Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/181/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
12.05.2020 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2020 року про відмову у задоволені клопотання в кримінальному провадженні, внесеного 07 листопада 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018120050000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, -
З представлених матеріалів судового провадження, вбачається що 25 квітня 2020 року старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 за погодженням з заступником військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про арешт майна.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018120050000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Рішення районного суду обґрунтоване тим, що слідчим до початку розгляду клопотання по суті було подано заяву про не підтримання раніше поданого ним клопотання про арешт майна та повернення особі у якої воно було вилучено, оскільки вилучене майно не має значення для даного кримінального провадження, у зв'язку з чим підстави для накладення арешту відсутні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018120050000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею не враховано, що з метою збереження доказів та необхідності проведення слідчих дій для встановлення об'єктивної істини у справі є необхідність у накладені арешту на вилучені в ході огляду місця події проведеного 24 квітня 2020 року документи.
Крім того, зазначає, що вилучені документи є матеріальними об'єктами, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, захисника-адвоката ОСОБА_8 , слідчого ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає за таких підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом СУ ГУНП в Кіровоградській області розслідується кримінальне провадження, внесене 07 листопада 2018 року за № 42018120050000115 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
В ході огляду місця події проведеного 24 квітня 2020 року на території в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені документи, а саме: ТТН -Ліс серія МОА № 210348 та 210349, перепустку № 957 від 24.04.2020 в/ч НОМЕР_1 в якій зазначено підставу вивезення лісо продукції «Порубочний билет № 20 від 06.06.18» та одноразову перепустку № 011-30/19 від 24.04.2020, а також на оглянуту деревину (круглі лісоматеріали) Дуб L 3 загальна кількість складає 37 шт. наступними розмірами 26 см -1шт., 28 см - 1 шт., 34 см - 1 шт., 36 см - 3 шт., 38 см - 1 шт., 40 см - 1 шт., 42 см - 4 шт., 44 см - 3 шт., 46 см - 1 шт., 48 см - 2 шт., 50 см - 2 шт., 52 см - 2 шт., 54 см - 5 шт., 58 см - 1 шт., 60 см - 2 шт., 64 см - 2 шт., 34 см - 1 шт., 44 см - 2 шт., 50 см - 1 шт., 54 см - 1 шт; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , на автомобіль УРАЛ 375, реєстраційний № НОМЕР_3 , в кількості 1 шт.; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00670-00256-17, від 23.02.2017 на автомобіль УРАЛ 375, д/з НОМЕР_4 на 1 арк.; поліс №АК/2731937 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, код страховки № 037 на автомобіль УРАЛ 375, д/з НОМЕР_4 на 1 арк.; поліс №АЕ/6935616 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, код страховки №037 на автомобіль УРАЛ 375 д/з НОМЕР_4 , на 1 арк.; талон до полісу №АЕ/6935616 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00365-00893-16, від 26.02.2016, на автомобіль УРАЛ 375 д/з НОМЕР_4 , на 1 арк.; копія довіреності м. Одеса від 1712.2012 в якій ОСОБА_12 , уповноважує ОСОБА_13 , або ОСОБА_14 на право користування автомобілем УРАЛ 375 д/з НОМЕР_5 на 1 арк.; копія договору № 5 м. Сміла від 06.02.2019 на 2 арк.; копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, серія АЄ № 480383 на 2 арк.; копія договору № 32 м. Сміла від 30.10.2015 на 2 арк.; копія довідки № 68 від 25.03.2014 на 1 арк.; копія ухвали слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08.04.2019 №1-кс/389/310/19 ЄУН 389/1040/19 на 2 арк.; деревину (круглі лісоматеріали) переважно дуб та ясен в кількості 601 шт.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали не містять достатньо даних, які вказують на відповідність конкретно зазначеного в клопотанні слідчого майна критеріям ст. 98 КПК України, тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді районного суду про те,що відсутні підстави для накладення арешту на вилучене документи.
Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження дані документи, вилучені під час обшуку 24 квітня 2020 року не були визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню, будь-яких даних про те, що вказані документи містять докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України не встановлено.
Також, колегія суддів зазначає про те, що слідчий в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив про відмову від підтримання клопотання про арешт майна, оскільки на його думку документи, що були вилучені під час обшуку 24 квітня 2020 року не містять будь-яких слідів вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, застосування арешту на вилучені 24 квітня 2020 року документи не відповідає критеріям розумності та спів розмірності обмеження прав та відповідно не виправдовує потреби досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, як про це ставиться питання апелянтом, колегія судді не знаходить, тому апеляційна скарга останнього, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 квітня 2020 року про відмову у задоволені клопотання в кримінальному провадженні, внесеного 07 листопада 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018120050000115, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України - без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4