Житомирський апеляційний суд
Справа №935/900/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 травня 2020 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд
в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2020 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванків Андрушівського району Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні № 12020060190000187,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із покладанням відповідних обов'язків.
Посилається на те, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що підозра є необґрунтованою, а дії підозрюваного підпадають під кваліфікацію ч.1 ст.124 КК України, що є злочином середньої тяжкості.
Посилається на те, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпідставно послався на тяжкість злочину, оскільки дана обставина не може бути сама по собі обґрунтуванням необхідності обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Вважає, що у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні достовірні дані, які б давали підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Матеріали провадження не містять переконливих даних, які б унеможливлювали перебування підозрюваного на іншому, не пов'язаному із позбавленням волі, запобіжному заході: домашньому арешті або особистому зобов'язанні.
Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2020 року клопотання старшого слідчого СВ Коростишівського ВП ГУ НП у Житомирській області ОСОБА_9 задоволено.
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 25.06.2020.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а також існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор та слідчий, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, є доцільним для запобігання вищевказаним ризикам.
Досудовим слідством встановлено, що 25.04.2020, близько 15 год., ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у кімнаті за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розпочав словесний конфлікт та штовханину зі своїм батьком ОСОБА_6 з приводу не надання останнім коштів на алкогольні напої, під час чого ОСОБА_6 , перебуваючи також в стані алкогольного сп'яніння, вирішив заподіяти своєму синові ОСОБА_10 тілесне ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень, будучи байдужим до наслідків своїх дій, ОСОБА_6 дістав свій розкладний ніж із кишені штанів та лезом ножа наніс ОСОБА_10 із достатньою силою один удар в область серця, заподіявши останньому тілесне ушкодження.
У результаті злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_10 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани з проникненням у плевральну порожнину, проникаюче пошкодження шлуночка лівого серця, яке по своїй категорії відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечним для життя в момент його заподіяння.
За даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060190000187 від 25.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
25.04.2020 о 19год. 20хв. відповідно до вимог ст.208 КПК України, ОСОБА_6 було затримано.
25.04.2020 ОСОБА_6 за наявності достатніх доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінальної провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинена підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності в обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконати неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення О'Нага United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Стандарт, встановлений статтею 5 § 1(c) Конвенції, не передбачає, що поліція повинна мати достатні докази для пред'явлення обвинувачення на момент арешту (О'Нага v. United Kingdom 16 October 2001, §36).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, of 28 October 1994, § 55; K.-F. v. Germany of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, of 22 October 1997, § 51).
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 (а.с.18-20), протоколом огляду місця події від 25.04.2020 року (а.с.7-11), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 25.04.2020 року(а.с.25), іншими матеріалами кримінального провадження.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність доказів, які були долучені до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_6 , і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Тому посилання захисника щодо необґрунтованої підозри ОСОБА_6 є безпідставні.
З журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, або вчинити інше чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_6 може переховуватись від слідства та суду, оскільки підозрюваний з місця злочину зник, залишивши потерпілого без допомоги та намагався знищити сліди вчинення кримінального правопорушення, а саме витер із знаряддя вчинення кримінального правопорушення (розкладного ножа) сліди крові. Також слідчим суддею враховано й те, що підозрюваний проживає за однією адресою з потерпілим, який є його сином, а також дружиною, яка є свідком, та може незаконно впливати на них, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яким передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, за адресою якого просить застосувати щодо нього домашній арешт, висновків слідчого судді не спростовують.
На думку колегії суддів, наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, враховуючи той факт, що він проживає в одній квартирі разом з потерпілим та свідком по кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчим суддею враховано, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є пенсіонером, характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя, та прийшов до обґрунтованого висновку, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2020 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: