Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/454/20 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
14.05.2020 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря
прокурора
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2020 року, якою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Дніпродзержинськ, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 15.01.2015 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі,
відмовлено в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до Петрівського районного суду Кіровоградської області з заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, мотивуючи це тим, що він став на шлях виправлення і своєю поведінкою довів своє виправлення.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2020 року ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_6 відбуває покарання за скоєння особливо тяжкого злочину, працевлаштований, за весь час відбування покарання заохочувався 5 разів, має 3 порушення вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, стягнення погашені у встановленому законом порядку. Враховано, що комісією державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» засудженому ОСОБА_6 відмовлено в заміні невідбутої частини строку покарання більш м'яким, як такому що не став на шлях виправлення (протокол № 5 від 10.03.2020 року). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що засуджений лише намагається стати на шлях виправлення, але ще не став на такий, оскільки його поведінка та ставлення до праці не є сумлінними, що в цілому дає підстави для відмови у задоволенні клопотання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити клопотання засудженого.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що засуджений ОСОБА_6 офіційно працевлаштований, має п'ять заохочень і не має стягнень. За весь час відбуває покарання в Петрівськкій ВП № 49, перерви праці мали місце лише у зв'язку із лікуванням засудженого.
Факт бажання працювати в колонії засуджений довів тим, що спромігся працевлаштуватися в колонії, адже робочих м місць в колонії нараховується близько 15, а засуджених більше 300.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити, думку прокурора, яка вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року роз'яснено, що під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суди в судовому засіданні у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання. Також слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
На думку апеляційного суду процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього часу перебування засудженого в усіх установах виконання покарання.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_6 повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого заміни не відбутої частини покарання більш м'яким є передчасним, з чим погоджується і апеляційний суд.
Викладені апелянтом в апеляційній скарзі обставини, були в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції, при прийняті рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 ,упродовж всього періоду відбування покарання в місцях позбавлення волі, своєю сумлінною поведінкою не довів своє виправлення.
При вирішенні питання про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, вирішальним фактором є не факт відбування їм встановленій частині покарання, а виправлення засудженого.
Зваживши усі вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, а тому не підлягає заміні не відбутої частини покарання більш м'яким.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі.
За час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 допустив 3 порушення вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи, стягнення погашені у встановленому законом порядку, заохочувався 5 разів. Працевлаштований кравцем на швейній дільниці. Підтримує взаємовідносини з засудженими різних категорій, на критику в свою адресу реагує агресивно. За характером скритний. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи - ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд.
Отже, колегія суддів погоджується з думкою районного суду що засуджений ОСОБА_6 за час відбування покарання своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого виправлення.
При цьому, на комісії Петрівської ВК 49 10.03.2020 розглядалося питання про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, однак йому було відмовлено в застосуванні ст.82 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
Апеляційній доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_6 не має порушення режиму відбування покарання є такими, що не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовується матеріалами справи відповідно до яких засуджений допустив 3 порушення вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності.
При цьому погашення стягнення жодним чином не може свідчити про бездоганну поведінку ОСОБА_6 за час відбування покарання.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
Таким чином враховуючи те, що ОСОБА_6 характеризується посередньо, за час відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів приходить погоджується з думкою судді районного суду про те, що засуджений лише намагається стати на шлях виправлення, але ще не став на такий, оскільки його поведінка та ставлення до праці не є сумлінними, що в цілому дає підстави для відмови у задоволенні клопотання.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2020 рок, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2020 року, якою ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4