печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11317/19-ц
"17" травня 2019 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,
при секретарі Кирилюк С.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Тузової В.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі №757/11317/19-ц за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення дії договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення дії договору фінансового лізингу та стягнення коштів.
Ухвалою суду від 08.04.2019 у справі було відкрито провадження.
Так, 16.05.2019 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач, просить суд: заборонити Акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» вичняти дії щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячних лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № ZP38A !00000636 вsд 11.05.2018.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом поданого позову є припинення дії договору фінансового лізингу №ZP38A!00000636 від 11.05.2018, стягнення авансового лізингового платежу у розмірі 40 000,00 та зайве сплачених платежів на суму 20 943,35.
Між позивачем та відповідачем 11.05.2018 укладено Договір, відповідно до його умов відповідач зобов'язався набути у власність транспортний засіб та передати його у платне володіння та користування позивачу, а позивач зобов'язався прийняти транспортний засіб та сплачувати лізингові платежі й платежі з відшкодування витрат відповідача, пов'язаних з виконанням Договору.
Відповідно до умов Договору, обов'язок зі страхування предмету лізингу було покладено на Лізингодавця, а обов'язок з відшкодування вартості страхування предмету лізингу - на Лізингоодержувача (п. п. 5.1., 5.3. Договору).
Виходячи з положень Договору вбачається, що предмет лізингу в день укладення Договору, але до фактичної його передачі Лізингоодержувачу, в обов'язковому порядку повинен бути застрахований Лізингодавцем.
Однак, в порушення умов Договору, 11.05.2018 Лізингодавець передав Лізингоодержувачу незастрахований предмет лізингу, який 13.05.2018 було викрадено.
Умовами Договору сторони передбачили, що у разі крадіжки чи протиправного вилучення предмету лізингу дія Договору припиняється, а Лізингодавець зараховує суму отриманого від страхової компанії відшкодування на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Договором лізингу.
Як зазначає представник позивача, на даний час замість погашення заборгованості Лізингоодержувача за рахунок отриманого від страхової компанії відшкодування та припинення дії Договору, позивач щомісячно отримує нарахування лізингових платежів, які добросовісно сплачує. Позовна вимога позивача про стягнення зайво сплачених платежів у розмірі 20943,35 грн. розрахована за період з 13 травня 2018 року по лютий 2019 року.
Станом на день відкриття провадження в даній справі загальна сума сплачених Позивачем щомісячних лізингових платежів збільшується та вже на день подання цієї заяви становить 27 543,36 грн.
Оскільки, кожний місяць загальний розмір здійснених позивачем платежів збільшується, тому кожного місяця йде збільшення позовних вимог. Тобто, позивачу необхідно протягом всього строку розгляду справи подавати заяви про збільшення заявлених вимог, і якщо до винесення судом рішення в цій справі позивач не встигне подати таку заяву, то його права та інтереси не будуть ефективно захищені судом.
Крім того, відповідно до п. 14.3. Договору до складу щомісячного лізингового платежу входить: платіж з відшкодування частини вартості Предмету лізингу; винагорода за користування Предметом лізингу в розмірі 23,9% річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості Предмета лізингу; платежі з відшкодування витрат Лізингодавця, пов'язаних зі страхуванням предмета лізингу за договором.
З 13.05.2018 Позивач не користується Предметом лізингу, він вибув із володіння Лізингоодержувача протиправно, про що порушено кримінальне провадження, а відшкодування на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Договором лізингу не отримано Лізингодавцем саме з його вини.
В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання просила його задовольнити.
Представник відповідача заперечувала щодо задоволення клопотання, зазначивши, що воно є необґрунтованим.
Суд, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки обставини, які зазначені в заяві підтверджуються матеріалами справи, зокрема довідкою виданою слідчим СВ Вознесенського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Андрієнка В.С., яка підтверджує факт того, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12018080060001228 за фактом викрадення автомобіля «ЗАЗ Сенс» державний номер НОМЕР_2 (а.с. № 41 ), тому з врахуванням обставин справи та умов договору, суд вважає, що станом на день розгляду вказаного питання, існує необхідність в забезпеченні позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі №757/11317/19-ц за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення дії договору фінансового лізингу та стягнення коштів, - задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» вичняти дії щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячних лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № ZP38A !00000636 вsд 11.05.2018.
Відповідно до ст. 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2019.
Суддя: Т.Г. Ільєва