Рішення від 30.04.2020 по справі 320/1519/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року справа № 320/1519/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Управління Держпраці у Рівненській області про протиправною та скасування постанови

Суть спору: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (далі позивач) звернулося до Управління Держпраці у Рівненській області (далі відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову (том 1 а.с. 219-224) просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення перевірки, оскільки службова записка завідувача сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та Лист управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України, на які посилається відповідач як на підставу винесення наказу про проведення інспекційного відвідування позивача, не є підставами для проведення перевірки, визначеними ч.1 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності”.

Позивач також зазначає, що висновки відповідача про застосування на підприємстві тарифікаційної системи оплати праці та поширення на підприємство вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери “ є хибними.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (том 2 а.с.151-156), згідно якого вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву посилався на те, що під час інспекційного відвідування позивачем було надано тарифікаційний список, форма якого затверджена Інструкцією № 102, якою передбачені тарифні розряди, які, в свою чергу, є складовою тарифної сітки. Затвердивши тарифікаційний список, позивач сам підтвердив те, що на підприємстві застосовується тарифна система оплати праці, що включає в себе тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Зазначені в Інструкції № 102 тарифні розряди є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових правовідносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов'язків.

Позивачем жодним чином не спростовано порушення вимог законодавства про працю, за які уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Рівненській області винесено оскаржувану ним постанову про накладення штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/1519/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано докази від сторін, призначено підготовче засідання, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 задоволено заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення адміністративного позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову від 27.05.2019, продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 27.06.2019, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання, призначене на 15.10.2019, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був попереджений належним чином, про що свідчить телефонограма від 04.10.2019, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача (том 2 а.с. 104).

15.10.2019 до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання від 15.10.2019 про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” (ідентифікаційний код 21536845) засноване на державній власності, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, про що свідчить статут Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс”, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 656 від 02.06.2008 (далі - Статут) (том 1 а.с. 14-27) з урахуванням Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.10.2014 № 524 (том 1 а.с. 28-33); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.08.2013 № 584 (том 1 а.с. 34-36); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 11.08.2011 № 0279 (том 1 а.с. 37-39).

02.12.2018 на адресу Головного управління Держпраці у Рівненській області надійшов лист начальника Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України за вих.. № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018, у якому Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України повідомило, що до управління надійшло звернення про порушення законодавства, пов'язані з невиплатою громадянам заробітної плати, нецільового використання коштів та інших порушень посадовими особами Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” та просило відповідача в межах компетенції провести перевірку дотримання законодавства про працю посадовими особами Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” (том 1 а.с. 165).

Наказом Головного управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 № 1473 “Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат УДП “Укрінтеравтосервіс” наказано ОСОБА_1 , інспектору праці, головному державному інспектору сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, провести з 05.12.2018 по 07.12.2018 включно інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс”. Підстава: службова записка завідувача сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю ОСОБА_2 від 05.12.2018; лист управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України від 30.11.2018 № 8111/39/116/02-2018 (том 1 а.с. 164).

На підставі листа Управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України за вих № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018, інспектором праці, головним державним інспекторам сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Головного управління Держпраці у Рівненській області Поліщук Людмилі Володимирівні 05.12.2018 було видано направлення №1286-71/09-27 для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” з питань додержання вимог законодавства про працю. Інспекційне відвідування буде проводитися з 05.12.2018 по 07.12.2018 включно. Під час інспекційного відвідування перевіряється розділи 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Акту, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2018 № 1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/1368 (том 1 а.с. 163).

Направлення на інспекційне відвідування було отримано 05.12.2018 в.о. директора Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” Добринським С.Л., про що свідчить його особистий підпис (том 1 а.с. 163).

За результатами інспекційного відвідування було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 07.12.2018 №РВ591/955/АВ (далі - Акт інспекційного відвідування) (том 1 а.с. 166-172).

Інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”, а саме, виплата заробітної плати працівникам проводиться пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- ст. 34 Закону України № 108, а саме, компенсація ОСОБА_3 втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, не проводилась. Невчасно виплачена заробітна плата за лютий 2018 року виплачена без нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством;

- ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України № 108, а саме, відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 11 за листопад 2018 не нарахована індексація заробітної плати;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП, а саме, при звільненні ОСОБА_4 суму всіх коштів, що належали йому від установи, організації, виплачено не в день звільнення, а 18.06.2018;

- ч. 1 ст. 117 КЗпП, а саме, при звільненні ОСОБА_4 суму всіх коштів, що належали йому від установи, організації, виплачено не в день звільнення, а 18.06.2018 без урахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- ч. 4 ст. 96 КЗпП, ч. 4 ст. 6 Закону України № 108, а саме, працівникам встановлено посадові оклади, що не відповідають посадовим окладам, визначеним ЄТС;

- ч. 4 ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону України “Про відпустки”, а саме, ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 19.03.2018, проте заробітну плату за весь час перебування у відпустці працівник отримав лише 05.07.2018;

- ч. 1 ст. 106 КЗпП України, а саме, відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2018 та розрахункових листів за жовтень 2018 працівник ОСОБА_5 відпрацював 234 години. Понаднормово відпрацьовано 60 годин.

Копія Акту інспекційного відвідування у зв'язку з неможливістю особистого вручення було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 10.12.2018 у рекомендованому відправленні № 3302300944164 (том 1 а.с. 192).

Також, інспектором праці ОСОБА_6 Людмилою ОСОБА_7 , службове посвідчення № 955 за результатами інспекційного відвідування Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” складено припис про порушення виявлених порушень від 07.12.2018 № РВ591/955/АВ/П (далі - припис) (том 1 а.с. 157-162).

Приписом зобов'язано в.о. директора Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” Добринського Сергія Леонідовича усунути такі порушення:

- виплата заробітної плати працівникам проводиться пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- компенсація ОСОБА_3 втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, не проводилась. Невчасно виплачена заробітна плата за лютий 2018 року виплачена без нарахування та виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством;

- відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 11 за листопад 2018 не нарахована індексація заробітної плати;

- в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні ОСОБА_4 суму всіх коштів, що належали йому від установи, організації, виплачено не в день звільнення, а 18.06.2018;

- в порушення вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України при звільненні ОСОБА_4 суму всіх коштів, що належали йому від установи, організації, виплачено не в день звільнення, а 18.06.2018 без урахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- в порушення ч. 4 ст. 96 КЗпП, ч. 4 ст. 6 Закону України № 108 працівникам встановлено посадові оклади, що не відповідають посадовим окладам, визначеним ЄТС

- відповідно до наказу від 06.03.2018 № 11/к/тм ОСОБА_3 надано щорічну відпустку з 19.03.2018, проте заробітну плату за весь час перебування у відпустці працівник отримав лише 05.07.2018;

- відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2018 та розрахункових листів за жовтень 2018 працівник ОСОБА_5 відпрацював 234 години. Понаднормово відпрацьовано 60 годин.

Копія припису було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 10.12.2018 у рекомендованому відправленні № 3302300944164 (том 1 а.с. 192).

Рішенням Управління Держпраці у Рівненській області щодо розгляду справи про накладення штрафу № РВ591/955/АВ/ПІГП/ІП від 28.12.2018 вирішено розглянути справу про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України 10.01.2019, запрошено для розгляду справи керівника або уповноважену особу позивача (том 1 а.с. 177-178).

Копія рішення Управління Держпраці у Рівненській області щодо розгляду справи про накладення штрафу № РВ591/955/АВ/ПІГП/ІП від 28.12.2018 було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 29.12.2018 у рекомендованому відправленні № 3302803536160 (том 1 а.с. 173).

Постановою Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ591/955/000016/МГ-ФС від 10.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос Миколою В'ячеславовичем за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю щодо порушень Філії «Рівненський державний обласний навчально-куросоивй комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме:

- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України “Про оплату праці”, відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 11 за листопад 2018 року не нарахована індексація заробітної плати працівникам за листопад 2018 року ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ;

- ч. 1 ст. 106 КЗпП України, відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2018 (норма тривалості робочого часу у жовтні 2018 у Філії 176 годин) та розрахункових листів за жовтень 2018 року працівник ОСОБА_5 (оператор заправних станцій, посадовий оклад 2145,00 грн.) відпрацював 234 години (понаднормово відпрацьовано 60 годин); працівник ОСОБА_27 (оператор заправних станцій, посадовий оклад 2145,00 грн.) відпрацював 228 годин (понаднормово відпрацьовано 52 години); працівник ОСОБА_28 (сторож, посадовий оклад 2386,00 грн.) відпрацював 220 годин (понаднормово відпрацьовано 44 години); працівник ОСОБА_29 (сторож, посадовий оклад 2386,00 грн.) відпрацювала 188 годин (понаднормово відпрацьовано 12 годин). Проте, відповідно до розрахункового листа за жовтень 2018 року, понаднормові години в подвійному розмірі не нараховано та не оплачено. Не оплачені в подвійному розмірі надурочні години (підсумований облік часу на підприємстві не застосовується, про що надано пояснення бухгалтерів).

- ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ч.4 ст. 6 Закону України “Про оплату праці”, працівникам встановлено посадові оклади, що не відповідають посадовим окладам, визначеним ЄТС.

Постановою Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ591/955/000016/МГ-ФС від 10.01.2019 на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю накладено на позивача штраф у розмірі 1191360,00 грн. (далі - Постанова № 591) (том 1 а.с. 10-12).

Постанова № 591 була направлена 14.01.2019 позивачу засобами поштового зв'язку з супровідним листом від 11.01.2019 № 16-11/182 (том 1 а.с. 174) у рекомендованому відправленні № 3302803597720, про що свідчить копія квитанції РД ПАТ “Укрпошта” (том 1 а.с. 175).

Не погоджуючись із наказом рішенням Управління Держпраці у Рівненській області за захистом порушених прав та інтересів Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом з вимогою про визнання протиправними та скасування наказу та постанови.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб'єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов'язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб'єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб'єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб'єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб'єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Щодо наявності у відповідача підстав для призначення інспекційного відвідування суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Відповідно до пункту 1 вищезазначеного Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Положеннями пп. 6 п. 4 Положення №96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Крім зазначеної норми ст. 259 КЗпП України, інших законів, що визначали б особливості здійснення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, немає. Відповідно, положення Закону №877-V застосовуються до здійснення заходів контролю в цілому, без винятків.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №877-V, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295). Порядок № 295 визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Так, згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підстави для проведення суб'єктом владних повноважень інспекційних відвідувань визначені Порядком №295.

Так, пунктом 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об'єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Суд погоджується з доводами позивача, що на час проведення інспекційного відвідування положення Порядку № 295 діяли з огляду на таке.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 29 квітня 2017 року № 295.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 у відповідності до приписів частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з дати її прийняття, тобто 14 травня 2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5895/18, від 16.01.2020 у справі №2040/7558/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19; від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 23.04.2020 у справі №280/5473/18.

У той самий час, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, дія Закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

Приписами частин 4 та 5 цієї ж норми Закону визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, Управління може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону № 877 і спеціального закону, який встановлює особливості його діяльності.

Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані приписами Закону № 877, положення якого мають пріоритет при виникненні колізій з Постановою Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування.

Як вбачається з направлення № 1286-71/09-27 та наказу Головного управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 № 1473, у якості підстави для проведення інспекційного відвідування Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" зазначено лист Управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України за вих № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018.

Проте, приписами частини 1 статті 6 Закону встановлено підстави здійснення позапланових заходів.

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до паяти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Суд зазначає, що в приписах частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які встановлюють підстави здійснення позапланових заходів, відсутня підстава для здійснення заходів державного нагляду (контролю) за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Ця норма права відсилає до іншої норми Закону, яка надавала б право Управлінню призначати перевірки і з підстав, які встановлені спеціальним законом.

Як вже було зазначено, що такий спеціальний закон не прийнято.

Натомість, контролюючий орган призначив і провів перевірку позивача всупереч положенням Закону № 877.

Так само, відповідно до підпункту 4 пункту 5 Порядку №295, підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено рішення суду, повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

У якості підстави для проведення інспекційного відвідування Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" зазначено лист Управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України за вих № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018.

Суд звертає увагу, що текст листа Управління захисту економіки в Рівненській області департаменту захисту економіки Національної поліції України за вих № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018 не містить інформації, яка в достатній мірі могла б свідчити про можливі порушення позивачем трудового законодавства. Сам текст листа містить лише посилання на надходження до Управління звернення про порушення законодавства, пов'язаного з невиплатою громадян заробітної плати, нецільового використання коштів та інших порушень посадовими особами Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” та не містить жодного повідомлення про порушення позивачем законодавства про працю. Навпаки, у листі № 811/39/116/02-2018 від 30.11.2018 ставиться питання призначення перевірки для встановлення наявності або відсутності обставин, зазначених у зверненні громадянина та ймовірного виявлення порушень законодавства про працю.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 № 1473 було прийнято за відсутності підстав, визначених як ст. 6 Закону № 877, так і п. 5 Порядку № 295.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3-4 Порядку № 509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, справу було розглянуто за участі представника позивача, про що свідчить лист Управління Держпраці у Рівненській області від 11.01.2019 № 16-11/182 (том 1 а.с. 174), постанова № 591 була направлена 14.01.2019 позивачу засобами поштового зв'язку у рекомендованому відправленні № 3302803597720, про що свідчить копія квитанції РД ПАТ “Укрпошта” (том 1 а.с. 175).

Щодо доводів позивача про неприпустимість одночасного винесення припису та постанови про накладення штрафу стосовно позивача суд виходить із такого.

Суд зазначає, що підставою для винесення припису та постанови про накладення штрафу є акт перевірки, в якому фіксується факт наявності чи відсутності порушень з боку суб'єкта господарювання. При наявності порушень контролюючий орган виносить:

а) припис, в якому зазначаються скоєні суб'єктом господарювання порушення законодавства про працю та строки для усунення виявлених порушень;

б) постанову - яка є рішенням про притягнення суб'єкта господарювання до певного виду відповідальності та накладення на нього відповідних санкцій.

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: - використання праці неоформлених працівників; - несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; - недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Щодо суті виявлених в акті перевірки порушень щодо Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” суд зазначає таке.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 1191360,00 грн., прийнято на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України встановлена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, відповідно до абзацу четвертого частини другої статі 265 КЗпП України, юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Виходячи з розміру накладеного штрафу на суму 1191360,00 грн., судом встановлено, що штраф накладено у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року у розмірі 3723,00 гривні, за виявлені порушення щодо 32 працівників підприємства (3723 х 10 х 32).

Стосовно висновку контролюючого органу щодо ненарахування позивачем за листопад 2018 року індексації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 суд виходить із наступного.

Під час інспекційного відвідування відповідач встановив порушення позивачем ч.6 ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України “Про оплату праці”, а саме, ненарахування позивачем за листопад 2018 року індексації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Зазначені висновки покладені в основу постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №591/955/000016/МГ-ФС від 10.01.2019, якою встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме ч.6 ст.95 КЗпП України, ст. 33 Закону України “Про оплату праці” в частині ненарахування позивачем за листопад 2018 року індексації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу судом встановлені наступні обставини.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці з огляду на таке.

Так, у абзаці четвертому частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Відповідно до статті 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 №1078. (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1 Порядку № 1078, цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз. 2, 3 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з абзацом восьмим пункту 5 Порядку №1078, нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Відповідно до пункту 2.2.9. Колективного договору Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” на 2011-2015 роки, затвердженого Профспілковою конференцією трудового колективу УДП “Укрінтеравтосервіс” протокол № 1 від 03.10.2011 (том 1 а.с. 40-49), заробітна плата працівникам підприємства згідно ст. 115 КЗпП виплачується регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць: 22-25 числа поточного місяця (авансування) в розмірі 50% окладу з надбавками та 7-10 числа наступного місяця (остаточний розрахунок).

Отже, на день складення Акту інспекційного відвідування строк для здійснення виплати заробітної плати за листопад 2018 не сплинув, а тому висновки контролюючого органу про нездійснення позивачем нарахування індексації ряду працівників за листопад 2018 року є передчасними.

Згідно розрахунково-платіжної відомості № 11 за листопад 2018, ОСОБА_8 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 7 відомості; ОСОБА_9 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 18 відомості; ОСОБА_10 нараховано індексацію в розмірі 46,86 грн., про що зазначено в рядку 21 відомості; ОСОБА_11 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 5 відомості; ОСОБА_12 нараховано індексацію в розмірі 50,21 грн., про що зазначено в рядку 2 відомості; ОСОБА_13 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 6 відомості; ОСОБА_14 нараховано індексацію в розмірі 64,43 грн., про що зазначено в рядку 14 відомості; ОСОБА_15 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 24 відомості; ОСОБА_16 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 9 відомості; ОСОБА_17 нараховано індексацію в розмірі 70,29 грн., про що зазначено в рядку 1 розділу 5 відомості; ОСОБА_18 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 1 розділу 7.7. відомості; ОСОБА_19 нараховано індексацію в розмірі 42,44 грн., про що зазначено в рядку 12 розділу 7.7. відомості; ОСОБА_20 нараховано індексацію в розмірі 42,68 грн., про що зазначено в рядку 5 розділу 7.7. відомості; ОСОБА_21 нараховано індексацію в розмірі 75,31 грн., про що зазначено в рядку 3 розділу “ПАС-26 Рівне” відомості; ОСОБА_22 нараховано індексацію в розмірі 52,72 грн., про що зазначено в рядку 5 розділу “ПАС-26 Рівне” відомості; ОСОБА_23 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 4 розділу “ПАС-38 Радивилів” відомості; ОСОБА_24 нараховано індексацію в розмірі 73,64 грн., про що зазначено в рядку 21 розділу 12 відомості; ОСОБА_25 нараховано індексацію в розмірі 31,38 грн., про що зазначено в рядку 1 розділу “Славута філія” відомості; ОСОБА_26 нараховано індексацію в розмірі 31,38 грн., про що зазначено в рядку 2 розділу “Славута філія” відомості (том 2 а.с. 82-93).

Отже, висновки про ненарахування працівникам індексації заробітної плати спростовуються матеріалами справи.

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП України, у частині ненарахування та несплати окремим працівникам ( ОСОБА_5 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ) понаднормових годин в подвійному розмірі суд виходить із наступного.

Актом інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП України, а саме, відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2018 (норма тривалості робочого часу у жовтні 2018 у Філії 176 годин) та розрахункових листів за жовтень 2018 працівник ОСОБА_5 відпрацював 234 години (понаднормово відпрацьовано 60 годин); працівник ОСОБА_27 відпрацював 228 годин (понаднормово відпрацьовано 52 години); працівник ОСОБА_28 відпрацював 220 годин (понаднормовано відпрацьовано 44 години); працівник ОСОБА_29 відпрацювала 188 годин (понаднормово відпрацьовано 12 годин). Проте, відповідно до розрахункового листа за жовтень 2018 РОКУ, понаднормові години в подвійному розмірі не нараховано та не оплачено. Не оплачені в подвійному розмірі надурочні години (підсумований облік часу на підприємстві не застосовується, про що надано пояснення бухгалтерів).

Позивач в обґрунтування протиправності висновку контролюючого органу про наявність порушення ч. 1 ст. 106 КЗпП посилається на наказ в.о. директора Філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” від 29.12.2017 № 221, яким запроваджено з 01.01.2018 режим підсумованого обліку робочого часу працівників з погодинною оплатою праці з річним обліковим періодом, головному бухгалтеру для визначення права працівників на компенсацію за переробіток годин (надурочну роботу) у п'ятиденний строк після закінчення облікового періоду забезпечити проведення розрахунку різниці між фактично відпрацьованим часом і нормативним (том 2 а.с. 81).

Надаючи правову оцінку доводам сторін суд виходить із такого.

Частиною 1 ст. 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно зі ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної чи щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. 50, 51 КЗпП України).

При цьому, час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, тобто в надурочний час, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період.

Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди - декада, квартал, півріччя, рік тощо.

При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з профспілками, а в разі їх відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі.

Міністерство соціальної політики України в роз'ясненнях щодо застосування Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначило, що для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу, з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці, рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік.

Слід зазначити, що підсумований облік робочого часу передбачає, що тривалість роботи протягом доби може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості, однак, установлена законом норма робочого часу має бути дотримана в середньому за повний обліковий період: тиждень, місяць, квартал, рік.

Підсумований облік робочого часу за наявності підстав його застосування може запроваджуватися лише за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (ст. 61 КЗпП України). При відсутності профспілкової організації питання про запровадження та умови застосування підсумованого обліку робочого часу доцільно було б вирішувати в колективному договорі за погодженням з органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу.

Натомість, позивачем не було надано доказів погодження запровадження підсумованого обліку робочого часу з виборним органом первинної профспілкової організації.

Також, пунктом 2.1.4. Колективного договору Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” на 2011-2015 роки, затвердженого Профспілковою конференцією трудового колективу УДП “Укрінтеравтосервіс” протокол № 1 від 03.10.2011, для працівників Підприємства встановлюється 5-денний робочий тиждень (40 годин роботи) з двома вихідними днями, крім категорій працівників, робота яких не може бути встановлена загальним розпорядком роботи. Для даних категорій працівників встановлюється підсумковий облік робочого часу виходячи з розрахунку 6-тиденного робочого тижня з збереженням місячного балансу робочого часу (том 1 а.с. 40-49).

Також, згідно п. 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та службовців Українського державного підприємства “Укрінтеравтосервіс”, затверджених Генеральним директором УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011 та погоджених Головою профспілкового комітету УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011, для працівників встановлюється 5-денний робочий тиждень (40 годин роботи) з двома вихідними днями, крім працівників, наведених в табл. 4, для яких встановлюється підсумковий облік робочого часу виходячи з розрахунку 6-тиденного робочого тижня з збереженням місячного балансу робочого часу.

Згідно п. 1 Положення про оплату праці працівників кафе та пунктів торгівлі УДП “Укрінтеравтосервіс”, затвердженого Генеральним директором УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011 та погоджених Головою профспілкового комітету УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011, для працівників кафе і пунктів торгівлі (крім працівників філії “Укрінтеравтосервіс - Полтава” та “Укрінтеравтосервіс - Волинь”) встановлюється почасово-преміальна система оплати праці та підсумований облік робочого часу (том 1 а.с. 51-52).

Згідно п. 1.2. Положення про оплату праці водіїв УДП “Укрінтеравтосервіс”, затвердженого Генеральним директором УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011 та погоджених Головою профспілкового комітету УДП “Укрінтеравтосервіс” 03.02.2011, для водіїв автогосподарства, водіїв, що обслуговують апарат управління філій УДП “Укрінтеравтосервіс” встановлюється почасово-преміальна система оплати праці.

Згідно п. 1.3. Положення про оплату праці водіїв УДП “Укрінтеравтосервіс”, для водіїв всіх видів автомобілів, яким не може бути встановлений загальний розпорядок роботи, встановлюється підсумований облік робочого часу, виходячи з розрахунку шестиденного робочого тижня із збереженнями річного балансу робочого часу, який передбачає надання тижневих днів відпочинку (вихідних днів) в інші дні тижня почергово (том 1 а.с. 54-55).

Суд зазначає, що позивачем не оспорюються та не спростовуються встановлені актом інспекційного відвідування обставини щодо тривалості робочого часу працівників підприємства за жовтень 2018 року, зокрема, працівник ОСОБА_5 (оператор заправних станцій) відпрацював 234 години; працівник ОСОБА_27 (оператор заправних станцій) відпрацював 228 годин; працівник ОСОБА_28 (сторож) відпрацював 220 годин; працівник ОСОБА_29 (сторож) відпрацювала 188 годин.

Зокрема, наявний в матеріалах справи Табель обліку робочого часу за жовтень 2018 року підтверджує, що працівник ОСОБА_5 відпрацював 234 години; працівник ОСОБА_27 відпрацював 228 годин; працівник ОСОБА_28 відпрацював 220 годин (том 1 а.с. 182).

Судом встановлено, що згідно Розділу “ПАС-38 “Радивилів” Розрахунково-платіжної відомості № 11 за жовтень 2018 року, ОСОБА_28 , табельний номер НОМЕР_1 , працює на посаді сторожа; Згідно Розділу “ПАС-38 “Радивилів” Розрахунково-платіжної відомості № 11 за жовтень 2018 року, ОСОБА_27 , табельний номер 1480, працює на посаді оператора заправних станцій; Згідно Розділу “ПАС-38 “Радивилів” Розрахунково-платіжної відомості № 11 за жовтень 2018 року, ОСОБА_5 , табельний номер НОМЕР_2 , працює на посаді оператора заправних станцій, згідно Розділу “ПАС-26 “Рівне” Розрахунково-платіжної відомості № 11 за жовтень 2018 року, ОСОБА_29 , табельний номер 1543, працює на посаді сторожа (т. 1 а.с. 181).

З огляду на те, що стосовно посад сторожа та оператора заправних станцій позивачем не було в порядок та спосіб, встановлений Законом, запроваджено підсумований облік робочого часу, висновки контролюючого органу про порушення позивачем у цій частині вимог ч.1 ст. 106 КЗпП України знаходять своє підтвердження.

Виходячи зі змісту абзацу четвертого частини другої статі 265 КЗпП України, яким встановлена відповідальність юридичних осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, приймаючи до уваги, що розмір мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року становить 3723,00 гривні, відповідачем правомірно накладено штрафні санкції за порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП щодо не проведення підприємством подвійної оплати понаднормового відпрацьованого робочого часу працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 у сумі 148920,00 грн. (3723 х 10 х 4).

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ст. 6 Закону України “Про оплату праці”, в частині встановлення працівникам посадових окладів, що не відповідають посадовим окладам, визначеним Єдиною тарифікаційною сіткою.

Позивач, встановлюючи порушення позивачем ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ст. 6 Закону України “Про оплату праці” зазначає, що позивачем встановлено посадові оклади, які є нижчими, ніж визначені в Єдиній ратифікаційній сітці розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 р. № 790).

Питання оплати праці позивача врегульовано Тарифікаційними списками викладачів, майстрів виробничого навчання водінню та інструкторів з навчання практичній їзді філії “Рівненський державний обласний навчально-курсовий комбінат” УДП “Укрінтеравтосервіс” станом на 01.01.2018, затверджених Генеральним директором УДП “Укрінтеравтосервіс” 09.12.2017 (том 1 а.с. 189-191) та наказом УДП “Укрінтеравтосервіс” від 30.12.2016 № 451 “Про затвердження коефіцієнтів співвідношень до посадових окладів (тарифних ставок) працівникам УДП “Укрінтеравтосервіс” (том 2 а.с. 42-46).

Надаючи правову оцінку висновку контролюючого органу суд виходить із такого.

Відповідно до Статуту Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс”, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 656 від 02.06.2008 (том 1 а.с. 14-27) з урахуванням Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.10.2014 № 524 (том 1 а.с. 28-33); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.08.2013 № 584 (том 1 а.с. 34-36); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 11.08.2011 № 0279 (том 1 а.с. 37-39) (далі - Статут), Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” засноване на державній власності, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Статуту, Підприємство створено з метою:

- надання вітчизняним юридичним особам і громадянам всіх видів послуг по обслуговуванню автотранспортних засобів та членів їх екіпажів на території України та за її межами;

- отримання прибутку.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 р. № 790) (далі - Постанова № 1298) затверджено сферу дії ставок заробітної плати, визначених цією постановою.

Відповідно до п. 5 Постанови № 1298, умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (не військовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.

Визначення бюджетної установи міститься у п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, відповідно до якого бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно абзацу 1 підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, бюджетним неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації та внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Оскільки жодному із визначених вимог позивач не відповідає, у статутних документах безпосередньо вказано про створення з метою отримання прибутку, суд приходить до висновку, що позивач не є бюджетною установою, закладом та організацією, а тому на нього не поширюються вимоги Постанови № 1298, а отже висновок контролюючого органу про порушення позивачем ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ст. 6 Закону України “Про оплату праці” є необгрунтованим.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про працю знайшли підтвердження в частині порушення позивачем ч. 1 ст. 106 КЗпП щодо не проведення підприємством подвійної оплати понаднормового відпрацьованого робочого часу працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , за що оспорюванню постановою накладено штраф на суму 148920,00 грн. В той же час в решті виявлених порушень відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх висновків, відтак штраф на суму 1042440,00 грн. накладено необґрунтовано.

В той же час, суд зазначає, що інспекційне відвідування, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 07.12.2018 № РВ591/955/АВ, який й було покладено в основу оспорюваної постанови про накладення штрафу було проведено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 № 1473.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд має з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було рішення суб'єкта владних повноважень прийнято на законних підставах.

Виходячи з висновків суду про безпідставність наказу Головного управління Держпраці у Рівненській області від 05.12.2018 № 1473, суд вважає, що інспекційне відвідування проведено не на законних підставах, а відтак висновки складеного Акту інспекційного відвідування не можуть бути підставою для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що проведене інспекційне відвідування за встановлених обставин справи, є незаконним, та таким, що не породжує правових наслідків у вигляді прийняття постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування, а частина висновків контролюючого органу визнана судом безпідставними.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 17870,40 грн. згідно платіжного доручення № 4256 від 28.03.2019 на суму 1921,00 грн. (том 1 а.с. 3) та платіжного доручення № 4304 від 04.04.2019 на суму 15949,40 грн. (том 1 а.с. 114), а також позивачем сплачено судовий збір у сумі 576,30 грн. за подачу заяви про забезпечення позову згідно платіжного доручення від 28.03.2019 №4255 на суму 576,30 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог та задоволення судом заяви про забезпечення позову судовий збір у сумі 18446,70 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №РВ591/955/000016/МГ-ФС, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Нос М.В.

3. Стягнути на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” (ідентифікаційний код 21536845, місцезнаходження юридичної особи 07362 Київська область Вишгородський район, с. Новосілки, вулиця Київська, 50) судовий збір у сумі 18446,70 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість грн. 70 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області (ідентифікаційний код 39780243, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вулиця Лермонтова, 7).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 30.04.2020.

Суддя Кушнова А.О.