Справа №380/2894/20
15 травня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:
-визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650007895 від 24.12.2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 21.12.2019 року, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії позивачу через відсутність достатнього стажу роботи останньої у галузі освіти. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, зазначаючи, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-4/2019 визнано неконституційними п.«а» ст.54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відтак Пенсійний фонд неправомірно відмовив у призначенні пенсії за вислугою років.
Ухвалою судді від 15.04.2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Цією ухвалою було зобов'язано відповідача подати до суду належним чином завірені копії оскаржуваного рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650007895 від 24.12.2019 року, заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.12.2019 року та доказів, які слугували підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
На заперечення проти позовних вимог від відповідача надійшов до суду 07.05.2020 року (вх.№23139) відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що права позивача щодо призначення пенсії жодним чином не були порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Також, у відзиві зазначено, що відповідачем розраховано стаж позивача, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року. Станом на 11.10.2017 року стаж роботи позивача складав 26 років 1 місяць 26 днів, тобто менше ніж 26 років 6 місяців. Відтак, у позивача відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії.
При цьому, станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду витребуваних доказів.
Дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач працювала з 15.08.1991 року (наказ №105 від 15.08.1991 року) по 31.10.2018 року (наказ №239 від 30.10.2018 року) на посаді вихователя Рава-Руського дошкільного закладу №1.
Даний факт підтверджується копією трудової книжки (серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Жовківського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою від 21.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років, згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.12.2019 року №134650007895 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що відповідно до наданих документів, спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 року складає 26 років 01 місяць 26 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з означеним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (надалі по тексту - Закон №1788) визначено, що за цим Законом призначаються: а)трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б)соціальні пенсії.
Згідно до статті 7 Закону №1788, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 52 Закону №1788, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (надалі по тексту - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII (надалі по тексту - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788.
Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04.06.2019 року при призначенні пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.
Отже, на день звернення позивача із заявою від 21.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.
Так, до Переліку віднесено, зокрема: дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки; дошкільні навчальні заклади всіх типів.
До Переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено, зокрема: директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної частини або роботи, вчителі, вихователі, вихователі-методисти, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, майстри виробничого навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, музичні керівники.
Згідно статті 62 Закону №1788 та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Із матеріалів справи вбачається, спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 становить понад 27 років.
При цьому, згідно спірного рішення та як зазначає у відзиві на позовну заяву сам відповідач, спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 року складає 26 років 01 місяць 26 днів.
Суд зауважує, що згідно записів у трудовій книжці, спеціальний стаж позивача на момент звернення до відповідача, становить більше, ніж 25 років, що дає право на отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, суд не приймає до уваги, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугою років, позивач набула право на отримання такої пенсії незалежно від віку, згідно пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788, як працівник освіти, який має спеціальний стаж роботи більше 25 років.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 24.12.2019 року підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02), Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» №28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» №45701/99).
На підставі викладеного вище, ураховуючи невірне тлумачення відповідачем положень законодавства, скасування спірного рішення, суд, з метою належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду у цій справі.
За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на її користь з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650007895 від 24.12.2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 21.12.2019 року, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Сасевич О.М.