Справа № 716/2502/19
15.05.2020 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Стрільця Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Климус Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просять визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком.
Посилаються на те, що їм на праві спільної часткової власності належить житловий будинок та господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який перейшов до них у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину, серія та номер: ННЕ № 423837 та ННЕ №423838 , виданих 13.05.2019 року приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В цьому будинку вони не зареєстровані та не проживають, проте у ньому зареєстрована колишня дружина попереднього власника, спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач по справі, яка з 2011 р. у даному будинку не проживає. Відповідач була зареєстрована у вказаному будинку, оскільки була членом сім'ї колишнього власника даного будинку, а саме дружиною ОСОБА_5 , з якою він ще за життя 05.05.2014 р. офіційно розірвав шлюб.
Враховуючи те, що у попереднього власника ОСОБА_5 припинено право власності на вказаний житловий будинок, позивачі вважають, що відповідач втратила право користування житловим будинком, оскільки перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника законом не передбачено, а тому з цих підстав просять задовольнити позовні вимоги, визнати відповідача такою, що втратила право на користування їх житловим будинком, оскільки остання в добровільному порядку відмовляється знятися з реєстрації.
Представник позивачів ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, попередньо надав суду заяву, в якій просить розгляд справи провести в його та позивачів відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, проте до суду не з'явилася, відзив на позов не подала, заяви про відкладення розгляду справи, від неї не надходило.
Зі згоди представника позивача справу розглянуто в порядку заочного розгляду на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280,281 ЦПК України.
Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії та номер ННЕ № 423838 від 13.05.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 166267072 від 13.05.2019, власником ј частки житлового будинку АДРЕСА_2 є позивач ОСОБА_2 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії та номер ННЕ № 423837 від 13.05.2020 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 166267502 від 13.05.2019 власником ѕ частки у вказаному будинковолодінні є позивач ОСОБА_1 (а.с.29,31-33).
Спірний житловий будинок позивачі отримали у спільну часткову власність у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приходився позивачу ОСОБА_2 рідним батьком та позивачу ОСОБА_1 - рідним братом.
Згідно довідки виконкому Старостинського округу №1 с. Баламутівка в особі Юрковецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області від 23.12.2019 року №1488 (а.с.25) в спірному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відповідач по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25).
Згідно акту обстеження матеріально - побутових умов №282 від 24.12.2019 ОСОБА_3 по місцю своєї реєстрації в АДРЕСА_1 ніколи не проживала та не вела догляд за вказаним господарством (а.с.24).
Судом встановлено, що відповідач була зареєстрована у вказаному житловому будинку у зв'язку із тим, що вона була членом сім'ї колишнього власника спірного житлового будинку, а саме дружиною ОСОБА_5 .
Згідно заочного рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05.05.2014 р. шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.21).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР слід дійти висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї.
В той же час, як встановлено в судовому засіданні право власності на спірний житловий будинок перейшло від ОСОБА_5 до позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.05.2019 р.
Тобто з 13.05.2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули статусу власників житла, яке перебуває у їх спільній частковій власності, а у ОСОБА_5 право власності на нього припинилося та втрачено право користування житловим будинком, даний факт стосується також і членів його сім'ї, в тому числі і колишньої дружини ОСОБА_6 право користування спірним житловим будинком у якої було похідним від прав колишнього власника будинку.
В ухвалі Верховного суду України від 13.07.2011 р. зазначається, що чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.
Як встановлено в судовому засіданні, на даний момент відповідач ОСОБА_6 , не входить до складу сім'ї позивачів, постійно з ними не проживає та не пов'язана з ними спільним побутом.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до вимог Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Зокрема, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відтак, суд при розгляді даної справи прийшов до висновку, що у зв'язку з припиненням права власності ОСОБА_5 на належне йому житлове приміщення, відповідачем втрачається право користування ним, незалежно від того скільки часу та з яких причин вона у ньому була відсутня.
Відомості щодо укладення між сторонами договору найму (оренди) житла у відповідності до ст.ст. 810, 814 ЦК України у суду відсутні.
Таким чином суд вважає, що вимога позивачів про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2 підлягає до задоволення.
Згідно ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання, призначене на 09:30 год. 13.05.2020 учасники справи не з'явилися, а повне судове рішення складено (в межах строку, встановленого ч.6 ст.259 ЦПК України) 15.05.2020, то датою ухвалення даного судового рішення є 15.05.2020.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст. 16, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Повне найменування учасників судового процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;
Представник позивачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 , який надає правову допомогу на підставі довіреності від 15.10.2019 р., зареєстрованої в реєстрі за №813 та договору про надання правової допомоги №46-1 від 30.08.2019 р.;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення суду 15.05.2020
СУДДЯ: Стрілець Я.С.