печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21053/18-ц
28 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Хабеця О.О.,
справа №757/21053/18-ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: шоста Київська державна нотаріальна контора
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: шоста Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
представник позивача: ОСОБА_3 ,
представник відповідача: ОСОБА_4 ,
У травні 2018 року до суду надійшла вказана позовна заява, в обґрунтування якої позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 . Він та відповідач є спадкоємцями після померлої.
Оскільки він не проживав за однією адресою зі спадкодавцем, звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак йому було відмовлено в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Зауважив, що строк був ним пропущений з поважної причини, а саме: в зв'язку зі своєю інвалідністю та необхідністю постійного лікування, а також побоюванням за життя батька, який пережив матір та проживав разом з відповідачем в квартирі. Періодично відвідуючи батька він помічав, що останній знаходиться в пригніченому стані та сильно схуд. Також зауважував на те, що позивач неодноразово повідомляв його про повний контроль над батьками, в зв'язку з чим він прийняв рішення якомога менше відвідувати батьків, а потім і батька, аби уникнути загострень у стосунках з відповідачем.
Отже, побоювання за життя та здоров'я батька, після смерті матері, зупиняло його від вжиття заходів з реалізації свого права на спадкування. Лише після смерті батька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 він наважився заявити про свої спадкові права, звернувшись до нотаріальної контори.
Також позивач просить суд звернути увагу на факт складання ОСОБА_5 заповіту на ім'я відповідача. Він, як інвалід та непрацездатна особа, в даному випадку має право на обов'язкову частку в спадковому майні.
Просив суд задовольнити його вимоги та визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
12.11.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дійсно він проживав разом з батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 аж до смерті кожного з батьків. Не заперечував також той факт, що прийняв спадщину за заповітом після смерті матері. Визнається відповідачем й факт візитів позивача до квартири з метою відвідати батьків, а після смерті ОСОБА_5 , позивач інколи навідував батька. Разом з тим, відповідачем повністю відкидаються домисли позивача про психологічний тиск на батьків з його (відповідача) боку. Заперечуючи вказані в позові обставини, відповідач зауважив про відсутність підстав у позивача відчувати страх за життя та здоров'я батьків, посилаючись на його суб'єктивне психологічне сприйняття ситуації, яке не має логічного пояснення. Крім того, зауважує, що, маючи змогу відвідувати батьків, й про це йдеться в самому позові, позивач мав фізичну можливість звернутись до органів нотаріату з метою оформлення своїх спадкових прав. Посилаючись на п. 2 інформаційного листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, де мова йде про те, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як: юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця прийняття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже вважає причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері неповажними та, відповідно, просив відмовити у задоволені позову.
19.12.2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому фактично дублюються обставини, викладені в позові. Одночасно позивач просив долучити до справи копію медичної довідки від 03.01.2019 року про загальний стан здоров'я позивача.
Разом з тим, враховуючи, що відзив на позов відповідачем подано з порушенням строку на його подання, і питання про його поновлення не порушено, суд не враховує даний відзив при ухвалені рішення. Відповідно відповідь на відзив також не береться судом до уваги.
Вислухавши позивача, відповідача, представників сторін, свідка ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Із матеріалів копії спадкової справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (мати позивача та відповідача).
Із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 - 25.01.2018 року та ОСОБА_1 - 20.03.2018 року (а.с.28, 38).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт на ім'я ОСОБА_2 (а.с.37).
Адреса реєстрації місця проживання спадкодавця ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 (а.с. 31 зворот).
ОСОБА_2 зареєстрований за цією ж адресою з 24.11.1978 року (а.с.31).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 05.06.1972 року.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначений строк для прийняття спадщини який становить шість місяців і починається з часу відкриття спадщини.
Згідно абз. 3 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 (далі - постанова Пленуму ВСУ) визначено, що той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку і не проживав зі спадкодавцем на день його смерті та не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.
Тобто для осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині розповсюджується загальний строк для подання відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживав окремо від спадкодавця, про смерть останньої був обізнаний, протягом встановленого шестимісячного строку не звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 . З такою заявою він звернувся у березні 2018 року, тобто після пливу шестимісячного строку. Отже вважається таким, що не прийняв спадщину.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що не скористався своїми спадковими правами з підстави тривалої хвороби (із посиланням на виписки з медичної картки), а також побоювань за життя та здоров'я батька.
Разом з тим, зазначені підстави не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини враховуючи, що стан здоров'я позивача дозволяв йому самостійно пересуватись, про що також зазначено в самому позові (а.с.3, абз.3 зверху), де йдеться про відвідування позивачем своїх батьків ще за їх життя, що також підтверджено показами допитаного в якості свідка сина позивача - ОСОБА_7 .
Згідно медичних довідок позивач дійсно має захворювання опорно-рухового апарату, в зв'язку з отриманою травмою, яке втім дозволяє позивачу вести нормальний спосіб життя та вільно пересуватись.
З копії довідки МСЕК серії 10ААА №767337 (а.с.10) вбачається, що позивач хоча й за умови спеціально створених умов, але може працювати.
Позовні вимоги в частині зазначення причини в якості поважної - побоювання за життя та здоров'я батька, не підтверджені належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приймаючи до уваги не надання позивачем доказів на підтвердження обставин, які об'єктивно та істотно перешкодили реалізації ним права на прийняття спадщини після смерті матері шляхом звернення у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1223, 1268, 1270, 1272 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 90, 91, 95, 141,258-259, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.05.1999 року);
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Третя особа: шоста Київська державна нотаріальна контора (адреса: м. Київ, вул. Інститутська, 13-А).
Суддя Г.О.Матійчук