15 травня 2020 року Справа № 160/1372/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.02.2020р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 10.03.2020р., просить:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р.;
- зобов'язати відповідача призначити позивачеві пенсію за віком з 11.02.2019р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у лютому 2019 року він звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії, проте листом від 27.03.2019р. йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити за позивачем трудовий стаж за період з 17.10.1983р. по 02.01.1989р., у задоволені решти позову відмовлено. Як зазначає позивач, після набрання наведеним судовим рішенням законної сили, ним була подана до пенсійного органу заява про призначення пенсії з 11.02.2019р., проте листом №8433/П-09 від 25.11.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що рішенням суду не зобов'язано Пенсійний фонд призначити йому пенсію з певного терміну та для виконання рішення суду позивачеві необхідно надати заяву про призначення пенсії встановленого зразка, так як заява від 14.11.2019р. надана відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а не Порядку. Позивач вважає протиправною таку відмову пенсійного органу у призначенні йому пенсії саме з 11.02.2019р., оскільки первинна відмова у призначенні позивачеві пенсії відбулася у зв'язку із не правомірним не зарахуванням відповідачем стажу позивача з 17.10.1983р. по 02.01.1989р. та після усунення таких перешкод (набранням законної сили судовим рішенням) відповідач повинен був призначити позивачеві пенсію з дня звернення до управління - з 11.02.2019р. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15. Додатково, у відповіді на відзив від 07.04.2020р. позивач зазначає, що посилання відповідача на необхідність закриття провадження у даній справі відповідно до п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України є неправомірним, так як дана позовна заява подана з інших підстав, а саме у зв'язку із відмовою у призначенні пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом пенсійного органу листом №8433/П-09 від 25.11.2019р. (а.с.68-69).
Ухвалою суду від 16.03.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.21).
01.04.2020р. відповідач подав до канцелярії суду письмовий відзив на позов, у якому останній просив закрити провадження у цій справі та позовні вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком з 11.02.2019р. залишити без розгляду посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19 судом уже було вирішено даний спір та зобов'язано зарахувати період роботи позивача з 17.10.1983р. по 02.01.1989р. до трудового стажу, а в частині призначення пенсії за віком з 11.02.2019р. відмовлено, а тому повторне звернення позивача із позовом щодо зобов'язання призначити пенсію за віком з 11.02.2019р. є підставою для закриття провадження у справі відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, відповідач вказує на те, що після набрання наведеним рішенням суду від 11.09.2019р. законної сили (15.10.2019р.), позивач не звертався до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком (за формою наведеною у додатку 2 Порядку №22-1), а 14.11.2019р. він надав до управління заяву (довільної форми) якою просив розглянути питання призначення пенсії за віком з 11.02.2019 року, а тому дану заяву було розглянуто як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь 25.11.2019 №8433/П-09 що для призначення пенсії за віком (з урахуванням стажу за рішенням суду) необхідно надати заяву за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку №22-1. Таким чином, відповідач вказує на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком (з урахуванням стажу його роботи з 17.10.1983р. по 02.01.1989р. зарахованого за рішенням суду) відповідачем не приймалося, а лист-відповідь на звернення позивача не є рішенням про відмову у призначенні вказаної пенсії у розумінні п. 4.1 Порядку №22-1. Додатково, у запереченнях на відповідь на відзив від 14.04.2020р., відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю посилаючись на дискреційні повноваження позивача в питаннях призначення пенсії (а.с.26-29,78-79, 82-83).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 15.05.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
11.02.2019р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої позивачем були додані, зокрема, трудова книжка та документи про стаж, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.34-35).
Листом №1675/03.20-26 від 27.03.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного 25-річного стажу роботи, що підтверджується його копіями, наявними у справі (4,56-57).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити за позивачем трудовий стаж за період з 17.10.1983р. по 02.01.1989р., у задоволені решти позову відмовлено, що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.6-8,59-64).
Наведене судове рішення набрало законної сили 15.10.2019р.
На звернення позивача, поданого у довільній формі після набрання рішення суду законної сили, відповідач листом №8433/П-09 від 25.11.2019р. повідомив позивача, що рішенням суду не зобов'язано Пенсійний фонд призначити йому пенсію з певного терміну та для виконання рішення суду позивачеві необхідно надати заяву про призначення пенсії встановленого зразка, так як заява від 14.11.2019р. надана відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», а не Порядку (а.с.5).
Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р. після набрання вищенаведеного судового рішення законної сили була оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р. (а.с.5), та є предметом спору при розгляді даної справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років та для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку страхового стажу позивача при розгляді його заяви від 11.02.2019р. про призначення пенсії за віком, пенсійним органом не було зараховано до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, період його роботи з 17.10.1983р. по 02.01.1989р., шо підтверджується копією розрахунку стажу позивача, наявною у справі (а.с.31).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити за позивачем трудовий стаж за період з 17.10.1983р. по 02.01.1989р., у задоволені решти позову відмовлено, що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.6-8,59-64).
При цьому, вищенаведеним судовим рішенням було встановлено, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування спірних періодів є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення (а.с.6-8,59-64).
Вказане судове рішення набрало законної сили 15.10.2019р., а отже, обставини встановлені у ньому не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа, стосовно якої встановлено ці обставини за приписами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів, можна дійти висновку, що за наявності у пенсійного органу заяви ОСОБА_1 від 11.02.2019р. про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 встановленого зразка, разом із якою позивачем було подано і копію трудової книжки (що підтверджується розпискою-повідомленням від 11.02.2019р. - а.с.35), та судового рішення від 11.09.2019р., яке набрало законної сили 15.10.2019р., про зобов'язання пенсійний орган визначити за позивачем трудовий стаж за період з 17.10.1983р. по 02.01.1989р. (не зарахування якого стало підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно його заяви від 11.02.2019р.), відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком на підставі його заяви від 11.02.2019р. з посиланням на необхідність надати заяву про призначення пенсії встановленого зразка, яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., у зв'язку із необхідністю надати нову заяву про призначення пенсії встановленого зразка з урахуванням обставин встановлених судом та норм пенсійного законодавства, які не наділяють органи Пенсійного фонду повноваженнями вимагати від осіб повторного подання заяв про призначення пенсії за віком у разі, якщо за судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність відмови пенсійного органу щодо зарахування спірних періодів роботи такої особи, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що повторне звернення позивача із позовом щодо зобов'язання призначити пенсію за віком з 11.02.2019р. є підставою для закриття провадження у справі відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, як встановлено судом із наявною в матеріалах справи копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19, підставою для звернення до суду із позовом у наведеній справі стала відмова у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №1675/03.20-26 від 27.03.2019р. через не зарахування певного стажу роботи позивача (а.с.6-8,59-64).
Разом з тим, підставою для звернення позивача із позовом у цій справі стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р. після набрання вищенаведеним судовим рішенням у справі №160/7339/19 законної сили, тобто після 15.10.2019р.
За викладеного, оскільки підстави для звернення позивача до суду із позовом у справі №160/7339/19 та у цій справі є різними, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для закриття провадження у цій справі.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що 14.11.2019р. позивач надав до управління заяву (довільної форми), якою просив розглянути питання призначення пенсії за віком з 11.02.2019 року, а тому дану заяву було розглянуто як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь 25.11.2019 №8433/П-09, що для призначення пенсії за віком (з урахуванням стажу за рішенням суду) необхідно надати заяву за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку №22-1, оскільки норми пенсійного законодавства, не наділяють органи Пенсійного фонду повноваженнями вимагати від осіб повторного подання заяв про призначення пенсії за віком у разі, якщо за судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність відмови пенсійного органу щодо зарахування спірних періодів роботи такої особи, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії. У такому випадку, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний розглянути таку заяву повторно з прийняттям відповідного рішення, форма якого передбачена Законом №1058 та Порядком №22-1.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність відмови відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачеві пенсії за віком за зазначеним листом, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеною відмовою у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., відповідачем порушені права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої відмови протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
При цьому, у даному випадку, з метою повного захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та не лише визнати протиправною оспорювану відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., оформлену листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., а ще й скасувати її, оскільки саме скасування акту індивідуальної дії є належним способом захисту порушеного права позивача з урахуванням вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком з 11.02.2019р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що відповідачем оспорювана відмова у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., була прийнята формально та по суті заява позивача про призначення йому пенсії за віком від 11.02.2019р. з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2019р. у справі №160/7339/19 не розглядалася, розрахунок страхового стажу позивача для визначення наявності у останнього права на призначення пенсії за віком, зокрема, щодо наявності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058, пенсійним органом проведено не було, що є недотриманням повноважень пенсійним органом, встановлених Законом №1058..
Разом з тим, у даному випадку, саме наявність у позивача страхового стажу, визначеного ст.26 Закону №1058, є підставою для призначення останній пенсії за віком, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення страхового стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправною відмову відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком з 11.02.2019р., яка оформлена листом №8433/П-09 від 25.11.2019р., є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 11.02.2019р., відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1600315589.1 від 30.01.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 420 грн. 40 коп., виходячи із розрахунку: 840,80 грн./2 (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 11.02.2019р., оформлену листом №8433/П-09 від 25.11.2019р..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 11.02.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва