Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
14 травня 2020 року
м. Шаргород
справа № 152/318/20
провадження 1-кп/152/41/20
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12020020360000017 від 16.01.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Строїнці Тиврівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, невійськовозобов'язаного, раніше судимого - 07.12.2012 Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців; 22.07.2016 Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців; 14.06.2017 Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, звільненого умовно - достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, на не відбутий строк - 09 місяців 27 днів на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.07.2019,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
зі сторони обвинувачення
прокурора ОСОБА_4
зі сторони захисту
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_3 , 13 січня 2020 року приблизно о 22 годині прийшов до домогосподарства ОСОБА_6 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та побачив, що власник домогосподарства спить, після чого у нього виник умисел на вчинення крадіжки музичного центру, який перебував у веранді будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно, викрав музичний центр «SHARP» моделі «CD-K1600Z(BK)», вартість якого відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 358/20-21 від 22.01.2020 складає 873 грн., після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 873 грн.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, просив його суворо не карати.
Суду показав, що 13 січня 2020 року приблизно о 22 годині він прийшов у гості до ОСОБА_6 , який проживає в АДРЕСА_2 , і з яким він товаришує, де побачив, що власник домогосподарства спить, після чого у нього виник умисел на вчинення крадіжки музичного центру, який перебував у веранді будинку. Далі переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав музичний центр «SHARP», відніс його до себе додому і використовував для прослуховування музики.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, згідно з приписами ч.6 ст. 22 КК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Виконуючи вимоги ст.349 КПК України, суд з'ясував думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Прокурор ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 вважають за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, про що ОСОБА_3 подав письмову заяву (а.п. 48).
Потерпілий ОСОБА_6 не заперечує щодо розгляду кримінального провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України (а.п. 49).
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_6 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 та потерпілому ОСОБА_6 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини провадження у апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 та переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які викладені в обвинувальному акті і ніким не оспорюються та про можливість проведення судового розгляду за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що він 13 січня 2020 року приблизно о 22 годині прийшов до домогосподарства ОСОБА_6 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та побачив, що власник домогосподарства спить, після чого у нього виник умисел на вчинення крадіжки музичного центру, який перебував у веранді будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно, викрав музичний центр «SHARP» моделі «CD-K1600Z(BK)», вартість якого відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 358/20-21 від 22.01.2020 складає 873 грн., після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 873 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягають у крадіжці, вчиненій повторно органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в період строку умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, отже йому слід призначити покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України та роз'яснень, що містяться в п.п. 25- 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), відповідно до яких за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 статтей 69, 69 -1 КК України суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує загальні засади призначення покарання: законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_3 негативно характеризується за місцем проживання в с. Юхимівка Шаргородського району Вінницької області, вчинив кримінальне правопорушення в період строку умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.
На обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває (а.п. 57, 58).
Потерпілий ОСОБА_6 просить суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини суд, відповідно до ст. 66 КК України відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
За вказаних обставин суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений, будучи неодноразово судимим, під час строку умовно - дострокового звільнення від відбуття покарання, належних висновків для себе не зробив, і через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, протягом невідбутої частини покарання вчинив новий умисний корисливий середньої тяжкості злочин проти власності.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі "Скополла проти Італії" зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку суду, призначення саме такого виду покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.
За правилами ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 314 грн.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити згідно з положеннями ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст. 368, ч.1 ст. 369, ст.ст. 373 - 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання у виді чотирьох місяців позбавлення волі за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.06.2017 і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк один рік чотири місяці.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 - не застосовувати.
Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання обчислювати з дня його затримання на виконання цього вироку суду.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 314 (триста чотирнадцять) гривень.
Речовий доказ: музичний центр «SHARP» моделі «CD-K1600Z(BK)» - залишити у власності потерпілого ОСОБА_6 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1