12 травня 2020 року
м. Харків
справа № 642/7444/18
провадження № 22-ц/818/1906/20
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікова А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,
особа, дії якої оскаржуються - начальник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУ у Харківській області Амельченко Віталій Петрович, заступник начальника Ленінського відділу ДВС ХМУЮ Шабанов Віталій Валерійович, головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУ у Харківській області Лисаков Євген Сергійович,
заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова, постановлену 9 грудня 2019 року у складі судді Проценко Л.Г, -
21.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на незаконні дії та бездіяльність державних виконавців та начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у якій просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2014;
- визнати незаконними дії заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 та скасувати постанову від 10.02.2015; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо не направлення зазкначеної постанови боржнику;
- визнати незаконними дії заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.03.2015 та скасувати постанову від 23.03.2015; визнати незаконною бездіяльність заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо не направлення зазкначеної постанови боржнику;
- визнати незаконними дії головного державного виконавця Лисакова Є.С. щодо формування Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 від 20.09.2018 та від 23.10.2018;
- визнати незаконними дії начальника відділу Амельченка В.П. щодо перевірки виконавчого провадження та скасувати постанову начальника відділу Амельченка В.П. про результати перевірки виконавчого провадження від 23.10.2018; визнати бездіяльність начальника відділу щодо не направлення зазначеної постанови боржнику незаконною;
- визнати незаконними дії головного державного виконавця Лисакова Є.С. щодо відновлення виконавчого провадження та скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження від 26.10.2018; визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Лисакова Є.С. щодо не направлення зазначеної постанови боржнику.
Скарга обґрунтувана тим, що у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Міжрайонний ВДВС) на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист Ленінського районного суду м. Харкова у справі №2-681/11 від 19.06.2014 про солідарне стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованості за кредитним договором №247 від 19.06.2007 у розмірі 979048 грн 80 коп., судового збору у розмірі 1700 грн та суми витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн (виконавче провадження (ВП) № 45427235). Про факт існування виконавчого провадження ОСОБА_2 довідалася лише 11.12.2018 під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження тому, що в супереч вимог закону державний виконавець не направляв ОСОБА_2 постанову про відкриття виконавчого прровадження. Постанова про відкриття ВП №45427235 від 10.11.2014, що буда начебто винесена заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. в матеріалах виконавчого провадження відсутня. Своєю незаконною бездіяльністю, що виражена у не надісланні на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, заступник начальника відділу Шабанов В.В. фактично позбавив скаржника можливості надати підтвердження самостійного виконання рішення суду або запропонувати ті види майна, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 98086,88 грн від 10.02.2015, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100 грн від 23.03.2015, про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2015 всупереч нормам закону на адресу боржника не направлялись.
Крім цього, 20.09.2018 та 23.10.2018 під час завершеного ВП № 45427235 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент її винесення) головний державний виконавець Лисаков Є.С. не маючи жодних законних підстав, всупереч інтересам служби, користуючись можливістю вільного доступу до відповідних державних електронних реєстрів сформував Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 . Вказані інформаційні довідки у подальшому стали підставою для проведення перевірки виконавчого провадження. Двадцять тертього жовтня 2018 року начальник відділу ОСОБА_6 виніс постанову про результати перевірки виконавчого провадження, вказана постанова всупереч вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень не скріплена печаткою відділу, не містить обґрунтувань для проведення перевірки, не містить строків проведення перевірки та на адресу боржника не направлялась. Начальник відділу здійснив перевірку виконавчого провадження, яке було закінчене 3 роки тому, чим порушив норми ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Двадцять шостого листопада 2019 року головний державний виконавець Лисаков Є.С. виніс постанову про відновлення виконавчого провадження. Всупереч приписів пункту 7 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова не скріплена печаткою відділу.
Вищеперелічені порушення, на думку скаржника, є підставою для визнання бездіяльності та дій державних виконавців незаконними та скасування винесених ними постанов.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2019 року у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала мотивовоана тим, що скаржнику ОСОБА_2 тривалий час було достеменно відомо про наявність рішення суду про стягнення з неї боргу та наявність ВП НОМЕР_1 45427235 з примусового виконання зазначного рішення. Скаржник не виконувала рішення суду, зловживала обов'язками, що передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Всупереч вимог закону ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та начальника відділу під час виконання судового рішення та того, що під час примусового виконання рішення були порушені її права та свободи. Держвані виконавці та начальник відділу під час винесення оскаржуваних постанов та здіснення пов'язаних з цим дій діяли у спосіб та в порядку визначеному законом.
Не погодившись з заначеною ухвалою ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу скасувати та задовольнити скаргу ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду ватсновленим осбтавинам у справі та, як слідство, неправильне застосування вимог Закону України «Про виконаче провадження», не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.05.2018 у справі № 916/1605/15 - г, від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15 - ц, від 16.01.2019 у справі № 816/463/15 - ц, від 10.01.2019 у справі № 686/12104/16 - ц.
Суд фактично проігнорував факт сплати боргу солідарним боржником ОСОБА_5 поза межами виконавчого провадження, що вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 520/987/19, та зробив необгрунтований висновок про законність дій державного виконавця при винесені постанови про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору. Оскільки у ВП № 45427235 відсутній зв'язок між фактом виконання судового рішення та заходами примусового виконання, вжитими державним виконавцем, підстави для стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору і витрат виконавчого провадження відсутні. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 819/1116/17 та у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15 - ц. Суд також помилково вважав законними дії головного державного виконавця Лисакова Є.С. , який всупереч інтересам служби та вимог закону, склав Інформаціну довідку щодо ОСОБА_2 , що стало підставою для проведення перевірки виконавчого провадження. Заявниця не отримувала постанову про відновлення виконавчого провадження тому, що воно не надсилалося поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення. Суд на зазначене уваги не звернув, чим відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 910/23734/17. Постанова начальника відділу Амельченка В.П. на адресу ОСОБА_2 також не направлялася, крім цього вона не скріплена печаткою відділу та винесена стосовно виконавчого провадження, що не перебуває на виконанні у відділі. Зміст постанови не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, на що суд уваги не звернув.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.03.2020 дор участі у справі у якості правонаступника ПАТ «ВіЕйБі Банк» був залучений ОСОБА_3 (т.2 а.с. 73-74).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2014 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (надалі Ленінський ВДВС) надійшла заява стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» про відкриття виконавчого провадження з метою повторного примусового виконання виконавчого листа № 2-681/11, виданого 19.06.2014 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 979 048 грн 80 коп., судового збору в розмірі 1700 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (т.1 а.с. 61).
Десятого листопада 2014 року заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. була повторно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 45427235 та наданий боржнику семиденний строк для самостійного виконання рішення суду. Доказів направлення копії вказаної постанови сторонам виконавчого провадження матеріали виконавчого провадження не містять (т.1 а.с. 64).
Під час повторного примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа державним виконавцем було встановлено, що згідно з відповідю Пенсійного фонду України (надалі ПФУ) - боржник не працює. Згідно з відповідю Державної податкової служби України - за боржником відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах не зареєстровано. Згідно з відповіддю ПФУ - боржник отримує пенсію в Управлінні ПФУ в Ленінському районі м. Харкова. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нерухоме майно. Згідно з відповіддю БД «АМТ» транспортні засоби за боржником не зареєстровані (т.1 а.с. 65, 67 - 69).
10.02.2015 заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 98086,88 грн (т.1 а.с. 66).
13.03.2015 заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. здійснений вихід за адресою, вказаною в виконавчому документі, де було встановлено, що у ОСОБА_2 відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення (т.1 а.с. 70).
23.03.2015 заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. з посиланням на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 100 грн (т.1 а.с. 11).
30.03.2015 заступником начальника Ленінського ВДВС Шабановим В.В. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 45427235 відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», копію якої направлено до Дзержинського ВДВС ХМУЮ для виконання, сторонам до відома (т.1 а.с. 72 зворот).
13.09.2016 ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до Ленінського ВДВС з запитом про хід виконавчого провадження (повторно) за виконавчим листом №2-681/11 та 23.09.2016 - з проханням звернутися до Ленінського районного суду м. Харкова з поданням про тимчасове обмеження права виїзду ОСОБА_2 за межі України, оскільки вона має значний розмір заборгованості перед стягувачем, тривалий час ухиляється від виконання рішення суду та не виявляє наміру сплачувати борг у добровільному порядку (т.1 а.с. 73, 74).
23.10.2018 начальником Міжрайонного ВДВС Амельченко В.П. була прийнята постанова про результати перевірки виконавчого провадження № 45427235, згідно з якою скасована постанова заступника начальника Ленінського ВДВС Шабанова В.В. про закінчення ВП № 45427235 від 30.03.2015 та головного державного виконавця відділу Лисакова Є.С. зобов'язаний привести ВП № 45427235 у відповідність до вимог чинного законодавства (т.1 а.с. 82 - 83).
26.10.2018 головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС Лисаковим Є.С. з посиланеням на ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відновлення ВП № 45427235, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» № НОМЕР_2 . Згідно з відстеженням поштових відправлень ОСОБА_2 отримала відправлення особисто 02.11.2018 (т.1 а.с. 84 - 86).
06.11.2018 головний державний виконавцеь Міжрайонного ВДВС ОСОБА_7 звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з заявою про видачу дублікату виконавчого листа №2-681/11, який був втрачений під час пересилки заступником начальника Ленінського ВДВС ХМУЮ Шабановим В.В. (т.1 а.с. 88 - 90). До вищезазначеного звернення додано довідку про втарту виконавчого докумнента (т.1 а.с.90 зворот).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 19.11.2018 по справі № 2-1136/10 заява головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лисакова Є.С. про видачу дубліката виконавчого листа задоволена (т.1 а.с. 92).
18.12.2018 головним державним виконавцем Міжрайнного ВДВС Лисаковим Є.С. на адресу Ленінського районного суду міста Харкова направлена заява щодо надіслання на адресу відділу дубліката виконавчого листа № 2-681/11 про стягнення з ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором № 247 від 19.06.2007 в розмірі 979048,80 грн, судового збору в розмірі 1700 грн та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн на користь ПАТ «ВіЕйБі» Банк засобами поштового зв'язку (т.1 а.с. 94).
22.12.2018 головним державним виконавцем Лисаковим Є.С. на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (солідраного боржника ОСОБА_8 у справі № 2-681/11) направлений запит щодо надання до відділу копій державних актів на право приватної власності на землю та копій всіх правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що зареєстровані за боржником ( ОСОБА_2 ). Копію запиту направлено на адресу боржника засобами поштового зв'язку, цінним листом з описом вкладення, про що свідчить фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» з описом вкладення № 6100406150751. Крім того, головним державним виконавцем Лисаковим Є.С. вищезазначеним листом повторно направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 45427235 від 10.11.2014 та копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 (т.1 а.с. 95 - 96).
29.12.2018 головний державний виконавець Лисаков Є.С. на адресу ОСОБА_8 рекомендованою кореспонденцією направив виклик до державного виконавця з метою надання письмових пояснень за фактом невиконання законних вимог та виконавчого документа, про що свідчить фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» № НОМЕР_3 . Згідно з відстеженням пошових відправлень ОСОБА_8 отримала відправлення особисто 02.01.2019 (т.1 а.с. 97 - 98).
10.01.2019 до відділу надійшов дублікат виконавчого листа № 2-681/11 про стягнення з ОСОБА_8 суми заборгованості за кредитним договором № 247 від 19.06.2007 в розмірі 979048,80 грн, судового збору у розмірі 1700 грн та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 27.06.2018 по справі № 2-681/11 про заміну стягувача у виконавчому провадженні (т.1 а.с. 99-102).
Постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лисакова Є.С. про заміну сторони виконавчого провадження від 14.01.2019 стягувач у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-681/11, виданого 19.06.2014 Ленінським районним судом м. Харкова, замінений зі стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» на його правонаступника ОСОБА_3 , якому були передані всі права кредитора по договору кредиту № 247 від 19.06.2007 в розмірі 979 048 грн 80 коп. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією (т.1 а.с. 103 -104 ).
14.01.2019 ВП № 45427235 закрите у зв'язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором № 247 від 19.06.2007 іншим солідарним боржником ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 . Постанови про стягнення з ОСОБА_8 виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виведені в окреме провадження, що підтверджується даними постанови від 14.01.2019 (т.1 а.с. 105). Копію зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією ( а.с. 105 зворот, а.с. 110).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Відмовляючи у задоволені скарги представника ОСОБА_8 , суд правильно керувався нормами Конституції України, ЦПК України, положенями Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження», що діяв на час предявлення виконавчого листа до виконання, Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», що почав діяти з 05.10.2016 та врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.10.2018 року у справі № 442/2670/17, від 02.10.2019 у справі № 642/7456/18.
Висновок суду про недоведеність факту порушення державним виконавцем вимог закону при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 45427235 відповідає встановленим у справі обставинам.
А саме, наявна в матеріалах справи інформація про виконавче провадження № 45427235 свідчить про відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення за виконавчим листом № 2-681/11, виданого 19.06.2014 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» боргу в розмірі 980868,80 грн.
Судом установлено, що деякі матеріали виконавчого провадження № 45427235, в тому числі виконавчий лист № 2-681/11, виданий 19.06.2014 Ленінським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк»; постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2014; докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2019 були втрачені заступником начальника відділу Шабановим В.В. під час примусового виконання рішення, у зв'язку з чим головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС ОСОБА_9 Є.С. був вимушений відновлювати втрачені матеріали виконавчого провадження у порядку встановленим розділом XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (надалі Інструкція).
Оскільки відповідно до пункту 6 розділу XV Інструкції для відновлення виконавчого провадження чи його матеріалів державний виконавець використовує відомості автоматизованої системи виконавчого провадження про винесені постанови та інші документи виконавчого провадження, інформацію та документи, одержані ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження, суд дійшов правомірного висновку про необхідність дослідження інших доказів, що є в матеріалах справи та які підтверджують обізнаність скаржника про наявність у Ленінському ВДВС ВП № 45427235.
А саме, суд дав належну оцінку даним акту заступника начальника Ленінського ВДВС Шабанова В.В. від 13.03.2015, яким підтверджується вихід державного виконавця за адресою, вказаною в виконавчому документі, для виявлення майна боржника ОСОБА_8 , на яке можливо звернути стягнення (т.1 а.с. 70). Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2018 під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про розгляд справи, у зв'язку з чим надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (т.1 а.с. 100-101). Також із зазначеної ухвали вбачається, що ОСОБА_8 декілька разів намагалася оскаржити рішення у справі № 2-681/11, яким з неї була стягнута заборгованість у розмірі 979 048 грн 80 коп.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 18.10.2018 у справі № 442/2670/17, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов'язку сплати виконавчого збору.
З огляду на зазначену позицію Верховного Суду судова колегія погоджується з висновком суду про те, що якщо боржнику відомо про існування рішення суду, яке набрало законної сили, воно підлягає обов'язковому виконанню, не залежно від того знаходиться це рішення на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби чи ні.
Посилання скаржниці на не належну оцінку судом не доведення державним виконавцем факту направлення на її адресу копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 45427235 від 10.11.2014, про відновлення виконавчого провадження тощо спростовуються висновками суду про наявність в матеріалах справи достатніх та допустимих доказів, що свідчать про обізнаність боржника про існування виконачого провадження. Суд також дав оцінку фіскальному чеку ПАТ «Укрпошта» № 6100406099241, що є доказом направлення на адресу боржника постанови про відновлення виконавчого провадження від 26.10.2019. Згідно з відстеженням пошових відправлень ОСОБА_8 отримала зазначене відправлення особисто 02.11.2018; фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» з описом вкладення № 6100406150751, що є доказом направлення на адресу боржника запиту від 22.12.2019 та повторного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 45427235 від 10.11.2014 та копії постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №45427235 від 10.02.2015; фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» № НОМЕР_3 , що є доказом направлення на адресу боржника виклику державного виконавця від 29.12.2019 Відповідно до відстеження поштових відправлень боржник отримав відправлення особисто 02.01.2019.
Не дивлячись на обізнаність ОСОБА_8 про існування рішення суду у справі № 2-681/11, пред'явлення зазначеного рішення до примусвого виконання, вчинення виконавцем виконавчих дій, направлених на виконання цього рішення, отримання ОСОБА_8 вищезазначеної кореспонденції, остання протягом 5 років не здійснила жодних дій спрямованих на добровільне виконання рішення суду та виконання законних вимог державного виконавця. Тому суд зробив обгрунований висновок про порушення нею вимог ч.8 ст. 19 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», відповідно до якої особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Невжиття заходів скаржником з метою отримання інформації про стан відомого їй виконавчого провадження № 45427235 доводить саме те, що рішення суду виконане поза межами строку на його добровільне виконання, що стало наслідком порушення прав стягувача, а не боржника.
Судова колегія відхиляє довод апеляційної скарги стосовно безпідставного врахування судом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №642/7456/18. Зазначено постановою надавалась оцінка правомірності дій та бездіяльності державних виконавців по виконанню судового рішення по справі № 2-681/11 стосовно іншого солідарного боржника ОСОБА_5 . В указаній постанові зроблений висновок, що відсутність доказів про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для скасування постанов державних виконавців (про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про розшук майна боржника, про опис та арешт майна (коштів) боржника). Одночасно Верховний Суд зазначив, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 під час виконання рішень, виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Суд дав належну оцінку діям головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лисакова Є.С. щодо формування Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_8 від 20.09.2018 та 23.10.2018 й обгруновано виходив з того, що відповідно до вищезазначених положень закону останній мав право отримувати довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, стосовно боржника. Оскільки на момент формування інформаційних довідок від 20.09.2018 та 23.10.2018 у провадженні головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС Лисакова Є.С. на перебувало ВП № 45427332 з примусового виконання одного рішення по справі № 2 - 681/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №247 від 19.06.2007 в розмірі 979048,80 грн, судового збору у розмірі 1700 грн та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн на користь ОСОБА_3 . І держаний виконавець мав право вчиняти передбачені законом виконавчі дії.
Оскільки судом установлено, що в результаті формування інформаційних довідок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не порушені права ОСОБА_8 , судова колегія погоджується з висновокм суду про відмову у задоволені скарги в зазначеній частині.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 02.10.2019 по справі №642/7456/18.
Коллегія суддів також відхиляє довід апеляційної саарги щодо помилкового висновку суду про недоведеність порушення прав скражника діями начальника Міжрайонного ВДВС Амельченко В.П. винесенням постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 23.10.2018.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абзацу другого ч.3 ст. 74 вказаного Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії
Відповідно до абзацу 5 п.1 розділу XII Інструкції перевірити законність виконавчого провадження мають право начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
Відповідно до п.2 розділу XII Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.
До Ленінського ВДВС, а потім Міжрайонного ВДВС, неодноразово надходили заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо необхідності повідомлення стягувача про хід виконавчого провадження та вчинення державними виконавцями інших дій по виконанню виконавчого листа №2-681/11.
Оскільки на час звернення з першою заявою виконавче провадження № 45427332 було закрите не у зв'яку з виконанням судового рішення, а з інших причин, начальник відділу з метою недопущення порушення прав та інтересів сторін виконавчого провадження мав право провести перевірку правомірності такого закриття та своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), незалежно від того скільки пройшло часу з моменту прийнятого державним виконавцем незаконного рішення.
За результатами проведеної перевірки начальником відділу встановлено, що постанова заступника начальника Ленінського ВДВС Шабанова В.В. про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2015 прийнята на підставі п.10 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» прямо порушує права стягувача щодо виконання судового рішення, оскільки постанова прийнята не у зв'язку із виконанням рішення суду, на виконання до іншого відділу ДВС виконавчий лист у справі № 2-681/11 не надходив (т.1 а.с. 82-83).
У зв'язку з чим суд дійшов законного та обгрунованого висновку про відповідність дій начальника Міжрайонного ВДВС Амельченко В.П. вимогам Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016.
Разом з тим, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги про незаконність та необгрунованість рішнення суду в частині відмови у задоволені скарги про визнання незаконними дії заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.02.2015 та зобов'язання скасувати постанову від 10.02.2015 року; визнання незаконною бездіяльності заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо не направлення зазкначеної постанови боржнику; визнання незаконними дії заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23.03.2015 року та скасування постанови від 23.03.2015 року; визнання незаконною бездіяльності заступника начальника відділу Шабанова В.В. щодо не направлення зазкначеної постанови боржнику; скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору № 45427235 від 10.02.2015.
Оскаржувні постанови були винесені у 2015 році під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, стаття 82 якого надава право оскаржувати, зокрема, постанови виконавця щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провдження до судів цивільної юрисдикції.
На час звернення ОСОБА_8 до суду з дійсною скаргою 21.12.2018 (т.1 а.с. 1-8,26) набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.
Згідно зі статтею 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Закон № 1404-VIII встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зазначений висновок відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17, від 3 квітня 2019 року у справах № 370/1034/15-ц і № 370/1288/15, від 12 червня 2019 року у справі № 370/1547/17).
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (ч.1 ст. 377 ЦПК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_8 підлягає задовленню частково. Ухвалу суду від 09.12.2019 належить скасувати в частині відмови у задоволенні скарги на постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23 березня 2015 року та про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2015 року та про визнання дій та бездіяльності державного виконавця щодо винесення та не направлення цих постанов. Провадження у справі в цій частині належить закрити. В іншій частині ухвала суду є законною та обґрунтованою, тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги на постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 23 березня 2015 року та про стягнення виконавчого збору від 10 лютого 2015 року та про визнання дій та бездіяльності державного виконавця щодо винесення та не направлення цих постанов скасувати.
Провадження у справі в цій частині закрити.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 травня 2020 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді І.П. Коваленко
А.І. Овсяннікова