14.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4248/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,
Секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 (суддя Ліпинський О.В.)
у справі № 904/4248/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі - Логістик", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 3 844 918, 95 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-Логістик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 3 844 918, 95 грн., з яких: 3 606 031, 70 грн. - основний борг, 88 915, 85 грн. - 20% річних, 149 971, 40 грн. - пеня.
Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019 в частині оплати за надані послуги.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДенДі - Логістик" 3 606 031 грн. 70 коп. основного боргу, 88 915 грн. 85 коп. 20% річних, 149 971 грн. 40 коп. пені, 57 673 грн. 78 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення прийнято без з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не досліджено у повному обсязі умови договору, зокрема п.4.1 Договору, який передбачає, що підставою для сплати відповідачем попередньої оплати по Договору - є виставлений рахунок позивача. Тобто позивач повинен був виставити рахунок для оплати, що останнім здійснено не було. Окрім того, судом не встановлено дату виникнення та порушення зобов'язання відповідача по договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 для розгляду справи 904/4248/19 призначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, та надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом сплати судового збору.
05.02.2020 року від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої надано докази сплати судового збору .
У зв'язку з відпусткою головуючого судді Мороза В.Ф., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження визначено колегію у складі головуючого судді Білецької Л.М., суддів Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, справу №904/4248/19 передано раніше визначеному складу колегії суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19 призначено у судове засідання з викликом сторін на 19.03.2020.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що рахунок-фактура не є первинним документом, а містить в собі лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер та не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України. Окрім того вказує, що договір містить умови щодо строку та порядку оплати, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем. Також позивач вказує, що відповідачем здійснювалися оплати за надані послуги та у повному обсязі оплачено Акт виконаних робіт №487 від 30.06.2019 на суму 364 153,20 грн. та Акти виконаних робіт №569 від 26.07.2019 на суму 43 352,10 грн. Окрім того, за Актом виконаних робіт №584 від 31.07.2019 ним було сплачено 3 142 494,70 грн. при цьому під час оплати в графі призначення платежу відповідач посилався не на рахунок-фактуру, а на договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019 як на підставу для оплати за надані послуги. В апеляційній сказі відповідач зазначає, що позивачем не виставлялися рахунки-фактури на оплату, проте договором передбачено виставлення рахунків щодо платежів, що стосуються 100% попередньої оплати. При цьому п.4.5 Договору передбачено, що у разі якщо вартість наданих послуг, що вказана в акті виконаних робіт . перевищує сплачену клієнтом суму передоплати, то клієнт сплачує різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту. В даному пункті відсутні посилання на пред'явлення рахунку. Оплата здійснюється виключно у зв'язку із підписанням акту виконаних робіт.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.06.2019 між Позивачем (Експедитором) та Відповідачем (Клієнтом) було укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ. (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі зі текстом договору "послуги").
Відповідно до п. 1.2. Договору вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в Протоколі погодження договірної ціни/Додатку, який є його невід'ємною частиною.
Діяльність Сторін регламентується існуючими положеннями Статуту залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, діючими правилами "СМГС", міжурядовими та прикордонними залізничними Угодами, національним та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України. (п. 1.3. Договору).
Виконуючи обов'язки за цим договором, згідно умов п. 1.1., експедитор може надавати такі види транспортно-експедиційних послуг як організація перевезення вантажів різними видами транспорту, організація робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, складуванням, зберіганням, зважуванням, митним оформленням вантажів клієнта та інше, надавати у користування вагони, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов'язань, визначених цим договором (п. 1.4. Договору).
Пунктами п.п. 2.2.9., 2.2.10. Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний сплачувати експедитору додаткові платежі та збори, невраховані при узгодженні вартості перевезення, необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу, а також додаткові втрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу, при наявності документального підтвердження. Сплачувати експедитору витрати пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, інші витрати нараховані залізницею, при наявності документального підтвердження.
Згідно п. 3.1. Договору вартість послуг за договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується протокол погодження договірної ціни / Додаток, який є невід'ємною його частиною. Розмір плати експедитору входить до загальної вартості транспортно-експедиційного обслуговування, яка зазначена в Протоколі погодження договірної ціни/Додатку та в Акті виконаних робіт.
Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України. Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно Актів виконаних робіт (п.п. 3.2, 3.4. Договору).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку. Банківські витрати несе клієнт. Датою оплати грошових коштів по даному договору є дата їх зарахування на розрахунковий рахунок експедитора або дата їх списання із розрахункового рахунку експедитора у випадку повернення передоплати клієнту.
Відповідно до п. 4.2., 4.3. Договору в дорученні банку на перерахування грошових коштів клієнт зазначає за які перевезення проводяться оплата, номер договору, рахунку. Сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно.
Після проведення звірки сторонами підписується Акт виконаних робіт (п. 4.4. Договору).
У разі якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказана у Акті виконаних робіт, перевищує сплачену Клієнтом суму передоплати, Клієнт сплачує різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту. Моментом підписання Акту виконаних робіт є дата Акту, якщо інше не вказано сторонами в самому Акті (п.4.5 Договору).
Згідно п. 6.1. Договору надання послуг, вказаних в п. 1.1. Договору, підтверджується Актами виконаних робіт, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов Договору у період з 06.07.2019 по 31.07.2019 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення 201 вагону на загальну суму 6 748 526,40 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт №584 від 31.07.2019.
Вказаний акт підписано та скріплено печатками ТОВ «ДенДі-Логістик» та ТОВ «Торговий дім «Дніпровський трубопрокатний завод». Згідно зазначеного акту загальна вартість робіт складає 6 748 526,40 грн. Роботи виконано у повному обсязі, претензій по об'єму, якості та термінах виконання (ненадання) у сторін не має.
Відповідачем частково оплачено вартість послуг за Актом виконаних робіт (наданих послуг) №584 від 31.07.2019 у розмірі 3 142 494,70 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи виписками з особового рахунку ТОВ «ДенДі-Логістик».
27.08.2019 позивач звернувся до відповідача з листом, згідно якого просив сплатити суму залишку заборгованості за надані послуги у розмірі 3 906 031,71 грн. в строк до 30.08.2019.
Відповідачем не сплачено суму залишку заборгованості у розмірі 3 906 031,71 грн., що і стало причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Аналогічні положення містяться в статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність".
Згідно норм ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт, зокрема, зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Умовами Договору транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019 передбачено, що клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку (п.4.1 Договору).
У разі, якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказані у Акті виконаних робіт перевищує сплачену клієнтом суму передоплати, клієнт сплачує різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту. Моментом підписання Акту виконаних робіт є дата акту, якщо інше не вказано сторонами у самому Акті (п. 4.5 Договору).
Таким чином сторони в договорі погодили порядок здійснення розрахунків за надані послуги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) підписаними сторонами у справі.
В свою чергу відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Так за Актом виконаних робіт №584 від 31.07.2019 відповідач здійснив оплату за надані послуги частково у розмірі 3 142 494,70 грн., що підтверджується банківськими виписками наданими в матеріали справи.
Доказів виконання своїх зобов'язань за договором у повному обсязі відповідачем не надано. Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складала 3 606 031,70 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми залишку заборгованості за надані послуги у розмірі 3 606 031,70 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно п. 8.6 Договору сторони погодили, що у випадку порушення клієнтом термінів оплати за послуги, які надає експедитор, в т.ч. термінів сплати додаткових платежів, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу та 20% річних з простроченої суми.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Отже несвоєчасна оплата повної вартості наданих послуг надає право вимагати особою, якою такі послуги надані, як сплати залишку їх вартості, так і стягнення штрафних санкцій та процентів, обумовлених договором та законом.
Позивачем згідно розрахунку заявлено до стягнення 149 971,40 грн. пені за загальний період прострочення з 04.08.2019 по 17.09.2019 та 88 915,85 грн. 20% річних
Перевіривши розрахунок пені та річних апеляційний суд зазначає, що нарахування зазначених сум здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору, правильно враховує періоди нарахування та не оспорюється учасниками спору.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів належного виконання зобов'язання за договором колегія суддів доходить висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3 606 031,70 грн. боргу, 88 915,85 грн. 20% річних та 149 971,40 грн. пені.
Колегія відхиляє доводи апелянта про те, що підставою для виконання ним свого зобов'язання за договором є виставлений позивачем рахунок на оплату послуг з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто первинний документ має містити відомості про господарську операцію, тобто підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (надалі- Положення №88), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Підпунктом 2.5 п.2 Положення №88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, і підпис може бути скріплений печаткою.
Акт виконаних робіт №584 від 31.07.2019 відповідає всім критеріям переліченим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинним документом в розумінні зазначених норм законодавства.
Колегія звертає увагу, що відповідачем було частково оплачено послуги за Актом виконаних робіт №584 від 31.07.2019 з призначенням платежу «оплата за послуги ТЕО згідно договору 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019», як було оплачено і попередні акти виконаних робіт (наданих послуг) за Договором транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем загалом за даним договором було перераховано 3 550 000,00 грн., за Актами виконаних робіт (наданих послуг) №487 від 30.06.2019 на суму 364 153,20 грн., №569 від 26.07.2019 на суму 43 352,10 грн. та № 584 від 31.07.2019 на суму 3 142 494,70 грн. з посиланням у призначенні платежу саме на номер та дату договору. При цьому відповідач не звертався до позивача з вимогою про виставлення рахунку для оплати, що спростовує доводи останнього про обов'язковість виставлення такого рахунку.
Окрім того пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі, якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказана у Акті виконаних робіт, перевищує сплачену Клієнтом суму передоплати, Клієнт сплачує різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту. Моментом підписання Акту виконаних робіт є дата Акту, якщо інше не вказано сторонами в самому Акті.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, підписавши договір транспортно-експедиційного обслуговування сторони погодили умови договору, у тому числі і умови щодо порядку розрахунку за надані послуги, зокрема встановили, що підставою для проведення оплати за отримані послуги є акт виконаних робіт.
Наданий в матеріали справи Акт виконаних робіт №584 від 31.07.2019 підписаний сторонами у справі без зауважень та містить примітку, що роботи виконано у повному обсязі, претензій по об'єму, якості та термінах виконання у сторін не має.
Отже підписаний акт здачі-приймання наданих послуг підтверджує, що результати наданих послуг відповідають умовам договору та є підставою для проведення розрахунків за надані послуги.
Не виставлення позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.
При цьому колегія зазначає, що в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/49/17 та від 22.05.2018 у справі № 923/712/17.
Окрім того колегія наголошує, що з аналізу умов п. 4.5 Договору вбачається, що даним пунктом не передбачено обов'язку експедитора виставляти рахунок у разі оплати вартості послуг, які перевищують розмір сплаченої клієнтом суми передоплати. Виставлення рахунку передбачено саме для здійснення 100% попередньої оплати в розмірі заявленого обсягу перевезення.
Враховуючи, що Акт виконаних робіт (наданих послуг) №584 підписано 31.07.2019, що не спростовується та не заперечується відповідачем, останній мав оплатити надані послуги до 03.08.2019 включно.
Зазначеним спростовуються і доводи апелянта, що господарським судом не встановлено дату виникнення та порушення зобов'язання відповідача по договору, оскільки місцевим судом було встановлено обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення сум саме за період з 04.08.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Судові витрати по справі у зв'язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі № 904/4248/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2019 у справі №904/4248/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.05.2020
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя Л.А. Коваль