється наступне.
Згідно вказаних офіційних даних, у січні 2014 року індекс споживчих цін склав - 100,2 відсотка, у лютому 2014 склав - 100,6 відсотка, у березні - 2014 року склав - 102,2 відсотка, у квітні 2014 року - 103,8 відсотка, у травні 2014 року - 103,8 відсотка, у червні 2014 року - 101 відсоток, у липні 2014 року - 100,4 відсотка, у серпні - 2014 року - 100,8 відсотка, у вересні 2014 року - 102,9 відсотка, у жовтні 2014 року - 102,4 відсотка, у листопаді 2014 року - 101,9 відсотка, у грудні 2014 року - 103,0 відсотка.
Тобто, у 2014 у березні, квітні, травні, вересні, жовтні, листопаді та грудні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 101 відсоток.
У 2015 році відсоток індексу інфляції становив: у січні - 103,1, у лютому - 105,3, у березні - 110,8, у квітні - 114,0, у травні - 102,2, у червні - 100,4, у липні - 99,0, у серпні - 99,2, у вересні - 102, 3, у жовтні - 98,7, у листопаді - 102,0, у грудні - 100,7.
Тобто, у 2015 році у січні, лютому, березні, квітні, травні, вересні та листопаді індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 101 відсоток.
Позаяк, суд звертає увагу на те, що з 01.01.2016 обчислення індексації цін здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.
Так, у 2016 році відсоток індексу інфляції становив: у січні - 100,9, у лютому - 99,6, у березні - 101,0, у квітні - 103,5, у травні - 100,1, у червні - 99,8, у липні - 99,9, у серпні - 99,7, у вересні - 101,8, у жовтні - 102,8, у листопаді - 101,8, у грудні - 100,9.
Тобто, у 2016 році лише у квітні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка, що становило 103,5.
За 2017 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 101,1, лютий - 101,0, березень - 101,8, квітень - 100,9, травень - 101,3, червень - 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0, у жовтні - 101,2, у листопаді - 100,9, у грудні - 101,0.
З наведеного з'ясовується, що за період 2017 року індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка.
За 2018 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 101,5, лютому - 100,9, березень - 101,1, квітень - 100,8, травень - 100,0, червень - 100,0, липень - 99,3, серпень - 100,0, вересень - 101,9, у жовтні - 101,7, у листопаді - 101,4, у грудні - 100,8.
Таким же чином, з наведеного з'ясовується, що за період 2018 року індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, на те, що з урахуванням наведених норм, індексація пенсії має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі коли індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 01.01.2016 в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Водночас, суд наголошує, що позивачем не надано жодних, у розумінні статті 73 КАС України, доказів того, що управління Пенсійного фонду України, не здійснило індексацію його пенсії за періоди, коли індекс споживчих цін перевищував законодавчо встановлений рівень і не виплатило відповідні суми збільшення.
При цьому, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 11.10.2019 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, розмір пенсії позивача є більшим від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у спірний період.
У підсумку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, фінансування вказаних витрат здійснюється в межах відповідного бюджету, а під час розгляду справи не встановлено порушення вказаних правил відповідачем відносно позивача, враховуючи те, що заявлений позивачем спосіб проведення індексації не передбачений законодавством України.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.