Справа № 420/2286/20
18 травня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 16 березня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83), в якому позивач просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум та зобов'язати провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 17 березня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України в адміністративній справі.
До суду 06 квітня 2020 року (вхід. №ЕП/4722/20) від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, яке не містить доказів надіслання зазначеного клопотання позивачу, у зв'язку з чим, ухвалою від 08 квітня 2020 року призначено перше судове засідання на 29 квітня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та даний факт підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 26.06.2019 року.
Судовими рішеннями зобов'язано пенсійний орган провести позивачу перерахунок пенсії, як інваліду 2 групи з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року та з 01.11.2010 по 22.07.2011 року, відповідно до права на пенсію по інвалідності згідно з ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, позивач зазначив, що з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року не вносились зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак пенсія позивача мала бути у розмірі який дорівнює мінімальна пенсія за віком 949 грн. помножена на 8 для осіб 2 групи інвалідності, тобто 7592 грн. щомісячно.
Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо роз'яснень не нарахування пенсії на підставі закону з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, виходячи із восьмикратного розміру мінімальної пенсії як інваліду 2 групи відповідно до норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року. На цю заяву позивач отримав відповідь листом від 11.01.2020 року вих. №; 176/02-6 про те, що доплати по перерахунку за період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року та з 01.11.2010 по 22.07.2011 року виплачені, та зважаючи на те, що на 2011-2014 роки мінімальні розміри пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірі виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2011-2014 роках виплата пенсії здійснювалась у відповідності із вказаними постановами.
Також вказаним листом позивач отримав довідку, відповідно до якої пенсію позивачу нараховано не виходячи із восьмикратного розміру мінімальної пенсії як інваліду 2 групи з за період 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Крім того, позивач зазначив, що листом від 22.01.2020 року вих. №69/Є-11 відповідач повідомив позивача про те, що розмір пенсії приведений у відповідність до вимог чинного законодавства України у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Позивач вважає, що законодавством України не передбачено жодної норми, яка б обмежувала пряме застосування Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема ст.ст. 50, 54 даного Закону. Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року до набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», тобто до 02 серпня 2014 року, застосуванню підлягають норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До суду 06 квітня 2020 року надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що в редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2014 році передбачають зовсім інші розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, зокрема інваліду 2 групи у розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, відповідач зазначив, що рішення КМУ щодо застосування норм цього Закону України в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не приймалось, відповідного фінансування на реалізацію Закону в цей період не було, а тому проводити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах, ніж передбачено постановами КМУ №745 від 06.07. 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету» та від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», правових підстав не має.
Позивачем, в свою чергу, надано відповідь на відзив (вхід. №15828/20 від 15.04.2020 року), відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не надав суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 29 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
На відкрите судове засідання позивач або його представник не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце призначення судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
До суду 29 квітня 2020 року (вхід. №17083/20) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідач на відкрите судове засідання також не з'явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Через канцелярію суду 15 квітня 2020 року (вхід. ЕП/5441/20) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 29 квітня 2020 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) Серія НОМЕР_2 від 26.06.2019 року (а.с. 9).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як особа з інвалідністю ІІ групи.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Теплодарського міського суду Одеської області по справі №2-а-58/10р від 04 листопада 2010 року визнано дії Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області у відмові в перерахунку позивачу пенсії відповідно ст.ст. 50,54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по 2 групі інвалідності у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, встановленому ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням мінімального розміру пенсії визначеної за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.10.2010 року по 01.11.2010 року, з урахуванням проведених виплат (а.с.11).
Постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 26 травня 2011 року по справі №2-а-129/11 визнано дії Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області у відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії по 2 групі інвалідності у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, встановленому ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням мінімального розміру пенсії визначеної за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" з 01.11.2010 року (а.с.12).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року по справі №2-а-129/11/513 постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 26 травня 2011 року по справі №2-а-129/11 змінено, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області здійснити перерахунок позивачу державної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи з 01 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року, відповідно о ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум (а.с. 13).
Так, суд встановив, що 06 січня 2020 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якій просив надати довідку про розмір виплаченої пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року виходячи із восьмикратного розміру мінімальної пенсії як інваліду другої групи (а.с. 16).
Листом від 11.01.2020 року вих. №176/02-6 Біляївський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) надав позивачу довідку про розмір виплаченої пенсії за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року у розмірі пенсії 2429, 55 грн. щомісячно (а.с. 15).
Листом від 22 січня 2020 року вих. №69/6-11 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача про те, що у 2011-2014 роках мінімальні розміри пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, затверджені постановами КМУ від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та у 2011-2014 роках виплата призначеної пенсії здійснювалась у відповідності з вказаними постановами (а.с. 14).
Судом досліджена належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача.
Не погоджуючись із зазначеною відповіддю позивач звернувся з даним позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною першою статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (в редакції, чинній до 3 серпня 2014 року) не передбачалось обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, з 1 січня 2014 по 2 серпня 2014 року включно під час визначення розміру пенсії позивача застосуванню підлягали положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Враховуючи вищевикладені встановлені обставини, якими підтверджено, що відповідачем не було нараховано позивачу пенсію за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року є правомірними та належать задоволенню.
Щодо решт позовних вимог, суд доходить висновку, що вони також належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Із встановлених у справі обставин з'ясовано, що саме з вини відповідача не були дотримані приписи ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року при нарахуванні пенсії позивачу за цей період, а тому позовні вимоги про зобов'язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум, належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, суд доходить висновку, що жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на корить позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) щодо відмови ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) провести ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень, п.3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.