про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/1100/20
18 травня 2020 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та майнової шкоди,
13 травня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації , в якому просила визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" здійснити коригування індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_2 шляхом внесення в індивідуальну програму реабілітації в розділі "забезпечення виробами медичного призначення" відомості про окуляри, зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" забезпечити ОСОБА_2 виробами медичного призначення - окулярами, стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000 грн., стягнути з Управління охорони здоров'я Тернопіьської обласної державної адміністрації на користь позивача майнову шкоду в розмірі 2934,85 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (частина перша 1 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні підпунктів 1, 2 частини першої ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами пункту 1 частини першої 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання обґрунтована тим, що Прохира Олена Володимирівна, яка є законним представником ОСОБА_2 , неодноразово зверталася до органів системи охорони здоров'я з проханням забезпечити її сина окулярами безоплатно, однак, він до теперішнього часу окулярами не забезпечений. Крім того, позивач зазначила, що 10.02.2020 Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" надіслало відповідь, в якій знову зазначило, що через відсутність порядку забезпечення дітей з інвалідністю окулярами, діти не підлягають безоплатному забезпеченню окулярами через заклади охорони здоров'я за кошти місцевого бюджету та запропонували звернутись в Управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Крім цього, оскільки нею придбані окуляри за власні кошти, вона просить стягнути з Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації понесені нею витрати на придбання цих окулярів, як майнової шкоди на суму 2934,85 грн.
Згідно ч.1 ст. 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами-підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.
Медична допомога відповідно ст. 8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" є складовою права особи на охорону здоров'я, гарантованого Конституцією України.
Також, статтею 7 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачено, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров'я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров'я.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що владно-управлінські функції держави полягають в забезпеченні виконання наведеного вище переліку, подальші ж дії та рішення закладів охорони здоров'я та їх працівників не є проявом дій держави в особі цих закладів та працівників, а є результатом їх професійної діяльності за матеріально-технічних та юридичних умов створених державою.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" здійснити коригування індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_2 , шляхом внесення в індивідуальну програму реабілітації в розділі "забезпечення виробами медичного призначення" відомості про окуляри, зобов'язання Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" забезпечити ОСОБА_2 виробами медичного призначення - окулярами стосуються реалізації права ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , на охорону здоров'я - особистого (цивільного) немайнового права, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Водночас, відповідно до частини п'ятої ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналізуючи зміст наведеної процесуальної норми Велика палата Верховного Суду у тексті своєї постанови від 30.01.2019 у справі №803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Разом з тим, оскільки суд дійшов висновку що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії мають приватноправовий характер та їх розгляд не підлягає за правилами цивільного судочинства, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з урахуванням суб'єктного складу сторін.
Крім того, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення з Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної адміністрації майнової шкоди не поєднана з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності саме цього суб'єкта владних повноважень, оскільки позивачем такої позовної вимоги не заявлено, а тому така позовна вимога підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з урахуванням суб'єктного складу сторін.
Наведене кореспондується зі змістом пунктів 8, 9 частини першої ст.16 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися загальним судом за правилами цивільного судочинства, у зв'язку із чим у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі до пункту 1 частини першої 1 ст.170 КАС України.
Згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня", Управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та майнової шкоди.
Роз'яснити, що розгляд даного спору підлягає судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Дерех Н.В.
Копія вірна
Суддя Дерех Н.В.